Рішення

від 21.05.2019 по справі 914/266/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2019 Справа № 914/266/19

м. Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Бусел-Прикарпаття , м. Івано-Франківськ

до відповідача: Приватного підприємства Склопромторг , м. Львів

про стягнення 225 965, 47 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю.Забора

Представники:

Від позивача: Прітчак М. М. - директор

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю Бусел-Прикарпаття до Приватного підприємства Склопромторг про стягнення 221 476, 94 грн.

Ухвалою від 18.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.03.2019 р.

12.03.2019 р. розгляд справи відкладено на 09.04.2019 р., про що відповідача повідомлено ухвалою в порядку ст.121 ГПК України.

Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 05.04.2019 р., позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 225 965, 47 грн., з яких: 221 349, 59 грн. - заборгованість за отриманий товар, 3 342, 37 грн. - інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 1 273, 51 грн.

Ухвалою від 09.04.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23.04.2019 р.

У зв`язку з перебуванням судді Мороз Н. В. на лікарняному з 18.04.2019 р. по 30.04.2019 р., розгляд справи №914/266/19, призначений на 23.04.2019 р. не відбувся.

Ухвалою від 06.05.2019 р. розгляд справи по суті відкладено на 21.05.2019 р.

В судове засідання 21.05.2019 р. представник позивача з`явився. Повідомив про часткову сплату відповідачем заборгованості у сумі 160 000, 00 грн., внаслідок чого станом на 20.05.2019 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 61 349, 59 грн., що підтвердив Карткою рахунку №361 по контрагенту СКЛОПРОМТОРГ за 15.11.2018 р. - 20.05.2019 р. Зазначив, що відповідач в порушення усних домовленостей між сторонами прострочив оплату товару отриманого згідно видаткової накладної, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість. Позов просить задоволити з урахуванням часткової оплати, здійсненої відповідачем після відкриття провадження у справі.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, причин неявки суду не повідомив. Вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею та обов`язок повідомити суд про причини неявки.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

На підставі усної домовленості між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бусел-Прикарпаття" (позивач) та Приватним підприємством "Склопромторг" (відповідач, покупець) 15.11.2018 р. позивач передав, а відповідач отримав товар - скло поліроване 4 мм, загальною вартістю 221 349, 59 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковою накладною №РН-0001970 від 15.11.2018 р. та товарно-транспортною накладною №0000000742 від 15.11.2018 р. (в матеріалах справи). Будь-яких зауважень зі сторони покупця у видатковій та товарно-транспортній накладних не вказано.

Як зазначено позивачем у позовній заяві та пояснено в судових засіданнях, згідно усної домовленості сторін було передбачено також, що відповідач здійснить оплату за товар після його отримання.

Однак, всупереч взятих на себе зобов`язань, оплату за поставлений товар відповідачем не здійснено, внаслідок чого у ПП Склопромторг утворилась заборгованість.

З метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано на адресу відповідача досудову вимогу від 04.01.2019 р. № 10-вих . щодо погашення заборгованості з оплати поставленого товару у розмірі 221 349, 59 грн.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом про стягнення заборгованості, яка згідно заяви про збільшення позовних вимог становить 225 965, 47 грн., з яких: 221 349, 59 грн. - заборгованість за отриманий товар, 3 342, 37 грн. - інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 1 273, 51 грн.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За умовами ч. 1 ст. 181 ГК України також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду

договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов,- за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст. 691 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано передбаченого законом обов`язку щодо оплати за поставлений товар, чим було порушено право позивача на одержання коштів.

Згідно ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, що Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищенаведеного, позивачем за порушення строку оплати за поставлений товар нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 1 273, 52 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 3 342, 37 грн., за період з 23.01.2019 р. по 02.04.2019 р., відповідно до розрахунку, доданого до заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Здійснивши перерахунок інфляційних та 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон суд встановив, що розмір інфляційних нарахувань становить - 3 108, 85 грн.

В процесі розгляду справи, відповідачем частково сплачено заборгованість у сумі 160 000, 00 грн., що підтверджено позивачем, згідно Картки рахунку №361 по контрагенту СКЛОПРОМТОРГ за 15.11.2018 р. - 20.05.2019 р. (в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 160 000, 00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання та порушенням строків оплати за поставлений товар, підтверджена матеріалами справи та становить 61 349, 59 грн. - заборгованості, 3 108, 85 грн. - інфляційних нарахувань та 1 273, 51 грн. - 3% річних. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Склопромторг (м. Львів, вул. Промислова, 25, код ЄДРПОУ 33862409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бусел-Прикарпаття (м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 5, код ЄДРПОУ 32606072) - 61 349, 59 грн. - заборгованості, 3 108, 85 грн. - інфляційних втрат, 1 273, 51 грн. - 3% річних та 3 386,09 грн. судового збору.

3. В частині стягнення основного боргу в розмірі 160 000, 00 грн. - провадження закрити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 27.05.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України .

Суддя Мороз Н.В.