Рішення

від 23.05.2019 по справі 922/759/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/759/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Будпрокат", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована Вайлет Фьюжн", м. Харків про стягнення коштів 67 932,47 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Будпрокат" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОВАНА ВАЙЛЕТ ФЬЮЖН" заборгованість з орендної плати у розмірі 38 135,00 грн., 24 418,70 грн. вартості не повернутого орендованого обладнання, а саме вежі Варіант ВР-01 1,2х2,0 у кількості 2 комплекти, пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 3 325,62 грн, три відсотки річних у розмірі 323,00 грн. та суму індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1 730,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди від 01.03.2017р. №000035046 щодо повного та своєчасного розрахунку за надане в оренду обладнання та його повернення позивачу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/759/19. Зазначено, що справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.04.2019 о 09:30.

Протокольною ухвалою від 24.04.2019 та 15.05.2019 на підставі ч.2 ст.202 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався.

22.05.2019 від представника відповідача надійшла заява про розтрочення (відстрочення) виконання судового рішення (вх.№12559), в якій останній просить наявну у нього на час розгляду справи заборгованість розстрочити за графіком викладеним у цій заяві.

23.05.2019 представник позивача, через канцелярію господарського суду Харківської області надав клопотання (вх.№12635), в якому просить суд закрити провадження в частині стягнення вартості не повернутого орендованого обладнання у розмірі 24 418 грн. 70 коп. та в частині стягнення заборгованості з орендної плати у загальному розмірі 3925 грн. 00 коп. на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. Також, посилаючись на п.5 ч.1 ст.226 ГПК України позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 3 325 грн. 62 коп., трьох відсотків річних у розмірі 323 грн. 00 коп. та суми індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1730 грн. 15 коп. просить залишити без розгляду.

23.05.2019 представником позивача було надано до суду тотожню за змістом заяву про розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення (вх.№12634) з графіком погашення відповідачем забогованості за договором оренди №000035046 від 01.03.2017.

У судове засідання 23.05.2019 представник позивача не з`явився, у поданому ним до суду клопотанні (вх.№12630) просить розглядати справу без його участі, заяву про розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив, у клопотанні про розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення просив розгляд справи проводити без його участі.

Оскільки неявка на судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за їх відсутності , за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01.03.2017 між Приватним підприємством "Будпрокат" (надалі - орендодавець, позивач) та Товариством "Арована Вайлет Фьюжн " (надалі - Орендар, відповідач) було укладено договір оренди №000035046, за умовами якого Орендодавецем було надано Орендарю у тимчасове платне користування обладнання, яке Орендар зобов`язався прийняти та сплачувати Орендодавцю орендну плату та, по закінченню терміну оренди, повернути йому обладнання на умовах визначених даним договором. (п. 1.1. Договору)

Відповідно до п.1.2. Договору найменування обладнання, заставна вартість обладнання та ціна оренди зазначаються у Протоколі погодження договірної ціни, кількість елементів обладнання, що надається в оренду, зазначається в акті приймання-передачі обладнання в оренду.

Відпповідно до п.2.1 Договору орендна плата нараховується Орендодавцем на підставі розцінок Орендодавця із розрахунку за одну добу та зазначається в протоколі погодження договірної ціни, який затверджується сторонами та є невід`ємною частиною договору. Орендна плата налічується Орендодавцем і підлягає оплаті Орендарем з дати зазначеної Сторонами в акті прийому-передачі до дати підписання Сторонами акту здачі-прийому обладнання або до моменту одержання Орендарем повідомлення про розірвання даного Договору Орендодавцем У випадку несвоєчасного повернення або часткового повернення обладнання орендна плата налічується в подвійному розмірі.

Орендар робить 100% передплату за оренду обладнання в розмірі зазначеному сторонами в Протоколі узгодження договірної ціни на підставі даного договору протягом двох днів з моменту одержання рахунку Орендодавцем . У випадку продовження терміну оренди Сторонами згідно умов даного договору або продовження Орендарем терміну фактичного користування обладнанням (при відсутності заперечень Орендодавця), орендна оплата провадиться на підставі рахунку Орендодавця протягом двох днів з моменту його одержання Орендарем (п.3.1. договору).

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що з моменту надходження оплати на розрахунковий рахунок Орендодавця за оренду окремих одиниць техніки, Орендодавець, впродовж 5-ти днів зобов`язується передати, а Орендар - прийняти обладнання, зазначене в акті приймання-передачі.

Відповідно до п.4.1. Договору строк оренди обладнання має мінімальну одиницю виміру - одна доба. Доба починає перебіг з дати надання обладнання в оренду та закінчується наступного дня. Термін передачі обладнання, а також орієнтовний термін повернення обладнання вказується Сторонами в акті прийому-передачі обладнання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором оренди та за Актами передачі обладнання в тимчасове користування передав 01.03.2017 відповідачу у тимчасове платне користування наступне обладнення:

- вежу Варіант 1,2х0 вис. 5,1 м (1+3) у комлектації зазнченій в Акті передачі обладнання в тимчасове користування строком на 3 доби (з 01.03.2017р. по 31.03.2017).

- вежу ремонтну ВР-01 1,2х2,0 2 коплекти у комплектації зазначеній в Акті передачі обладнання в тимчасове користування строком на 30 діб (з 01.03.2017 р. по 04.03.2017р.

Як стверджує позивач, після закінчення строку оренди обладнання відповідач продовжував їм користуватись , поряд із тим як зобов`язання по сплаті оренди обладнання належним чином ним не виконувались.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодовця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.5 ст.762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч.2 ст.530 ЦК України)

За наслідком дослідження матеріалів справи судом встановлено, що умови договору оренди №000035046 від 01.03.2017 не містять строку проведення остаточного розрахунку з орендної плати, отже в даному випадку до строків виконання зобов`язання за спірним договором оренди застосовується положення ч.2 ст.530 ЦК України.

На підставі вищенаведеного, позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу №71 від 30.09.2018 про сплату заборгованості з орендної плати та повернення обладнання або сплати його вартості.

Після цього, 30.09.2018 відповідачем було повернуто частину переданого за договором оренди обладнання, а саме - Вежу Варіант 1,2х2,0 вис. 5,1 м (1+3) .

Втім, інша частина обладнання - вежа ремонтна ВР-01 1,2х2,0 2 комлекта на момент пред`явлення позову до суду відповідачем повернута не була, заборгованість з орендної плати не погашена. Загальна вартість оренди обладнання складає 115 500,00 грн, що вбачається з наступного:

- вежа Варіант 1,2х2,0 вис. 5,1 м (1+3) у комплектації зазначеній в Акті передачі обладнання в тимчасове користування від 01.03.2017 року вартість оренди обладнання за добу становить 75,00 грн. Загальний строк оренди з 01.03.2017 по 30.09.2018 року становить 548 діб. Загальна вартість оренди 43 000,00 грн=574 діб*75,0 грн/доба.

- вежа ремонтна ВР-01 1,2х2,0 2 у комплектації зазначеній в Акті передачі обладнання в тимчасове користування від 01.03.2017 року варість оренди обладнання за добу 100,00 грн. Загальний строк оренди з 01.03.2017 по 28.02.2019 становить 725 діб. Загальна вартість оренди 72 500,00 грн = 725 діб*100,00 грн/доба.

Таким чином з урахування часткового здійснення розрахунку відповідачем на загальну суму 77 365,00 грн., заборгованість з орендної плати за користування обладнання на час звернення (20.03.2019) позивача з даним позовом до господарського суду, складала 38 135,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, після звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем у добровільному порядку була сплачена заборгованість з орендної плати у загальному розмірі 3925,00 грн., що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями №136 від 20.05.2019 та №99 від 23.04.2019.

За таких обставин, у господарського суду наявні підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 3925 грн. 00 коп., відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору), оскільки сума боргу сплачена відповідачем після подання позовної заяви до господарського суду.

Враховуючи те, що відповідач свої зобов`язання з оплати оренди обладнання виконав не у повному обсязі та факту неналежного виконання умов договору не спростовує, суд приходить до обгрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати підлягають задовленню у розмірі 34 750,00 грн.

Пунктом.6.2.10 Договору встановлений обов`язок відповідача повернути позивачу відповідно до Акту прийому-передачі обладнання в комплектному й технічно справному стані.

Як вбачається з наданого позивачем Акту повернення обладнання з тимчасового користування до договору оренди №000035046 від 01.03.2017 відповідачем під час розгляду справи у суді 13.05.2019 була повернута інша частина обладнання, а саме - вежа Варіант ВР-01 1,2х2,0 у кількості 2 комплекти. З урахуванням вказаних обставин провадження в частині стягнення вартості не повернутого орендованого обладнання у розмірі 24 418, 70 грн. підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 3 325, 62 грн., трьох відсотків річних у розмірі 323,00 грн. та суми індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1730, 15 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до початку розгляду справи по суті було подане клопотання про залишення без розгляду вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 3 325, 62 грн., трьох відсотків річних у розмірі 323,00 грн. та суми індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1730, 15 грн.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.226 ГПК України, суд залишає позов без розгялу, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 3 325, 62 грн., трьох відсотків річних у розмірі 323,00 грн. та суми індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1730, 15 грн. підлягають залишенню без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 ГПК України.

Розглянувши клопотання позивача та відповідача про розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення, які є однаковими за своїм змістом, суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

За таких підстав, враховуючи те, що клопотання про розстрочення виконання судового рішення було подано до суду обома сторонами, порядок та строки розтрочення сплати заборгованості узгоджені сторонами, суд задовольняє дане клопотання, оскільки розстрочення виконання рішення суду в даному випадку відбувається з дотриманням балансу інтересів сторін та без порушення будь-яких прав інших осіб.

Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 623-629, 764, 759 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.73, 74, 86, 129, 183, п.5 ч.226, п.2 ч.1 ст.231, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована Вайлет Фьюжн" (61166, м.Харків, вул. Бакуліна, 11, код ЄДРПОУ: 40479775) на користь Приватного підприємства БУДПРОКАТ (04073, м.Київ, вул.Куренівська, 18, оф.7-Б ; код ЄДРПОУ: 38943534) заборгованість з орендної плати у розмірі 34 750 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн. 00 коп.

Закрити провадження в частині стягнення вартості не повернутого орендованого обладнання у розмірі 24 418 грн. 70 коп. у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Закрити провадження в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 3925 грн. 00 коп.

Позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 3 325 грн. 62 коп., трьох відсотків річних у розмірі 323 грн. 00 коп. та суми індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1730 грн. 15 коп. залишити без розгляду.

Задовольнити клопотання Приватного підприємства БУДПРОКАТ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована Вайлет Фьюжн" про розстрочення виконання судового рішення.

Виконання рішення розстрочити наступним чином:

Заборгованість за договором оренди №000035046 від 01.03.2017 року сплачується в наступному порядку

-до 24.06.2019 року - 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп)

-до 23.07.2019 року - 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп)

- до 23.08.2019 року - 9 750,00 грн. (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 коп)

Судовий збір до 23.08.2019 року - 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "27" травня 2019 р.

Суддя С.Ч. Жельне