Рішення

від 27.05.2019 по справі 200/3200/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 р. Справа№200/3200/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В. розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А) з вимогами:

- визнати протиправними дії Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не нарахування та не виплати грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення;

- зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити грошову допомогу відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є працівником освіти та з 28.08.2018 року перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На час звернення за призначенням пенсії досягла відповідного пенсійного віку, мала 42 роки 9 місяців 27 днів страхового стажу, все життя працювала викладачем в музичній школі і раніше за призначенням будь-якого виду пенсії до органів Пенсійного фонду України не зверталась.

Однак, при призначенні пенсії за віком їй як працівнику освіти не виплачено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена п.71 розд. XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На звернення до відповідача щодо виплати такої допомоги отримала відмову від 13.12.2018 року № 282/Ч-01-01-15, в якій повідомлено, що позивач з 01.08.1979 року працювала викладачем в комунальному початковому спеціалізованому мистецькому навчальному закладі музична школа №2 м. Білицьке, який згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу віднесено до відділу культури і туризму Добропільської міської ради, а вказаний Відділ є виконавчим органом міської ради та не відноситься до переліку закладів і установ освіти.

Між тим, такі посилання відповідача не відповідають дійсності, оскільки Комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад музична школа №2 є самостійною юридично особою (код ЄДРПОУ 05420586), відноситься до позашкільних навчальних закладів та закладав освіти.

Вважає, що відповідач неправомірно відмовив у виплаті їй грошової допомоги, чим порушив її права, у зв`язку з чим звернулась до суду з цим позовом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що з 28.08.2018 року позивачу призначено пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До цього будь-яку пенсію вона не отримувала. При призначенні пенсії періоди її роботи у Білицькій дитячій музичній школі №2 зараховані до загального стажу роботи, а не до спеціального, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до п."є" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Ці періоди роботи не зараховані до спеціального стажу, оскільки вказаний заклад відноситься до позашкільних навчальних закладів в галузі культури. Тому виплачувати їй допомогу, яка передбачена п.71 розд. XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", немає підстав. Вважав, що не порушив права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 07.03.2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 25.03.2019 року замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. 16.04.2019 року судом відкладено розгляд справи.

Ухвалою суду від 02.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та відповідач до судового засідання не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

На підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, паспорт серії НОМЕР_1 , перебуває на обліку у Добропільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Є працівником освіти та продовжує працювати в комунальному початковому спеціалізованому мистецькому навчальному закладі музична школа №2 м. Білицьке.

З 28.08.2018 року вказаним органом Пенсійного фонду України їй вперше призначено пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

До цього будь-яку пенсію вона не отримувала.

При призначенні пенсії їй не виплачено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена п. 71 розд. XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На звернення щодо виплати такої допомоги відповідачем надана відповідь від 13.12.2018 року № 282/Ч-01-01-15, в якій повідомлено, що відповідно до наданих документів для призначення пенсії за віком, а саме запису у трудовій книжці, позивач з 01.08.1979 року працювала викладачем в комунальному початковому спеціалізованому мистецькому навчальному закладі музична школи №2 м. Білицьке, який згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу віднесено до відділу культури і туризму Добропільської міської ради. Відповідно до положення "Про відділ культури і туризму Добропільської міської ради" Відділ є виконавчим органом міської ради згідно зі ст. 54 Закону України "Про місцеве самоврядування" та не відноситься до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Тому вона не має права на призначення пенсії за вислугу років як працівник освіти та отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Рекомендовано надати положення "Про комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад музичної школи №2 міста Білицьке".

Листом від 04.02.2019 року № 13/Ч-01-01-15 позивача повідомлено, що її страховий стаж становить 42 роки 9 місяців 27 дні, у неї відсутні періоди роботи, що дають право на призначення пенсії відповідно до п. "є" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судом також встановлено, що відповідно до розрахунку стажу при призначенні пенсії періоди роботи позивача з 01.08.1979 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 31.07.2018 року (останній місяць, за який станом на дату призначення позивачу пенсії сплачено єдиний внесок) на посаді викладача у Білицькій дитячій музичній школі №2 (перейменована в комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад музична школа №2 м. Білицьке) зараховані до загального стажу роботи. До спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до п. "є" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", вказані періоди не зараховані.

Не погодившись з даним висновком , позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до положень ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Відповідно до п.71 розд. XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" яка визначає умови призначення пенсії за віком, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу при зверненні з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Стаття 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.

Згідно з п."е" ст.55 вказаного Закону право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

На виконання п.71 розд.XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

Згідно з п. 2 вказаного Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 "Про Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років".

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, до закладів і установ освіти входять, зокрема:

- загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи;

- вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади.

До найменування посад у вказаних закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, входять, зокрема, викладачі.

Відповідно до п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №433, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші) відносяться до позашкільних навчальних закладів.

Частиною 4 ст.1 Закону України "Про позашкільну освіту" також визначено, що педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.21 цього Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників. До Переліку посад педагогічних працівників включені вчителі та викладачі всіх спеціальностей.

При цьому вказаний нормативний акт віднесення посади вчителя та викладача до посад педагогічних працівників не ставить в залежність від виду навчального закладу, де вони працюють.

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 протягом спірного періоду з 01.08.1979 року до виходу на пенсію позивач працювала:

- з 01 серпня 1980 року по 20 листопада 1986 року - на посаді викладача з класу скрипки у Білицькій дитячій музичній школі №2;

- з 01.08.1979 року до виходу на пенсію (і натепер) - на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін у Білицькій дитячій музичній школі №2, яка згідно з рішенням Добропільської міської ради від 26 грудня 2003 року №4/9-66 перейменована в комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад музична школа №2 м. Білицьке.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад музична школа №2 м. Білицьке є юридично особою (код ЄДРПОУ 05420586), засновником якого є Добропільська міська рада.; код КВЕД 85.59: "Інші види освіти, н. в. і. у. (основний)".

Отже, протягом періоду з 01.08.1979 року по 28 серпня 2018 року (дата призначення пенсії) позивач працювала працівником освіти.

На день досягнення пенсійного віку позивач мала страховий стаж на відповідних посадах понад 30 років, тобто умова щодо страхового стажу нею була дотримана.

Оскільки на день досягнення пенсійного віку позивач працювала працівником освіти комунальної форми власності на посаді, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", мала відповідний загальний страховий стаж, в тому числі страховий стаж (30 років) на таких посадах, і до цього не отримувала будь-яку пенсію, тому при призначенні пенсії за віком вона мала право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Оскільки таке право відповідачем порушено, тому воно підлягає поновленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вказані норми узгоджуються з позицією Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до розрахунку стажу при призначенні пенсії періоди роботи позивача з 01.08.1979 року по 31.07.2018 року (останній місяць, за який станом на дату призначення позивачу пенсії сплачено єдиний внесок, - ч.3 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування") на посаді викладача у Білицькій дитячій музичній школі №2 (перейменована в комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад музична школа №2 м. Білицьке) зараховані до загального стажу роботи, однак до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до п. "є" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", вказані періоди не зараховані.

Це і стало підставою для подальшої відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, яка передбачена п.71 розд. XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на наведене з метою ефективного захисту порушених прав позивача та дотримання гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії органу Пенсійного фонду України щодо не зарахування періодів роботи позивача з 01.08.1979 року 31 липня 2018 року до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і зобов`язати його зарахувати вказані періоди до такого стажу, а також визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, що передбачена п. 71 розд. XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із зобов`язанням його нарахувати та виплатити таку допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до квитанції № П5935 від 22.02.2019 року у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-а, код ЄДРПОУ 37755477) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 01.08.1979 року по 31.07.2018 року до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Визнати протиправними дії Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що передбачена п. 71 розд. XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1980 року по 31.07.2018 року до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що передбачена п. 71 розд. XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-а, код ЄДРПОУ 37755477) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.05.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.