Рішення

від 24.05.2019 по справі 453/1503/18

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/1503/18

№ провадження 2/453/121/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 травня 2019 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитин В.Я. ,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б. ,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

його представника - адвоката Брона М.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тухольківської сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 в особі належно уповноваженого представника - адвоката Брона М.В. (ордер серія ЛВ № 115768 від 17.12.2018 року) 18.12.2018 року звернувся у суд із позовом до відповідача - Тухольківської сільської ради Сколівського району Львівської області, в якому просить визнати за ним право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок загальною площею 64,8 кв. м., житловою площею 25,0 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-1), з верандою (позначена у технічному паспорті літерою а ), господарськими спорудами - трьома сараями (позначені у технічному паспорті літерами Б, Е, Ж), погребом (позначений у технічному паспорті літерою Д), вбиральнею (позначена у технічному паспорті літерою Г) та колодязем (позначений у технічному паспорті літерою К), розташований у АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді від 19.12.2018 року вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою підготовчого судового засідання у справі від 29.03.2019 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті.

Розгляд справи по суті відбувся 24.05.2019 року, з участю позивача та його уповноваженого представника.

Позов обґрунтовано тим, що батьки позивача за життя володіли вказаним вище домоволодінням, котре було збудоване ним за час шлюбу, однак таке право не було зареєстроване у встановленому порядку. Це пов`язано з тим, що житловий будинок побудований на законних підставах їх батьками ще у 1957 році із добудовою господарських приміщень у 1970 та 1980 роках і у такому стані, за винятком поточних ремонтних робіт, існує на даний час. Спадкодавці за життя заповіту не складали, у зв`язку з чим, спадкування після кожного з них повинно відбуватись за законом. Спадкоємцем за законом після смерті спадкодавців є позивач як єдиний син спадкодавців. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину у встановленому порядку, немає. Таким чином, на даний час позивач є єдиним спадкоємцем прав та обов`язків, котрі залишились після смерті батьків, у тому числі і права на спірне домоволодіння у цілому, однак оформити таке право на нього позивач не може у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно та реєстрації права власності на таке нерухоме майно. З огляду на вказане, отримавши відмову державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, пов`язаної із видачею свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач був змушений звертатися за захистом своїх спадкових прав до суду із даним позовом.

Позивач та його уповноважена представник - адвокат Брона М.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, що у ньому викладені.

Відповідач у підготовче засідання та судове засідання щодо розгляду справи по суті явки уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки такого суд не повідомив, однак відповідач 05.02.2019 року під вх. № 524 подав клопотання (а. с. 48), у котрому позов визнав повністю та підтвердив викладені у ньому обставини, а розгляд справи просив проводити без участі уповноваженого представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики суд, перевіряючи порушення прав позивача щодо спадкування, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с. Тухолька Сколівського району Львівської області у віці 76 років помер ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 06.02.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції у Львівській області (копія міститься у справі, а. с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Тухолька Сколівського району Львівської області у віці 75 років померла ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 17.07.2008 року Тухольківською сільською радою Сколівського району Львівської області (копія міститься у справі, а. с. 6).

Спадщина відкрилася у день смерті кожного із спадкодавців, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Заповіту спадкодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складали. Відтак, спадкування після смерті кожного із вказаних спадкодавців повинно відбуватись за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України діти спадкодавця, а також той з подружжя, який пережив іншого, мають право на спадкування за законом у першу чергу.

Позивач є сином спадкодавців і це стверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_3 , виданим повторно 24.03.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції у Львівській області (копія міститься у справі, а. с. 7).

Інших дітей у спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було, а позивач, у зв`язку із хворобою кожного із спадкодавців, на час смерті кожного з них фактично проживав в одному будинку, котрий, власне і є предметом даного спору, що стверджується довідкою Тухольківської сільської ради Сколівського району Львівської області від 18.03.2015 року за вих. № 02-28/194 (а. с. 57).

Позивач у встановлені законом порядку та строки не відмовився від спадщини, прийняв таку, оскільки, як уже йшлося вище, на день смерті кожного із батьків проживав та із ними в одному житловому будинку, так як здійснював за ними догляд.

Відтак, позивач, у відповідних частках, зокрема ј після смерті батька та ѕ після смерті матері, а у цілому вправі успадкувати усі права та обов`язки, які належали спадкодавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок їх смерті, а також входили до складу спадщини.

Так, детально перевіряючи права та обов`язки, які належали зазначеним спадкодавцям на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок їх смерті, а також входили до складу спадщини, зокрема прав на домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1 , котре є предметом спору у межах заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Зокрема, розмежовуючи під час вирішення спору час і підстави виникнення права власності у спадкодавців, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень чинного ЦК України, судом з`ясовано, що відповідне свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння відсутнє, реєстрація такого домоволодіння не здійснювалась в силу незнання спадкодавцями відповідних прав та обов`язків з вказаного приводу.

Так судом встановлено, що вказаний будинок збудований у 1957 році. Загальна площа такого будинку становить 64,8 кв. м., з яких житлова площа 25,0 кв. м., а решту - допоміжна. Житловий будинок позначений у технічному паспорті літерою А-1, з верандою, котра позначена у технічному паспорті літерою а . У 1970 та 1980 роках у межах зазначеного домоволодіння побудовані господарські споруди - три сараї (позначені у технічному паспорті літерами Б, Е, Ж), погреб (позначений у технічному паспорті літерою Д), вбиральня (позначена у технічному паспорті літерою Г) та колодязь (позначений у технічному паспорті літерою К). Наведені вище обставини стверджуються технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленим 06.11.2006 року КП ЛОР Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації (копія міститься у справі, а. с. 80-82) та інвентаризаційною справою на житловий будинок (копія мітиться у справі, а. с. 60-79). Цими ж документами стверджується й те, що вказаний вище садибний ( індивідуальний) житловий будинок у цілому не являється самочинним будівництвом.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, у даному випадку, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15.01.1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року, та інших нормативно-правових актів.Якщо право власності на спірне домоволодіння, незважаючи на відсутність свідоцтва про право власності, підтверджувалося належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, як про це стверджують сторони, то орган місцевого самоврядування в особі Тухольківської сільської ради Сколівського району Львівської області зобов`язаний був видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а нотаріус зобов`язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Судом також встановлено, що, незважаючи на викладене вище, обоє спадкодавцівсвоє право власності в органах БТІ не зареєстрували (не оформили). Разом з тим, вже згадана вище Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

У матеріалах справи наявний Витяг з по господарської книги № 3 с. Тухолька Сколівського району Львівської області (а. с. 55), з котрого вбачається, що категорія двору - робітничий , а головою двору та забудовником земельної ділянки був спадкодавець ОСОБА_2 . У свою чергу спадкодавець ОСОБА_3 була членом такого двору, а сам житловий будинок був збудований ними за час шлюбу.

Відтак, при вирішенні питання щодо визнання права власності на спірне домоволодіння у порядку спадкування, суд оцінює наявність належних доказів на підтвердження правомірності забудови земельної ділянки у сукупності з іншими доказами, зібраними у матеріалах справи, у тому числі матеріалами технічної інвентаризації, де відсутня відмітка про самочинне будівництво, а також витягом з книги погосподарського обліку. Зазначені обставини повністю підтверджують право спадкодавців на спірне домоволодіння, яке не залежало від його реєстрації на момент здійснення.

Судом також встановлено, що позивач, який прийняв спадщину у встановленому порядку, 07.12.2017 року звертався до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак одержав відмову у вчиненні зазначеної нотаріальної дії від 07.12.2017 року за вих. № 1129/01-16 (копія міститься у справі, а. с. 10) через відсутність усіх необхідних правовстановлюючих документів, а також довідки Тухольківської сільської ради Сколівського району Львівської областіпро належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцям. Після вчинення вказаних дій позивач звернувся до суду.

Матеріали спадкової справи № 312/2017 після смерті ОСОБА_3 витребувані судом та у належно засвідченій копії містяться у справі (а. с. 94-106), котрими також стверджується, шо позивач вправі успадкувати усі права спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки інших спадкоємців після їх смерті, які б у встановленому порядку прийняли спадщину та не відмовились від неї, немає.

На підставі вказаного вище, суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок загальною площею 64,8 кв. м., житловою площею 25,0 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-1), з верандою (позначена у технічному паспорті літерою а ), господарськими спорудами - трьома сараями (позначені у технічному паспорті літерами Б, Е, Ж), погребом (позначений у технічному паспорті літерою Д), вбиральнею (позначена у технічному паспорті літерою Г) та колодязем (позначений у технічному паспорті літерою К), розташований у АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати у справі, з урахуванням позиції позивача з вказаного приводу, слід залишити за останнім.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тухольківської сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок загальною площею 64,8 кв. м., житловою площею 25,0 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-1), з верандою (позначена у технічному паспорті літерою а ), господарськими спорудами - трьома сараями (позначені у технічному паспорті літерами Б, Е, Ж), погребом (позначений у технічному паспорті літерою Д), вбиральнею (позначена у технічному паспорті літерою Г) та колодязем (позначений у технічному паспорті літерою К), розташований у АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Відповідач: Тухольківська сільська рада Сколівського району Львівської області; місцезнаходження: 82644, Львівська область, Сколівський район, с. Тухолька, вул. Зарічна, буд. 1; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370685.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення суду складене 27 травня 2019 року.