Рішення

від 20.05.2019 по справі 916/588/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/588/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Топольницькій Б.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Яров Ю.І. директор;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "ДЖОЕЛІ ЕЛІ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "САГГІТА-Т" про стягнення 94499,25грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ДЖОЕЛІ ЕЛІ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "САГГІТА-Т" про стягнення 94499,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство "ДЖОЕЛІ ЕЛІ" посилається на неналежне виконання відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "САГГІТА-Т" умов укладеного між сторонами договору поставки з відстрочкою платежу №244/17 від 28.11.2017р. щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2019р. було відкрито провадження у справі №916/588/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до розгляду по суті на 11.04.2019р. о 11:00.

В судовому засіданні від 11.04.2019р. було оголошено перерву по 07.05.2019р. о 12:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 07.05.2019р. о 12:40.

В судовому засіданні від 07.05.2019р. позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів (вх.суду№8907/19) позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.

В судовому засіданні від 20.05.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/588/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

28.11.2017р. між Приватним підприємством "ДЖОЕЛІ ЕЛІ" (позивач, Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "САГГІТА-Т" (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки з відстроченням платежу №244/17 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставляти Покупцю товар, а Покупець зобов`язався приймати та оплачувати отриманий товар у відповідності до умов договору (п.1.1. договору).

Згідно до п.3.1. договору постав товару здійснюється на умовах DDP- склад Покупця (в інтерпретації міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2000) однією або декількома партіями у відповідності зі специфікаціями чи накладними, які оформлюються на кожну партію товару.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що оплата кожної окремої партії товару (визначеної в накладній) по даному договору Покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості даної партії товару на поточний рахунок Постачальника на протязі 60 календарних днів з дати його отримання/реалізації.

Згідно п. 5.2. договору кожна зі сторін за кожен день прострочення виконання своїх зобов`язань сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за весь час прострочення.

Даний договір укладений на невизначений термін та діє до його припинення за згодою сторін або на підставах, передбачених діючим законодавством (п.7.1. договору).

Як вказує позивач, за видаткової накладної № 24 від 05.12.2017р. відповідачу було поставлено товар на суму 66938,08грн., з ПДВ, за видатковою накладною №28 від 20.12.2017р. відповідачу було поставлено товар на суму 28183,18грн., з ПДВ, всього на суму 95121,26грн. відповідач за отриманий товар розрахувався частково у сумі 10000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1253 від 13.03.2018р., таким чином з урахуванням часткової сплати відповідачем отриманого товару, заборгованість відповідача складає 85121,26грн. Станом на день подання позову заборгованість за отриманий товар відповідачем не сплачена.

За неналежне виконання умов договору щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 9377,99грн. пені.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 85121,26грн. основного боргу, 9377,99грн. пені.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 28.11.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки з відстроченням платежу №244/17 відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставляти відповідачу товар за який відповідач зобов`язався здійснити оплату.

На виконання умов договору, за видатковою накладною № 24 від 05.12.2017р. відповідачу було поставлено товар на суму 66938,08грн., з ПДВ, за видатковою накладною №28 від 20.12.2017р. відповідачу було поставлено товар на суму 28183,18грн., з ПДВ, всього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 95121,26грн., однак вказані накладні не містять підпису відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару підтверджується накладними, які були направлені Новою поштою на адресу відповідача.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково у сумі 10000,00грн. (платіжне доручення №1253 від 13.03.2018р.).

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий товар з урахуванням часткової оплати складає 85121,26грн.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Під час розгляду справи відповідачем не надано належних доказів спростовуючих позовні вимоги.

Суд, перевіривши розрахунок заборгованості позивача, вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за отриманий за договором поставки з відстроченням платежу №244/17 від 28.11.2018р. у сумі 85121,26грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 9377,99грн. пені за видатковою накладною №24 від 05.12.2017р. за період з 05.02.2018р. по 13.03.2018р. - 326,65грн., за період з 14.03.2018р. по 29.06.2018р. - 5675,16грн., за видатковою накладною №28 від 20.12.2017р. за період з 20.02.2018р. по 29.06.2018р. - 3373,18грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.2. договору кожна зі сторін за кожен день прострочення виконання своїх зобов`язань сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за весь час прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 6001,81грн. пені за видатковою накладною №24 від 05.12.2017р. за період з 05.02.2018р. по 13.03.2018р. - 326,65грн., за період з 14.03.2018р. по 29.06.2018р. - 5675,16грн. та здійснивши власний розрахунок, зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня за видатковою накладною №24 від 05.12.2017р. за період з 05.02.2018р. по 13.03.2018р. та за період з 14.03.2018р. по 29.06.2018р. у сумі 6001,74грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 3376,18грн. за видатковою накладною №28 від 20.12.2017р. за період з 20.02.2018р. по 29.06.2018р. та здійснивши власний розрахунок зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня за видатковою накладною №28 від 20.12.2017р. за період з 20.02.2018р. по 29.06.2018р. у сумі 3373,18грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Приватного підприємства "ДЖОЕЛІ ЕЛІ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "САГГІТА-Т" про стягнення заборгованості та пені підлягає частковому задоволенні у сумі 94496,18грн. у тому числі 85121,26грн. основного боргу, 9374,92грн. пені, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 3,07грн. судом відмовлено.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "ДЖОЕЛІ ЕЛІ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "САГГІТА-Т" про стягнення 94499,25грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САГГІТА-Т" (65072, м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера, 2, код ЄДРПОУ 33072323) на користь Приватного підприємства "ДЖОЕЛІ ЕЛІ" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, корпус 66, код ЄДРПОУ 40804178) 85121,26грн. основного боргу, 9374,92грн. пені, 1921/одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. В позовних вимогах в частині стягнення пені у сумі 3,07грн. - відмовити.

Повний текст рішення підписано 27.05.2019р. у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 21.05.2019р. по 24.05.2019р. включно

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова