Рішення

від 23.05.2019 по справі 925/439/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м. Черкаси справа № 925/439/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Сахно І.В., за участю представників сторін:

від позивача - представник не з`явився,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу за позовом

Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Черкаської філії ПАТ Укртелеком , м. Черкаси

до Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації, смт Катеринопіль, Катеринопільський район, Черкаська область

про стягнення 99972,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Черкаської філії ПАТ Укртелеком (вул. Байди Вишневецького, буд. 34, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ 01181877) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації, смт Катеринопіль, Катеринопільський район, Черкаська область, 20500, код ЄДРПОУ 03195748) суму боргу по компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг на пільговій основі в розмірі 99972,42 грн з січня по грудень 2018 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем як головним розпорядником коштів місцевого бюджету зобов`язань, які виникли із відповідних законів України, щодо відшкодування позивачу його витрат за надані ним телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадянам смт Катеринопіль та Катеринопільському району Черкаської області за період з січня 2018 року по грудень 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

Частиною першою статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Представники сторін належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

Господарський суд Черкаської області надіслав сторонам рекомендованими листами з повідомленням ухвалу від 24.04.2019 про відкриття провадження у справі, які були вручені адресатам, про що свідчить відмітка пошти на рекомендованих повідомленнях "вручено".

Відповідач подав до господарського суду клопотання від 08.05.2019 № 1258 про розгляд справи без його участі.

Неявка представників сторін у судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання суду, не перешкоджає вирішенню даного спору за наявними у справі матеріалами.

Заяви від відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

10 травня 2019 року до господарського суду надійшов відзив на позов від 08.05.2019 № 1259 із запереченнями проти позову, у якому той просить у задоволені позову відмовити, звільнити від сплати судового збору, розгляд справи проводити без участі відповідача. У додатках до відзиву міститься лист Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації від 06.05.2019 № 1224 з проханням врахувати суму розбіжності за пільговими категоріями, яка становить 6946,17 грн, та змінити суму заборгованості по позовній заяві.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що розрахована сума боргу є недостовірною, Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік не передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян, тому у відповідача відсутня вина в несвоєчасному виконанні зобов`язання, договір щодо відшкодування витрат позивача на надання таких послуг за 2018 рік сторонами не укладався. Відповідач не брав на себе зобов`язань зазначених в ст. 2 Бюджетного кодексу України, не може здійснювати будь-яку виплату самостійно без надходження видатків з бюджету та не погоджується з вимогою позивача про стягнення заборгованості за період січень-грудень 2018 року в сумі 99972,42 грн.

21 травня 2019 року до господарського суду надійшла відповідь на відзив на позов від 20.05.2019 № 71С000/17-295 із запереченнями на обґрунтування відповідачем заперечень проти позову.

В обґрунтування заперечень позивач зазначив, що чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян органом соціального захисту населення, при цьому такі зобов`язання виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх фінансування. Позивач зазначив, що лист відповідача від 06.05.2019 № 1224 з проханням врахувати суму розбіжності за пільговими категоріями ним розглянуто. Коригування відшкодування вартості наданих телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян проведені у травні 2019 року та будуть відображені у звітності у червні 2019 року, тобто з моменту звернення головного розпорядника коштів, на якого покладено обов`язок проводити щомісячно звірку суми по відшкодуванням. Відповідачем такі звірки не проводяться. Неодноразові листи на предмет її проведення залишалися без відповіді. Саме це стало причиною виникнення розбіжностей.

У судовому засіданні 23.05.2019 були підписані вступна та резолютивна частини рішення в порядку ст. 240 ГПК України, без його проголошення.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних пав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини.

ПАТ Укртелеком є оператором телекомунікацій і включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. Товариство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, зокрема - Законом України Про телекомунікації від 18.11.2003 № 1280-IV, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 11.04.2012 № 295, Статуту та внутрішніх актів Товариства. Згідно з п. 2.2.1. Статуту, одним з основних видів діяльності Товариства є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв`язку, радіозв`язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

Черкаська філія ПАТ Укртелеком є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства, який не має статусу юридичної особи і здійснює від імені товариства частину його господарської та іншої діяльності, а також функції представництва.

Законами України від 22.10.1993 № 3551-ХII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу , від 23.03.2000 № 1584-ІІІ Про жертви нацистських переслідувань , від 28.02.1991 № 796-ХII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , від 24.03.2008 № 203/98-ВР, Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , від 24.03.1998 № 203/98-ВР Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист і від 26.04.2001 № 2402-ІІІ Про охорону дитинства встановлені пільги з оплати послуг зв`язку (далі - телекомунікаційних послуг) для визначеної цими Законами категорій осіб (далі - пільгові категорії громадян).

На виконання вимог вказаних вище законів України позивач як оператор телекомунікаційних послуг з січня 2018 року по грудень 2018 року надавав телекомунікаційні послуги їх споживачам, які проживають у смт Катеринопіль та Катеринопільському районі Черкаської області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством на суму 99972 грн 42 коп., що підтверджується поданими позивачем до суду розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за формою № 2-пільга, підписаними лише позивачем, Актами звіряння за формою "3-пільга" та розрахунком стягуваної суми заборгованості.

Договір щодо відшкодування відповідачем позивачу у 2018 році витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян смт Катеринопіль та Катеринопільському районі сторони між собою не укладали.

Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, які містять переліки споживачів-пільговиків за видами пільг, складались позивачем за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг 2-пільга , та Інструкції про порядок її заповнення зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 жовтня 2007 року за № 1172/14439 та направлялись відповідачу щомісячно.

У відповідності до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 29.01.2003 № 117, структурний підрозділ з соціального захисту щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги (з актами форми 2-пільга ), і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації, та складає акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою 3-пільга . Акти звіряння складаються за формою № 3-пільга , встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 березня 2003 року № 83 Про затвердження форми № 3-пільга .

Таким чином, надсилання до державних органів для виділення фінансування актів встановленої форми відноситься до обов`язків відповідача, які останній не виконував. Акти за формою 3-пільга відповідач не складав і не підписував.

Акти за формою форми 2-пільга за період надання послуг (січень - грудень 2018 року) направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією із супровідними листами, якими позивач звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг, прийняття на облік актів форми 2-пільга та складання та направлення Актів звіряння за формою № 3-пільга у разі виявлення розбіжностей.

Вимоги позивача про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг відповідач залишив без задоволення через відсутність для цього коштів.

Відповідачем не було дотримано процедуру доведення до розпорядників коштів вищого рівня обсягів фактично понесених постачальником послуг витрат та не вирішувалось питання отримання фінансування.

Невідшкодування відповідачем позивачу у добровільному порядку заборгованості з відшкодування витрати на надані у 2018 році телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян смт Катеринопіль та Катеринопільському районі Черкаської області у сумі 99972 грн 42 коп. стало підставою звернення до суду з відповідним позовом.

Стаття 1 Закону України Про телекомунікації термін телекомунікації (електрозв`язок) визначає як передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах, а термін телекомунікаційна послуга (послуга) - як продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пункт 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 передбачає, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Згідно з підпунктом б пункту 4 частини 1 статті 89 та частини 1 статті 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, проводяться з місцевих бюджетів за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), який містить, зокрема, такі норми:

2. Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

3. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів) .

Таким чином, у даному випадку головним розпорядником коштів місцевих бюджетів у смт Катеринопіль та Катеринопільському районі Черкаської області на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівник управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації, а тому саме це управління є відповідальною (зобов`язаною) особою за відшкодування позивачу понесених ним витрат на надання в 2018 році телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян смт Катеринопіль та Катеринопільському районі Черкаської області.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п`ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб`єктами майново-господарських зобов`язань можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб`єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, за наявності якої суб`єкт господарювання не несе відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачають такі способи захисту порушеного права особи як присудження до виконання обов`язку в натурі.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства господарський суд дійшов до таких висновків.

З вчинених позивачем дій щодо надання у 2018 році телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян смт Катеринопіль та Катеринопільському районі Черкаської області, які (дії) передбачені названими вище актами законодавства, а також із цих актів законодавства у позивача виникло право на відшкодування фактичних витрат на надання вказаних послуг, а у відповідача виникло зобов`язання з відшкодування позивачу таких витрат.

Не укладення сторонами договору на відшкодування відповідачем позивачу у 2018 році витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян не означає про відсутність у відповідача зобов`язань з відшкодування позивачу таких витрат, які (зобов`язання), як уже зазначалося вище, виникли із вчинених позивачем дій щодо фактичного надання у 2018 році вказаних послуг, які (дії) передбачені названими вище актами законодавства, а також із цих актів законодавства.

Невідшкодування відповідачем позивачу витрат на надані ним телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян смт Катеринопіль та Катеринопільському районі Черкаської області у сумі 99972 грн 42 коп. у встановлені пунктом 8 Порядку № 256 строки означає про порушення відповідачем своїх зобов`язань і відповідно й прав позивача на своєчасне одержання вказаної суми коштів.

При цьому сама по собі відсутність у відповідача бюджетних коштів не є підставою для звільнення його від виконання своїх зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 (провадження № 12-47гс18).

Отже, позивач в порядку захисту своїх порушених прав на своєчасне одержання суми відшкодування у розмірі 99972 грн 42 коп. вправі вимагати від відповідача примусового виконання своїх зобов`язань шляхом стягнення з нього на свою користь вказаної суми коштів.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

За подання позову позивач за платіжним дорученням від 10.04.2019 № 39 сплатив 1921 грн 00 коп. судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на сплату судового збору підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації (вул. Соборна, буд. 49 А, смт Катеринопіль, Черкаська область, 20500, код ЄДРПОУ 03195748) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (вул. Байди Вишневецького, б. 34, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, код ЄДРПОУ 01181877) - 99972 грн 42 коп. боргу по компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг на пільговій основі та 1921 грн 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане 27.05.2019.

Суддя О.В. Чевгуз