Рішення

від 20.05.2019 по справі 910/15724/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 910/15724/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Дімовій А.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: Хрімлі Д.І. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЦ Лавина" до товариства з обмеженою відповідальністю „АНТС" про стягнення 1 893 114,52 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРЦ Лавина" (далі по тексту - ТОВ „ТРЦ Лавина") звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „АНТС" (далі по тексту - ТОВ „АНТС") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 893 114,52 грн., яка складається із заборгованості за орендною платою у розмірі 1 381 582,95 грн., заборгованості по сплаті комунальних платежів у розмірі 12 224,81 грн., збитків від інфляції у розмірі 84 831,87 грн., штрафних санкції у розмірі 414 474,89 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. в частині сплати орендних платежів.

ТОВ „АНТС" повністю заперечувало проти позову, посилаючись на його необґрунтованість та незаконність. Зокрема, відповідачем у відзиві на позовну заяву було зазначено, що заявлена позивачем до стягнення основна заборгованість значно перевищує розмір заборгованості відповідача за договором оренди №А 2067 від 20.09.2016р. з огляду на неврахування позивачем сплачених відповідачем авансових платежів в якості забезпечення виконання грошових зобов`язань за договором оренди. Крім того, відповідачем було наголошено, що неврахування позивачем авансового платежу мало наслідком здійснення позивачем неправильного розрахунку заявлених до стягнення штрафу та збитків від інфляції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

20.09.2016р. між ТОВ „ТРЦ Лавина" (Орендодавець) та ТОВ „АНТС" (Орендар) було укладено договір оренди №А 2067, відповідно до п. 2.1 якого Орендодавець зобов`язується передати у строкове, платне користування Орендарю приміщення, а Орендар зобов`язаний прийняти приміщення в строкове користування, сплачувати Орендодавцеві обумовлені договором платежі та виконувати інші умови цього договору оренди.

Відповідно до п. п. 3.2, 4.1 договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. строк оренди вказано в додатку № 1 (пункт 7). Строк оренди починає обчислюватися з передачі Орендодавцем Орендареві приміщення в орендне користування відповідно до цього договору оренди або в день, коли Орендар зобов`язаний прийняти Приміщення. Строк оренди достроково закінчується в тому випадку, якщо договір оренди достроково припинить свою дію у відповідності з положеннями цього договору оренди або законодавства України. Орендар набуває право використовувати приміщення за цільовим призначенням в день початку строку оренди.

Пунктом 7 додатку №1 до договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. визначено, що договір укладено на 35 місяців.

Умовами п. п. 9.1, 9.2 договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. передбачено, що після закінчення строку оренди (в тому числі дострокового припинення договору) не пізніше як в останній день строку оренди Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві приміщення та ключі від вхідних груп та інших дверей приміщення у справному стані відповідно до технічних паспортів на приміщення та іншої технічної документації щодо приміщення. Повернення приміщення та ключів фіксується сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі приміщення.

Згідно з п. п. 10.1, 10.2 договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. з моменту передачі Орендареві приміщення Орендар зобов`язаний сплачувати на користь Орендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені цим договором. Орендна плата, яку Орендар зобов`язаний щомісячно сплачувати Орендодавцеві складається з таких частин: основна орендна плата; експлуатаційна орендна плата; маркетингова орендна плата; плата з обороту. Орендар сплачує окремими платежами кожну із частин орендної плати (окремо основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату, плату з обороту).

Положеннями п. п. 13.1-13.3 Орендар зобов`язаний сплачувати Орендодавцю основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату щомісячно різними платежами до 15 (п`ятнадцятого) числа відповідного місяця, який передує оплачуваному. Орендодавець має право встановити різні банківські рахунки для окремих частин орендної плати. Основна орендна плата, експлуатаційна орендна плата, маркетингова орендна плата за перший місяць (частину місяця) строку оренди сплачується протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту укладення договору оренди, якщо відповідна частина орендної плати не була зарахована із авансового платежу. Орендна плата має сплачуватися на рахунок Орендодавця незалежно від направлення Орендодавцем відповідного рахунка. Орендодавець направляє рахунки на здійснення відповідних платежів Орендарем лише для зручності.

Відповідно до п. п. 16.1, 16.3, 16.5 договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. впродовж строку, вказаного в додатку № 1 (пункт 16), Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві на банківський рахунок, вказаний в цьому договорі, або банківський рахунок, зазначений у відповідному рахунку Орендодавця (якщо Орендодавець направить такий рахунок Орендареві), платіж у якості попередньої оплати (авансу) в рахунок сплати орендної плати за договором оренди, за кількість місяців оренди приміщення, які вказані в додатку № 1 (далі також - авансовий внесок, аванс). Сума авансового внеску зараховується в рахунок орендної плати за місяці оренди приміщення, які вказані в додатку № 1 (пункт 15). Сторони домовилися, що та частина авансового внеску, яка не зарахована за перший повний місяць оренди (якщо таке зарахування має місце відповідно до договору оренди) є забезпеченням виконання Орендарем його обов`язків по цьому договору оренди.

Пунктом 16.9 договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. врегульовано, що у випадку розірвання та/або припинення дії цього договору з вини Орендаря (в тому числі у випадку дострокового припинення (розірвання) в односторонньому порядку зі сторони Орендодавця в зв`язку з порушенням Орендарем договору оренди) забезпечувальний платіж не повертається Орендареві та залишається у Орендодавця.

Відповідно до п. 17.1 договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. Орендар компенсує Орендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються в приміщенні, без додаткових нарахувань на свою користь. Орендар також зобов`язаний компенсувати Орендодавцю витрати, які несе Орендодавець на комунальні послуги, які споживаються в зв`язку з експлуатацією торгового центру та площ загального користування, а також земельної ділянки та які розподіляються між всіма орендарями торгового центру пропорційно площі приміщення до загальної площі торгового центру.

Згідно з п. 20.6 договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. в тому випадку, якщо Орендар прострочить сплату Орендодавцеві будь-яких платежів, Орендар сплачує на користь Орендодавця наступні штрафні санкції: у випадку прострочення більш, ніж на 5 (п`ять) календарних дні - договірні штрафні санкції у розмірі 10% (десять відсотків) від суми прострочення; у випадку прострочення більш, ніж на 10 (десять) календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 20% (двадцять відсотків) від суми прострочення; у випадку прострочення більш, ніж на 20 (двадцять) календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 30% (тридцять відсотків) від суми прострочення.

Положеннями п. 28.1 договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. сторони домовилися, що Орендодавець має право припинити дію цього договору (розірвати договір в односторонньому порядку), направивши про це Орендареві повідомлення не менше як за 20 (двадцять) календарних днів, зокрема, у випадку, якщо Орендар прострочив сплату будь-якого свого платежу за цим договором більш як на 15 (п`ятнадцять) робочих днів та таке порушення не усунуте протягом 5 (п`яти) робочих днів після направлення Орендодавцем повідомлення про це.

01.12.2016р. між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі приміщення в користування, відповідно до якого ТОВ „ТРЦ Лавина" було передано ТОВ „АНТС" у користування приміщення №А 2067, загальною площею 129,53 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6Д .

Шляхом підписання додаткової угоди №1 від 30.12.2016р., додаткової угоди №2 від 30.06.2017р. до договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. сторонами було внесено зміни до договору, зокрема, в частині розміру орендних платежів, які ТОВ „АНТС" зобов`язалось сплачувати позивачу за користування орендованим приміщенням.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „ТРЦ Лавина" на виконання укладеного між сторонами по справі договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. протягом періоду з 01.12.2016р. по 19.07.2018р. було виставлено відповідачеві рахунки на оплату орендних платежів та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг /т. 1 а. с. 46-94/. Крім того, протягом періоду з 31.12.2016р. по 31.05.2018р. між сторонами по справі було підписано акти наданих послуг. При цьому, господарський суд зазначає, що окремі акти наданих послуг, зокрема акти №51 від 31.01.2018р. на суму 255 026,94 грн., №428 від 31.01.2018р. на суму 2300,00 грн., №631 від 31.01.2018р. на суму 1851,21 грн., №1558 від 28.02.2018р. на суму 2000,06 грн., №2489 від 31.03.2018р. на суму 1916,75 грн., №2542 від 31.03.2018р. на суму 1560,53 грн., №3294 від 30.04.2018р. на суму 2389,48 грн., №4099 від 31.05.2018р. на суму 2395,39 грн., №4474 від 30.06.2018р. на суму 244755,74 грн., № 4757 від 30.06.2018р. на суму 3262,34 грн., №5148 від 19.07.2018р. на суму 150 845,98 грн., №5149 від 19.07.2018р. на суму 2415,77 грн. з боку ТОВ „АНТС" підписані не були.

Листами №321-30108 від 30.08.2017р., №388-27/09 від 27.09.2017р., №№796-09/02 від 09.02.2018р., №797-17/04 від 17.04.2018р., №869-28/05 від 23.05.2018р. ТОВ „ТРЦ Лавина" зверталось до ТОВ „АНТС" із повідомленнями про необхідність здійснити оплату заборгованості за договором оренди №А 2067 від 20.09.2016р., заборгованість за яким станом на 21.05.2018р. складала 1 230 736,97 грн.

В свою чергу, ТОВ „АНТС" листом №26/07-17 від 26.07.2017р. повідомляло позивача, що заборгованість у розмірі 657 924,56 грн. буде сплачена на користь останнього протягом чотирьох місяців.

Листом №931-07/06 від 07.06.2018р. ТОВ „ТРЦ Лавина" було повідомлено ТОВ „АНТС" про розірвання договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. в односторонньому порядку, який, відповідно до листа позивача, вважається розірваним на наступний день після спливу 20 календарних днів з дати отримання відповідачем даного повідомлення.

19.07.2018р. між сторонами по справі було підписано акт приймання-повернення приміщення з користування, відповідно до якого ТОВ „АНТС" було повернуто, а ТОВ „ТРЦ Лавина" прийнято приміщення №А 2067, загальною площею 129,53 кв. м., яке розташоване за адресою: м . Київ, вул. Берковецька, буд. 6Д .

20.11.2018р. ТОВ „ТРЦ Лавина" звернулось до відповідача із листом №20/11/18/1, відповідно до якого просило сплатити заборгованість за договором оренди №А 2067 від 20.09.2016р. у розмірі 1 393 807,76 грн. Крім того, позивачем було повторно направлено на адресу відповідача неоплачені рахунки та не підписані акти.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „АНТС", ТОВ „ТРЦ Лавина" було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. зобов`язань не було у повному обсязі сплачено орендних платежів, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення наведених норм закону та умов договору оренди ТОВ „АНТС" не було у повному обсязі сплачено орендних платежів за договором оренди №А 2067 від 20.09.2016р., в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість з орендної плати в сумі 1 381 582,95 грн. та заборгованість по сплаті комунальних платежів у розмірі 12 224,81 грн.. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ „ТРЦ Лавина" позовних вимог у названій частині.

Враховуючи правову природу договору оренди майна, за умовами якого Орендодавець передає майно у строкове платне користування Орендаря, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що достатнім доказом на підтвердження виникнення в Орендаря обов`язку оплачувати орендну плату є безпосередньо сам факт користування приміщенням. При цьому, виникнення обов`язку зі сплати орендних платежів не пов`язується із підписанням між сторонами актів наданих послуг, оскільки Орендар зобов`язаний сплачувати орендні платежі в силу вимог чинного законодавства та положень договору.

Господарським судом відхиляються доводи ТОВ „АНТС", яким під час розгляду справи було наголошено про необхідність включення до суми основного боргу авансового платежу за договором оренди №А 2067 від 20.09.2016р., оскільки відповідно до п. 16.9 договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р., про необхідність застосування якого неодноразово наполягав позивач, передбачено, що у випадку розірвання та/або припинення дії договору з вини Орендаря (в тому числі у випадку дострокового припинення (розірвання) в односторонньому порядку зі сторони Орендодавця в зв`язку з порушенням Орендарем договору оренди) забезпечувальний платіж не повертається Орендареві та залишається у Орендодавця.

Варто зауважити, що положеннями ст. 782 ЦК України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Так, відповідно до листа позивача від 20.11.2018р. за №20/11/18/1 розмір заборгованості відповідача станом на 01.06.2018р. складала 1 234 888,28 грн., що дозволяє господарського суду дійти висновку про відмову позивача від договору у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ „АНТС" прийнятих на себе зобов`язань.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зарахування авансового платежу в рахунок часткового погашення суми заборгованості за орендною платою та заборгованості по сплаті комунальних платежів.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів за договором оренди №А 2067 від 20.09.2016р. позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ТОВ „АНТС" до сплати збитки від інфляції у розмірі 84 831,87 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „ТРЦ Лавина" шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 84 831,87 грн.

Згідно з п. 20.6 договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. в тому випадку, якщо Орендар прострочить сплату Орендодавцеві будь-яких платежів, Орендар сплачує на користь Орендодавця у випадку прострочення більш, ніж на 20 (двадцять) календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 30% (тридцять відсотків) від суми прострочення.

Відповідно до ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17 грудня 2013 року N 14 застосування неустойки - штрафу до грошового зобов`язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

З посиланням на умови договору оренди №А 2067 від 20.09.2016р. позивачем було заявлено до стягнення штраф у розмірі 414 474,89 грн. (1 381 582,95 грн. * 30% = 414 474,89 грн.). Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, заявленого до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ „ТРЦ Лавина" позовних вимог у названій частині.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „ТРЦ Лавина" до товариства з обмеженою відповідальністю „АНТС" позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості за орендною платою у розмірі 1 381 582,95 грн., заборгованості по сплаті комунальних платежів у розмірі 12 224,81 грн., збитків від інфляції у розмірі 84 831,87 грн. та штрафних санкції у розмірі 414 474,89 грн. відповідно до ст. ст. ст. 15, 16, 509, 530, 549, 610 - 612, 614, 617, 629, 759, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 286 Господарського кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „АНТС" /65058, Одеська область, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 11, корпус 5, кв. 4, ідентифікаційний код 31756082/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЦ Лавина" /04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6Д, ідентифікаційний код 38537759/ орендну плату у розмірі 1 381 582,95 грн. /один мільйон триста вісімдесят одна тисяча п`ятсот вісімдесят дві грн. 95 коп./, заборгованості по сплаті комунальних платежів у розмірі 12 224,81 грн. /дванадцять тисяч двісті двадцять чотири грн. 81 коп./, збитки від інфляції у розмірі 84 831,87 грн. /вісімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять одна грн. 87 коп./, штрафні санкції у розмірі 414 474,89 грн. /чотириста чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири грн. 89 коп./, судовий збір у розмірі 28 396,73 грн. /двадцять вісім тисяч триста дев`яносто шість грн. 73 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.05.2019р.

Суддя С.П. Желєзна