Рішення

від 21.05.2019 по справі 922/739/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/739/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕРРА", м. Харків до Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Харків про стягнення 40065,89 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЕРРА", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Харків про стягнення з відповідача 40065,89 грн. за договором № 0404/7 про організацію експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів від 15 грудня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/739/19; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 25 квітня 2019 року на 11:40 та про розгляд справи повідомлено сторін.

10 квітня 2019 року через канцелярію суду, Регіональною філією "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подано відзив (вхідний № 8819), який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засіданні.

Враховуючи пункт 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України 25 квітня 2019 року суд починає розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 25 квітня 2019 року на підставі частини 2 статі 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 15 травня 2019 року на 12 годин.

Протокольною ухвалою від 15 травня 2019 року на підставі частини 2 статі 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 21 травня 2019 року на 11:30 годин.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у наданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЕРРА" (позивачем, експедитором) та Регіональною філією "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідачем, залізницею) укладено договір № 0404/7 про організацію експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів.

Згідно пункту 1.1. цей договір регулює взаємовідносини сторін, пов`язані з організацією та здійсненням експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів по території України.

Відповідно до договору № 0404/7 про організацію експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів на станцію Куп`янськ - Сортувальний регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 18 жовтня 2017 року та 21 жовтня 2017 року прибували вагони з вантажем селітра аміачна ЄТСНВ 433070: №228043313 по відправці 055651, №28344851 по відправці 0556652, №28024842 по відправці 055653, №29905406 по відправці 055654, №28057743 по відправці 055647, №28008324 по відправці 055648, №28059541 по відправці 055649 та №28055820 по відправці 055650 зі станції Бозсу Узб зал. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕРРА".

З метою здійснення навантаження, вивантаження та інших вантажних і маневрових операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЕРРА" та ПП "Неон" було укладено угоду про тимчасове користування під`їзною колією від 18 жовтня 2017 року, яка розташована на станції Куп`янськ - Сортувальний регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

На підставі пункту 3.4. угоди про тимчасове користування під`їзною колією від 18 жовтня 2017 року один із примірників угоди знаходиться у начальника станції Куп`янськ - Сортувальний регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

З 15 годин 20 хвидин 21 жвотня 2017 року по 6 годину 20 хвилин 23 жовтня 2017 року вагони знаходились на коліях станції і в порушення угоди між ПП "Неон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЕРРА" про тимчасове користування під`їзною колією від 18 жовтня 2017 року та пункту 3.12 розділу 3 Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами вагони не були подані на під`їзну колію з вини працівників залізниці, що призвело до безпідставних нарахувань та стягнень платежів з вантажоодержувача, а саме: збір за охорону вантажу у разі його затримки при перевезенні експ.-імп. та внутрішніх вантажів по коду 203/001 у розмірі 7292,74 гри. ( у тому числі ПДВ - 1215,46 гри.) та збір за зберігання вантажу у розмірі 2917,08 гри. (у тому числі ПДВ - 486,18 грн.) за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 № 22102843 від 22 жовтня 2017 року; збір за охорону вантажу у разі його затримки при перевезенні експ.-імп. та внутрішніх вантажів по коду 203/001 у розмірі 21082,63 грн. (у тому числі ПДВ - 3513,77 грн.) та збір за зберігання вантажу у розмірі 8773,44 грн. (у тому числі ПДВ - 1462,24 грн.) за накопичувальною карткою ф. ФДУ- 92 № 22102874 від 24 жовтня 2017 рокеу.

Вказані обставини підтверджуються переліками № 20171022 від 22 жовтня 2017 року та № 20171024 від 24 жовтня 2017 року, які в порядку пункту 3.2. договору № 0404/7 від 15 грудня 2016 року (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 07 лютого 2017 року) надано Товариству з обмеженою відповідальністю "АТЕРРА" філією "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "Укрзалізниця" (Регіональна філія "Південна залізниця").

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЕРРА" щодо вищезазначеної суми у розмірі 46531,97 грн. було направлено на адресу відповідача претензію № 102 від 20 березня 2018 року.

У своїх запереченнях (лист вихидний № М-01-10/68 від 22 червня 2018 року) на претензію позивача Регіональна філія "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" зазначила про те, що причиною нарахування збору за охорону і зберігання вантажу є затримка вагонів №28043313, №28344851, №28008324, №28024842, №28055820, №28057743, №28059541, №28805406 з вини вантажоотримувача Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕРРА", які знаходились на коліях станції до закінчення затримки у зв`язку з митним оформленням, оскільки видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення. Крім того, зазначає, що вагони на під`їзну колію ПП "Неон" не подавалися у зв`язку з ненаданням вантажоодержувачем Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕРРА" на станцію листа щодо подавання цих вагонів на під`їзну колію.

Матеріали справи свідчать про те, що Регіональна філія "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" частково задовольнила претензію Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕРРА" та відкоригувала особистий рахунок останнього на 6466,08 грн., в іншій частині претензії було відмовлено, про що повідомлено у відповіді (лист вихидний № М-01-10/68 від 22 червня 2018 року) на претензію.

Згідно положень статей 256 - 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, однак для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 інформаційного листа Вищого господарського суду від 07 квітня 2008 року №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" наголошено, що норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання.

В свою чергу статтею 315 Господарського кодексу України, визначено, що до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії протягом шести місяців. Згідно норми наведеної статті перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, і якщо відповідь на претензію не отримано у цей строк, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з моменту закінчення строку, встановленого для відповіді.

З викладеного вбачається, що вказаною правовою нормою по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.

Однак, частиною п`ятою статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто стаття 315 Господарського кодексу України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1973.

Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року за № 436-ІУ і набув чинності з 1 січня 2004 року. Крім того, у прикінцевих положеннях Господарського кодексу України законодавець зобов`язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в тому числі і Статут залізниць України, оскільки він суперечить Господарському кодексу України) у відповідність до норм Господарського кодексу України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами Господарського кодексу України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.

Отже, враховуючи наведене та зміст позовної заяви вбачається, що позивач 20 березня 2018 року направив на адресу відповідача претензію № 102 на загальну суму 46531,97 грн. (в межах 6 місячного терміну передбаченого частиною 2 статті 315 Господарського кодексу України), які мали бути розглянуті відповідачем до 20 червня 2018 (частина З статті 315 Господарського кодексу України).

Відтак відлік шестимісячного терміну для звернення з позовом про стягнення грошових коштів в якості збору за охорону та зберігання вантажу розпочався 20 червня 2018 року і закінчився 20 грудня 2018 року.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЕРРА" подано позовну заяву від 18 березня 2019 року до Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 40065,89 грн. за договором № 0404/7 про організацію експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів від 15 грудня 2016 року з перевищенням строку позовної давності.

При цьому, позивач не звернувся до суду з клопотанням про визнання причин пропущення строку позовної давності поважними та поновлення такого строку.

В силу частин 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Крім того суд вважає необхідним зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Порівняльний аналіз термінів "довідався та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду не достатньо.

Господарський суд встановив, що позивач правомірно звернувся за захистом свого порушеного права, однак з пропуском позовної давності. При цьому, не подав заяву про поновлення строків позовної давності та доказів поважності причин пропуску звернення з таким позовом.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов*язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "24" травня 2019 р.

Суддя П.В. Хотенець