Ухвала

від 08.04.2019 по справі 263/3455/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2-з/760/97/19

Справа № 263/3455/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Мелешко О.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ЄЛИТ.АВТО" про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В :

У провадження Солом`янського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ЄЛИТ.АВТО" про захист прав споживачів, в якій позивач просить суд встановити факт використання відповідачем нечесної підприємницької практики відносно позивача, що стала наслідком заволодіння грошовими коштами у розмірі 117 000 грн., стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 117 000 грн., та також моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2019 вказана справа надійшла у провадження головуючому судді Усатовій І.А.

Ухвалою судді від 05.04.2019 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

02.04.2019 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову та згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.04.2019 передана у провадження головуючому судді Усатовій І.А.

Так, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛИТ.АВТО", відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми - 142 000 грн., та накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛИТ.АВТО", який відкрито в АТ ОТП Банк , МФО 300528, в межах грошової суми - 142 000 грн.

Заява обґрунтована тим, що маючи намір придбати автомобіль, ОСОБА_1 , переглядав оголошення на сайті OLX та його увагу привернуло оголошення про продаж автомобілю Skoda Rapid і він зателефонував на зазначений в оголошенні номер телефону. Для офіційного оформлення договору купівлі - продажу автомобілю і його огляду йому було запропоновано приїхати до м. Павлоград за адресою: вул. Добролюбова, 49 . 07 лютого 2019 року заявник приїхав до офісного приміщення розташованого за адресою: м. Павлоград, вул. Добролюбова, 49, в офісному приміщенні його зустріли дві менеджери - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в ході розмови вони попередньо домовились, що автомобіль Skoda Rapid 2015 року випуску йому буде переданий після сплати грошової суми у розмірі 117 000 грн. на рахунок ТОВ ЄЛИТ.АВТО . Також, було зазначено, що відразу після сплати зазначеної грошової суми між заявником та ТОВ ЄЛИТ.АВТО буде укладено відповідний договір купівлі - продажу.

Заявник посилався на те, що дешевизна автомобілю, менеджерами пояснювались тим, що ТОВ ЄЛИТ.АВТО має пільги по розмитненню автомобіля, які ввозяться з території Євросоюзу. Вартість товару заявника влаштовувала, тому він погодився на пропозицію ТОВ ЄЛИТ.АВТО , у зв`язку з чим йому були видані реквізити для сплати грошей (рахунок фактура -2331 від 07.02.2019, після отримання якого заявник направився в банк і сплатив грошову суму у розмірі 117 000 грн. шляхом її переказу на рахунок ТОВ ЄЛИТ.АВТО згідно отриманої фактури №2331.

Заявник пояснив, що після перерахунку грошей він повторно повернувся в офіс (м. Павлоград), але договір купівлі-продажу з ним укладати відмовились, також виявилось, що автомобіль Skoda Rapid 2015 року, про який ішла мова, взагалі відсутній у володінні ТОВ ЄЛИТ.АВТО .Сплачені ним гроші, в розмірі 117 000 грн., а також комісія банку у розмірі 1404 грн. до теперішнього часу йому не повернуті і незаконно утримуються ТОВ ЄЛИТ.АВТО .

Враховуючи викладене, заявник вважає, що належним заходом забезпечення позову, який належить застосувати, є накладення арешту на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 TOB Єліт.Авто , який відкрито в АТ ОТП Банк , а оскільки зазначений рахунок може бути не єдиний, яким користується ТОВ Єлит.Авто , з метою мінімізації можливих шахрайських дій та недобросовісної поведінки, вважає за необхідне також накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках ТОВ Єлит.Авто , відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову.

Необхідність забезпечення позову заявник обгрунтував тим, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення в частині витребування грошових коштів із незаконного володіння. На переконання заявника, сам спосіб заволодіння його грошовими коштами свідчить про недобросовісну поведінку їх набувача. Пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову у заявника відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб , забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Крім того, згідно абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Суд акцентує увагу позивача на те, що саме на суд покладено обов`язок перевірки обґрунтованості накладення арешту на те чи інше майно задля недопущення порушення прав інших осіб і свавілля в цьому питанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Предметом спору у справі є встановлення факту використання відповідачем нечесної підприємницької практики відносно позивача, що стала наслідком заволодіння грошовими коштами у розмірі 117 000 грн., а також стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 117 000 грн., та моральної шкоди у розмірі 25 000 грн.

Суд приходить до висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обраним заявником способом не обґрунтована, оскільки, повідомлені ним обставини не дають підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову і якщо такий буде задоволено, то виконання рішення суду може бути утрудненим або неможливим в майбутньому. Крім того, суд вважає, що накладення арешту на рахунки відповідача в межах зазначеної позивачем суми може перешкодити господарській діяльності відповідача, зокрема, в частині розрахунків з контрагентами

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ЄЛИТ.АВТО" про захист прав споживачів - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: