Рішення

від 21.03.2019 по справі 673/1218/18

ДЕРАЖНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 673/1218/18

Провадження № 2/673/86/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючий - суддя Дворнін О.С.

при секретарі судових засідань Демчишиній Н.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вовковинецької селищної ради Деражнянського району Хмельницької області, з участю Державного реєстратора ЦНАП при Деражнняській державній районній адміністрації Хмельницької області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю ,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вовковинецької селищної ради Деражнянського району про визнання права власності за набувальною давністю.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до договору купівлі продажу від 25.05.2004 року він придбав на Вовковинецькій експериментальній фабриці нестандартних меблів нежитлову будівлю вартістю 10600 грн. та артезіанську скважину вартістю 9300 грн. , що знаходяться по вул. Першотравнева, 45 в АДРЕСА_1 району Хмельницької області. З моменту придбання вказаного нерухомого майна право власності не реєструвалося, проте позивач вважаючи себе добросовісним набувачем та вважає, що є вагомі підстави для визнання права власності за набувальною давністю та просить його задовільнити.

Позивач в ході судового розгляду підтримував позовні вимоги в повному обсязі. Однак в судове засідання призначене на 21.03.2019 року не з`явився подавши клопотання про завершення розгляду справи у його відсутності.

Представник відповідача - Вовковинецької селищної ради в судове засідання не з`явився, проте подав на адресу суду письмове клопотання в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник третьої особи Державного реєстратора ЦНАП при Деражнняській державній районній адміністрації Хмельницької області, в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 25.05.2004 року позивач ОСОБА_1 та Вовковинецька експлуатаційна фабрика нестандартних меблів уклали договір купівлі продажу, згідно якого позивач придбав нежитлову будівлю вартістю 10600 грн. та артезіанську скважину вартістю 9300 грн., що знаходяться по АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується актом прийому - передачі майна. Однак на придбання вказаного нерухомого майна право власності не реєструвалося.

В матеріалах справи міститься квитанція до прибуткового касового ордера від 25.05.2004 року на суму 19900 грн., якою підтверджується, що позивач фактично сплатив кошти за придбання майна.

Рішенням виконавчого комітету Вовковинецької селищної ради Деражнянського району Хмельницькоїобласті від 26.11.2015 року №46 нежитловій будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_2 присвоєна поштова адреса.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що набувальна давність - це спосіб набуття права власності на нерухомість, який не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а виникає із сукупності певних обставин, а саме: майно може бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.

Як роз`яснено у пунктах 9,11 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні встановити, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Згідно з положеннями ст.ст. 335 , 344 ЦК України , право власності за набувальною давністю може бути набуте на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

З наведеного можна зробити висновок, що встановлюючи, чи є володіння добросовісним, насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Одночасно з цим право власності за набувальною давністю можна визнати лише за особою, яка фактично не є законним володільцем такого майна, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна, не може вимагати визнання за нею права власності за давністю володіння.

Крім того, застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння (наприклад, договір), а сторона посилається на строк набувальної давності, - то така сторона обрала невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Наведене свідчить про те, що для визнання права власності за набувальною давністю необхідно одночасно наявність, з одного боку, добросовісності володіння (коли особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності), з іншого - відсутність у володільця титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

Оскільки зі змісту позовної заяви, заявлених позовних вимог вбачається, що позивачу відомо, що спірна нежитлова будівля, і як на підставу своїх вимог позивач посилається саме на наявність цивільно-правового договору між позивачем та Вовковинецькою експериментальною фабрикою нестандартних меблів, таке виключає можливість визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. В свою чергу позивачем не надано документального підтвердження, що Вовковинецька селищна рада Деражнянського району Хмельницької області є правонаступником Вовковинецької експериментальної фабрики нестандартних меблів.

На думку суду, підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану в позовній заяві нежитлову будівлю за набувальною давністю не має, оскільки, добросовісність ОСОБА_1 на зазначений ним як початковий момент заволодіння вищезазначеним майном була відсутня, оскільки він знав, що укладений договір купівлі - продажу не був зареєстрований.

Такий висновок суду узгоджується і з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ висловленою в ухвалі від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-26282св14 за позовом про визнання права власності за набувальною

давністю, а саме, що не завжди суди беруть до уваги те, що позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником. Це призводить до помилки у правовідносинах, і до договірних правовідносин застосовуються правовідносини набувальної давності.

Крім того, такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України висловленою в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 911/130/14 / 3-87гс15 за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, де зазначено, що відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 334 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1, 2 ст.77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження позовних вимог, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вовковинецької селищної ради Деражнянського району Хмельницької області, з участю Державного реєстратора ЦНАП при Деражнняській державній районній адміністрації Хмельницької області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.

Складання повного рішення відкладено на десять днів з дня закінчення розгляду справи, у зв`язку з чим строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Деражнянський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи, які при проголошенні рішення суду суддя не оголошує:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

Відповідач - Вовковинецька селищна рада Деражнянського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04406222, адреса: вул. Миру, 24, смт. Вовковинці Деражнянський район, Хмельницька область,32223;

Третя особа - Деражнянський реєстратор ЦНАП при Деражнянській державній районній адміністрації Хмельницької області, код ЄДРПОУ 02739666, адреса: вул. Миру, 13, м. Деражня Деражнянський район, Хмельницька область,32200.

Повне рішення складено 26.03.2019 року.

Суддя: О. С. Дворнін