Вирок

від 16.05.2019 по справі 530/1794/18

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1794/18

Номер провадження 1-кп/530/19/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2019 р. Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_4 , представника потерпліго адвоката ОСОБА_5 розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170170000180 від 14.05.2018 року, відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,українця,громадянина України,освіта середня,одружений,має наутритманні 2малолітніх дітей, учасник АТО, непрацюючий,не судимий, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 14.05.2018 року приблизно o 11 год. 00 хв., в світлу пору доби, керуючи власним автомобілем марки «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вулиці Воздвиженській в напрямку з м.Гадяч, Полтавської області на м.Полтава у м.Зіньків, Зіньківського району, Полтавської області. Проїзджаючи будинок №49 по вул.Воздвиженській, м.Зіньків, ОСОБА_6 , не переконавшись в тому, що на проїжджій частині немає перешкод для руху, в тому числі і зустрічного транспорту, розпочав виконання маневру поворот ліворуч, при цьому не надав перевагу у русі мопеду «Хонда» під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого допустив зіткнення з останнім.

У результаті недотримання водієм ОСОБА_6 п.10.1 «Правил дорожнього руху України», а в подальшому зіткнення з мопедом «Хонда» під керуванням ОСОБА_7 , останній згідно висновку експерта №136 від 06.11.2018 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому лівої великогомілкової кістки в верхній третині. Забиття поперекового відділу хребта, численних забійних та скальпованих ран верхніх та нижніх кінцівок, численних гематом та синців тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, травматичного шоку 1 ступеня, які утворились від неодноразової дії тупих предметів як з обмеженою так і переважаючою контактуючою поверхнею, якими могли бути виступаючі частини кузова легкового автомобіля чи скутера чи інші схожі за характером предмети і могли утворитись у водія скутера при дорожньо-транспортній пригоді в момент зіткнення скутера та легкового автомобіля можливо в строк 14.05.2018 р. та при обставинах на які вказує підекспертний та які викладені в ухвалі суду, і в своїй сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що перебувають у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, згідно висновку судово - автотехнічної експертизи № 523 від 08.11.2018 року, стало - порушення п. 10.1. «Правил дорожнього руху України» з боку водія ОСОБА_6 , згідно з яким: п.10.1. перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Таким чином, своїми необережними діями, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження - ОСОБА_6 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

Надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання щодо доведеності вини обвинуваченого у скоєнні даних кримінальних правопорушень, судом перш за все враховано вимоги ст.ст.28,62 Конституції України,ст. 370 КПК України, ст.ст. 3,13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, практику Європейського суду з прав людини, якими передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише національнимі європейським законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Відповідно до ч.4ст. 95 КПК України,суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомуст. 255 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.

Стаття 16-1КПК Українипередбачає, що розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.

Під час розгляду справи в суді, ОСОБА_6 показав, що дійсно здійснив дану пригоду, також показав, що свою вину в інкримінуємому йому злочині визнав в повному обсязі, в повному обсязі визнав фактичні обставини справи. Будучи допитаним в судовому засіданні дав покази аналогічні описовій частині вироку. Цивільний позов прокурора - визнав. Просить суд призначити покарання згідно чинного законодавства, але не позбавляти волі.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні дав покази аналогічні описовій частині вироку.

Прокурор в судовому засіданні, в зв`язку з тим, що обвинувачений вину у вчиненому злочині визнав повністю за обставин викладених в обвинувальному акті, запропонував визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження показів свідків і інших доказів стосовно фактичних обставин справи, зібраних в ході дізнання та досудового слідства, так як вони правильно усвідомлюються обвинуваченим та іншими учасниками процесу і ніким не оспорюються.

Суд, за згодою всіх учасників судового провадження, обмежився допитом обвинуваченого, ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , а також дослідив матеріали, які характеризують ОСОБА_6 ..Докази по справі не досліджувалися, в зв`язку з тим, що суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_6 кваліфіковано вірно.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.91 КПК України, однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається, зокрема, на прокурора.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Статттею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч.1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.2 цієї статті Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_6 , достатнє і необхідне для його виправлення і недопущення вподальшому скоєння ним злочинів, суд враховує, що він свою вину визнає повністю, активно сприяв розкриттю злочину, його майновий стан, і вважає ці обставини, такими що пом`якшують покарання.

Згідно зі ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6 - відсутні.

З врахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 10.12.2004 року, №8 від 12.06.2009 року, №11 від 06.11.2009 року, того, що ОСОБА_6 , скоїв злочин передбачений ст.. 286 ч 1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, який відноситься до невеликої тяжкості злочину; обставин вчиненого злочину, суспільної небезпеки скоєного злочину, обставин справи та наслідків, а також особи ОСОБА_6 , думки потерпілого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому доцільно обрати йому покарання, передбачене чинним законодавством.

На думку суду, призначення цього покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленимст.2 КПК України.

Стосовно можливості та наявності повноважень суду щодо обрання того чи іншого виду покарання в межах альтернативної санкції закону про кримінальну відповідальність, суд, на підставі ст. 458КПК України, керується висновками Верховного Суду України, зазначеними у постанові № 5 - 48к -13 від 23 січня 2014 року.

Зокрема, в ній Верховним Судом України сформульовано висновок щодо реалізації в судовій практиці поняття судової дискреції (судового розсуду), яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у пункті 77 рішення в справі "Довженко проти України" від 12 квітня 2012 року зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

З огляду на юридичну суть та зміст положень ст.ст.50,65 КК України,суд такожвважає,що західпримусу відносно ОСОБА_6 ,внесе корективив соціально-психологічнівластивості обвинуваченого,нейтралізує негативнінастанови тазмусить йогододержуватись положеньзакону прокримінальну відповідальністьі позбавитьможливості вчинятинові злочини.Саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення.

Речові докази посправі: автомобіль марки «ВАЗ-2106» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 та мопед марки «Хонда» номер шасі НОМЕР_2 .1067613 білого кольору, що належить ОСОБА_7 передано на зберігання до майданчика тимчасового тримання транспортних засобів Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області.

СВ-R диск з відеозаписами - приєднано до матеріалів кримінального провадження №12018170170000180.

Відповідно до п.14 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п.12 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.

Відповідно до п.13 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

У кримінальній справі прокурором заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди: 42034 грн. 77 копійок.

Відповідно достатті 131-1Конституції України,в Українідіє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної і влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор наділений повноваженнями в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Статтею 127 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або (іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Стаття 128 КПК України передбачає, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Відповідно до ст.1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Статтею 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, що фінансування охорони здоров`я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигнованих на охорону здоров`я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм оборони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування; особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993.

Вказаним Порядкомпередбачено,що сумакоштів,яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Визначенню суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Кошти, які підлягають стягненню, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я,.

Фінансування Зіньківської ЦРЛ здійснюється за рахунок коштів Зіньківського районного бюджету Полтавської області (місцевий бюджеті).

Враховуючи, що Зіньківською ЦРЛ та фінансовим управлінням Зіньківської РДА, самостійно не були реалізовані повноваження щодо відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, даний позов пред`являється прокурором на захист інтересів держави, оскільки невідшкодування шкоди, заподіяної фінансовому управлінню Зіньківської районної державної адміністрації, на лікування особи, потерпілої від злочину, тягне за собою негативні наслідки у вигляді відсутності грошових коштів необхідних для придбання медичних препаратів, які потрібні для лікування, що у свою чергу зводить нанівець основну ціль державного чи комунального медичного закладу - надання безкоштовної медичної допомоги.

В зв`язку з цим позовні вимоги прокурора підлягають до задоволення..

Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався.

Відповідно до обвинувального акта судові витрати по справі становлять 858 грн. 00 копійок за проведення судово-автотехнічної експертизи ( т.2 а.с.83).

Процесуальні витрати на підставі ст.124КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого по справі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 118,124-126,321, 369, 371, 373-376, 380, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_6 виним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 2 років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк один рік шість місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Стягнути із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,не працюючого, ідентифікаційний номер суду невідомий на користь держави 858 грн. 00 копійок судових витрат за проведення судово-автотехнічної експертизи.

Стягнути із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,не працюючого, ідентифікаційний номер суду невідомий на користь держави в особі Фінансового управління Зіньківської районної державної адміністрації (м.Зіньків, вул.Соборності, 2, Зіньківський район, Полтавська області, р/р 31415544016121, МФО 899998, код ЄДРПОУ 38019788,) - 42034 грн. 77 копійок, витрат за стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Речові докази: автомобіль марки «ВАЗ-2106» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 повернути власнику, мопед марки «Хонда» номер шасі НОМЕР_2 .1067613 білого кольору, що належить ОСОБА_7 повернути власнику.

СВ-R диск з відеозаписами - який приєднано до матеріалів кримінального провадження №12018170170000180 залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений через Зіньківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_1