Рішення

від 13.05.2019 по справі 539/1415/18

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1415/18

Провадження № 2/539/483/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

у складі: головуючого судді - Іващенка Ю.А.,

при секретарі - Мирній Т.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ Баришівська зернова компанія про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

У позові вказав, що він згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 08.09.2008 року є власником земельної ділянки загальною площею 3,90 га, розташованої на території Ісковецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після виготовлення технічної документації та під час отримання витягу з Державного земельного кадастру виявилося, що вказана земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 , яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спадщину після смерті якої прийняла ОСОБА_3 .

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області по справі №539/4037/15-ц визнано недійсним розпорядження голови Лубенської районної державної адміністрації №478 від 07.09.2012 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації на вказану земельну ділянку, та розпорядження №719 від 25.12.2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на вказану земельну ділянку.

Крім того, рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 жовтня 2016 року по справі №539/1885/16-ц визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 грудня 2015 року на ім`я ОСОБА_3 .

В подальшому право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 зареєстроване за позивачем.

Водночас, за життя ОСОБА_2 02.06.2014 року уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ Баришівська зернова компанія строком на 5 років. У зв`язку з тим, що дана земельна ділянка перебуває в оренді, позивач не може нею розпорядитися.

На письмове звернення позивача ТОВ Баришівська зернова компанія не відреагувала.

Позивач прохає визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 , укладений 02.06.2014 року між ТОВ Баришівська зернова компанія та ОСОБА_2 , скасувати реєстрацію іншого речового права №5907968 від 02.06.2014 року.

В судове засідання позивач та його представник ОСОБА_4 . не з`явились. Представник позивача звернувся до суду з заявою в якій прохав справу розглядати без їх участі, на задоволенні позивних вимог наполягають, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач, ТОВ Баришівська зернова компанія у судове засіданнясвого представника не направив, хоча відповідно до ст.ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив, клопотання від відповідача про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Третя особа по справі ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи була повідомлена завчасно та належним чином, прочини своєї неявки суду не повідомила.

На підставі статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних та доказів.

Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлень про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 08.09.2008 року є власником земельної ділянки площею 3,90 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , розташованої на території Ісковецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Наведене також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а.с.5, 13/

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 лютого 2016 року по справі №539/4037/15-ц встановлено, що пізніше, в 2012 році, вказана земельна ділянка була помилково виділена ОСОБА_2 , чим порушено право власника - ОСОБА_1 . Рішенням суду визнано недійсним розпорядження голови Лубенської районної державної адміністрації №478 від 07.09.2012 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації на вказану земельну ділянку, та розпорядження №719 від 25.12.2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на вказану земельну ділянку. /а.с.6-7/

Додатковим рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 липня 2017 року також скасовано свідоцтво про право власності індексний номер НОМЕР_3 , видане державним реєстратором на ОСОБА_2 /а.с.8/

Крім того, рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 жовтня 2016 року по справі №539/1885/16-ц визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 грудня 2015 року на ім`я ОСОБА_3 . Так, рішенням суду встановлено, що на підставі вказаного свідоцтва ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_2 спірну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 , внаслідок чого було порушено право власності ОСОБА_1 /а.с.9-11/

Водночас, відповідачем на виконання ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 листопада 2018 року про витребування доказів надано договір оренди землі від 10.01.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія та ОСОБА_2 . Згідно умов вказаного договору оренди землі ОСОБА_2 передала ТОВ Баришівська зернова компанія спірну земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 3,8998 га, строком на п`ять років. /а.с.43-44/

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що вказаний договір оренди землі зареєстрований 02.06.2014 року. /а.с.14-15/

З викладеного вбачається, що спірний договір оренди землі був укладений відповідачем з особою ( ОСОБА_2 ), яка згідно ухвалених в подальшому судових рішень не є власником земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Натомість, ОСОБА_1 , будучи власником земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, не був обізнаний про існування відповідного правочину, згоду на його укладення не давав, не є його стороною. Таким чином, внаслідок укладення оспорюваного договору оренди землі ОСОБА_1 позбавлений можливості на власний розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п.в) ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що договір оренди землі укладено особою, право власності якої на земельну ділянку в подальшому скасовано, спірний договір оренди землі укладено всупереч волі дійсного власника, та з метою захисту права власності останнього на землю, заявлену позовну вимогу щодо визнання недійним договору оренди землі від 10.01.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія та ОСОБА_2 , слід задовольнити.

Що стосується позовної вимоги про скасування реєстрації речового права, яке виникло на підставі вказаного договору оренди землі, то така вимога до ТОВ Баришівська зернова компанія жодним чином не обґрунтована. Державний реєстратор в якості відповідача не зазначений.

Крім того, рішення суду про визнання недійсним договору є достатньою підставою для скасування реєстрації відповідного речового права. Наразі відсутні підстави вважати, що державний реєстратор відмовляється вчинити відповідні дії, а тому вимога про скасування державної реєстрації є передчасною.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Керуючись ст.ст.4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі від 10.01.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія та ОСОБА_2 , згідно якого в оренду передано земельну ділянку площею 3,90 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , номер запису про інше речове право - 5907968.

В частині скасування реєстрації іншого речового права №5907968 від 02.06.2014 року - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за письмовою заявою, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а за заявою учасника справи, якому заочне рішення не було вручене у день його проголошення - за його письмовою заявою, поданою протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 23 травня 2019 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Ю.А.Іващенко