Рішення

від 15.05.2019 по справі 522/10962/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/10962/16-ц

Провадження № 2/522/542/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

15 травня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря - Полегенького В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними в частині одного покупця та дійсними в частині іншого покупця,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з уточненим позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними в частині одного покупця та дійсними в частині іншого покупця, посилаючись на наступне.

В листопаді 1999р. ОСОБА_2 підписав чотири договори купівлі-продажу, які були нотаріально посвідчені, в результаті чого квартира АДРЕСА_1 , яка раніше була комунальною квартирою та знаходилась у спільній власності чотирьох фізичних осіб, стала повністю оформлена на нього, його право власності було зареєстровано в ОМБТІ та РОН.

За договорами купівлі-продажу було придбано наступні частини квартири:

яка в своєму складі має 1 кімнату, загальною площею 23.59 кв.м. житловою площею 22.1 кв.м;

яка в своєму складі має І кімнату, загальною площею 26.82 кв.м. житловою площею 18.0 кв.м;

яка в своєму складі має 3 кімнати, загальною площею 89,74 кв.м. житловою площею 57.7 кв.м;

яка в своєму складі має 1 кімнату, загальною площею 23.3 кв.м. житловою площею 12.8 кв.м.

При цьому грошей за квартиру ОСОБА_2 не сплачував. Грошові кошти за купівлю квартири в загальній сумі, яка на дату укладення договорів купівлі-продажу була еквівалентною 31 500,00 доларів США, що на момент купівлі становило 159 075,00 гривен продавцям передавала позивач ОСОБА_1 . За нотаріальне оформлення договорів купівлі-продажу сплачувала також ОСОБА_1 Позивач стверджує, що гроші на придбання квартири були подаровані позивачу її матір`ю ОСОБА_3 нідівною. Оскільки позивач з відповідачем ОСОБА_2 на момент придбання квартири АДРЕСА_1 вирішили одружитися та після одруження планували мешкати в цій квартирі, вони домовилися, що квартира буде оформлена на нього, проте оскільки грошові кошти на її придбання подаровані позивачу її матір`ю, про що був обізнаний ОСОБА_2 , в майбутньому квартиру ОСОБА_2 мав оформити на позивача.

26.11.1999 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Тираспольським відділом ЗАГС (актовий запис № 1155).

Під час перебування в шлюбі ОСОБА_2 завжди підтверджував, що квартира АДРЕСА_2 належить позивачу. З 12.04.2001 року сторони мешкали в квартирі АДРЕСА_3. В квартирі АДРЕСА_1 сторони мешкали, коли приїжджали м. Одеси, а потім почали надавати її для тимчасового проживання іншим особам, які відшкодовували оплату комунальних послуг. За комунальні послуги в квартирі АДРЕСА_1 позивач сплачувала рахунки та проводила оплату. Тимчасові мешканці надавали гроші на відшкодування комунальних послуг позивачу, інколи гроші забирав відповідач ОСОБА_2 , але також передавав їх позивачу.

Оригінали правовстановлювальних документів на квартиру зберігались за місцем мешкання сторін в квартирі АДРЕСА_3 . В кінці липня - на початку серпня 2015 року між сторонами погіршились стосунки. 01-02 серпня 2015 року відповідач ОСОБА_2 викрав гроші та документи, в тому числі паспорт, договори на нерухомість, ключі від квартири, в результаті чого позивач разом з дітьми опинилась без грошей та документів. За викрадення грошей, документів та насильство в сім`ї по відношенню до відповідача ОСОБА_2 в м. Тирасполь порушена та розглядається кримінальна справа.

Оскільки весь час з моменту придбання квартири АДРЕСА_1 не заперечував та підтверджував, що ця квартира придбана за особисті кошти позивача, та є її власністю, погоджувався її переоформити на позивача або віддати гроші від її продажу, у позивача не було необхідності захищати свої права на цю квартиру.

Проте після погіршення стосунків, порушення та розслідування наприкінці 2105 року кримінальної справи ОСОБА_2 став категорично заперечувати належність позивачу квартири та погрожувати, що він її продасть.

В результаті викладеного, на цей час позивач не має копій договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та вимушена захищати своє право на цю квартиру.

Той факт, що квартира АДРЕСА_1 куплена позивачем за гроші, яки подаровані її матір`ю, ОСОБА_3 , підтверджується договором дарування, а також свідченнями її матері в процесі розгляду кримінальної справи, порушеної по відношенню до ОСОБА_2

В уточненому позові від 21.01.2017 року просила суд визнати недійсними, як удавані, в частині, яка стосується покупця, та визнати ОСОБА_1 покупцем по наступним договорам:

-Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.11.1999 року № 99.11-1100 між ОСОБА_4 , яка діяла від себе особисто та від імені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 553/1000 частин квартири, які складаються з 1-ї кімнати житловою площею 22.1 кв. м, дата реєстрації права власності 27.12.1999 року (книга 342 пр, стор. 194, р.№ 518);

-Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.11.1999 року № 99.11-1102 між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , 161/1000 частин квартири, які складаються з 1-ї кімнати житловою площею 16,4 кв. м, дата реєстрації права власності 27.12.1999 року (книга 307 пр, стор. 163, р.№ 518);

-Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.12.1999 року № 99.12-1138 між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , 140/1000 частин квартири, які складаються з 1-ї кімнати житловою площею 12,9 кв. м, дата реєстрації права власності 27.12.1999 року (книга 307 пр , стор. 163, р.№ 518 );

Визнати дійними наступні договори, покупцем за якими являється ОСОБА_1 :

-Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.11.1999 року № 99.11-1100 між ОСОБА_4 , яка діяла від себе особисто та від імені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 553/1000 частин квартири, які складаються з 1-ї кімнати житловою площею 22.1 кв. м, дата реєстрації права власності 27.12.1999 року (книга 342 пр, стор. 194, р.№ 518);

-Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.11.1999 року № 99.11-1102 між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , 161/1000 частин квартири, які складаються з 1-ї кімнати житловою площею 16,4 кв. м, дата реєстрації права власності 27.12.1999 року (книга 307 пр, стор. 163, р.№ 518 );

-Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.12.1999 року № 99.12-1138 між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , 140/1000 частин квартири, які складаються з 1-ї кімнати житловою площею 12,9 кв. м, дата реєстрації права власності 27.12.1999 року (книга 307 пр , стор. 163, р.№ 518);

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з мотивів, наведених у уточненій позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з причин їх необґрунтованості та безпідставності, заперечував проти задоволення позову. Надав суду відзив на позовну заяву в якому посилається на те, що в листопаді - грудні 1999 року відповідач на підставах договорів купівлі-продажу придбав на праві особистої власності комунальну квартиру АДРЕСА_1 , загальної площею 161,6 кв.м., житловою площею 99,9 кв.м. вартістю 159075,0 грн. що було еквіваленту 31500,0 доларів США і зареєстрував у ОМБТІ та РОН.

Заслухавши учасників судового процесу, повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, дослідивши письмові докази, які містяться у матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Судом встановлено, що 26.11.1999 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Тираспольським відділом ЗАГС (актовий запис № 1155). З 12.04.2001 року сторони мешкали в квартирі АДРЕСА_3. В квартирі АДРЕСА_1 сторони мешкали, коли приїжджали м. Одеси , а потім почали надавати її для тимчасового проживання іншим особам, які відшкодовували оплату комунальних послуг. В кінці липня - на початку серпня 2015 року між сторонами погіршились стосунки.

У ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 7 цієї ж статті вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В листопаді - грудні 1999 року відповідач на підставах договорів купівлі-продажу придбав на праві особистої власності комунальну квартиру АДРЕСА_1 , загальної площею 161,6 кв.м., житловою площею 99,9 кв.м. вартістю 159075,0 грн. що було еквіваленту 31500,0 доларів США і зареєстрував у ОМБТІ та РОН, а саме:

- 11.11.1999 року на підставі договору купівлі-продажу № 99.11-1101 придбав 146/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складаються з 1 кімнати, житловою площею 22,1 кв. м., яка належала ОСОБА_10 вартістю 4800 грн.

- 11.11.1999 року на підставі договору купівлі-продажу № 99.11-1102 придбав 161/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складаються з 1 кімнати, житловою площею 12,9 кв. м., яка належала ОСОБА_11 , вартістю 5300 грн.

- 11.11.1999 року на підставі договору купівлі-продажу № 99.11-1100 придбав 553/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складаються з 3 кімнат, житловою площею 49,2кв. м., яка належала ОСОБА_4 , вартістю 17900 грн.

- 24.12.1999 року на підставі договору купівлі-продажу № 99.12-1138 придбав 140/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складаються з 1 кімнати, житловою площею 16,4 кв. м., яка належала ОСОБА_12 , вартістю 4600 грн.

До укладення угод купівлі-продажу 10.09.1999 року ОСОБА_2 в якості гарантії забезпечення угоди купівлі-продажу частки комунальної квартири АДРЕСА_1 на підставі Актів передачі завдатку, у присутності ріелтора фірми "РЕВА РІЕЛТІ" передав продавцям наступні задатки:

- ОСОБА_13 завдаток в сумі 2250,0 грн., еквівалентної 500 доларів США,

- ОСОБА_11 завдаток в сумі 1350 грн., еквівалентної 300 доларів США,

- ОСОБА_9 завдаток в сумі 1350,0 грн., еквівалентної 300 доларів США,

- ОСОБА_4 завдаток в сумі 8100,0 грн., еквівалентної 1800 доларів США.

11.11.1999 року ОСОБА_2 на підставі Акту взаємного розрахунку, в присутності ріелтора фірми "РЕВА РІЕЛТІ", передав продавцю ОСОБА_13 повну вартість у сумі 22360,0 грн., еквівалентної 4300,0 доларів США в гривнях України за ринковим курсом, у якості гарантії забезпечення угоди купівлі-продажу нерухомості: частки у комунальній квартирі АДРЕСА_1 .

11.11.1999 року ОСОБА_2 на підставі Акту взаємного розрахунку, в присутності ріелтора фірми "РЕВА РІЕЛТІ", передав продавцю ОСОБА_11 повну вартість у сумі 13000,0 грн., еквівалентної 2500,0 доларів США в гривнях України за ринковим курсом, у якості гарантії забезпечення угоди купівлі-продажу нерухомості: частки у комунальній квартирі АДРЕСА_1 .

11.11.1999 року ОСОБА_2 на підставі Акту взаємного розрахунку, в присутності ріелтора фірми "РЕВА РІЕЛТІ", передав продавцю ОСОБА_9 повну вартість у сумі 11960,0 грн., еквівалентної 2300,0 доларів США в гривнях України за ринковим курсом, у якості гарантії забезпечення угоди купівлі-продажу нерухомості: частки у комунальній квартирі АДРЕСА_1 .

11.11.1999 року ОСОБА_2 на підставі Акту взаємного розрахунку, в присутності ріелтора фірми "РЕВА РІЕЛТІ", передав продавцю ОСОБА_4 повну вартість у сумі 89440,0 грн., еквівалентної 17200,0 доларів США в гривнях України за ринковим курсом, у якості гарантії забезпечення угоди купівлі-продажу нерухомості: частки у комунальній квартирі АДРЕСА_1 , (а.с.92-95).

Таким чином, судом встановлено, що вказана квартира була придбана ОСОБА_2 за його гроші до укладення шлюбу з ОСОБА_1 ( ОСОБА_14 ) і є його особистою приватною власністю.

В зв`язку з цим фактом квартира була оформлена на ім`я ОСОБА_2 На протязі 17 років позивачка не ставила питання про визнання договорів купівлі-продажу недійсними в частині покупця.

При укладанні договорів купівлі-продажу були дотриманні всі суттєві умови договорів, сам правочин та порядок його укладання відповідав нормам чинного законодавства.

За загальним принципом, визначеним ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу, про визнання якого удаваним в частині покупця просить позивачка, був укладений 11.11.1999 року, застосуванню підлягають норми Цивільного Кодексу УРСР 1963 року.

Згідно із ст. ст. 48-58 ЦК УРСР особа, яка вважає, що його права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Удавана угода своєю формою прикриває реальну угоду, яку мали на меті укласти сторони. Тобто, укладаючи удавану угоду, обидві сторони діють умисно, усвідомлюючи, що укладають саме таку угоду.

При цьому, ст. 153 ЦК УРСР передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 4 Закону України "Про власність", який був чинним на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Таким чином судом встановлено, що позивач не була стороною правочину. В якості доказів до позовної заяви були долучені договір дарування від 01.11.1999 року, три розписки про отриманні грошей від покупця ОСОБА_15 без дати складання, пояснення у судовому засіданні ОСОБА_3 (матері позивачки) та заяви ОСОБА_16 і ОСОБА_17 (зведені сестри позивачки).

Відповідно до ст. 244 ЦК УРСР в редакції 1963 року, договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений.

Договір дарування від 01.11.1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в сумі 40 000 доларів США нотаріально не посвідчений та є неналежним доказом самого дарування коштів. (а.с. 64).

Згідно ст. 48 ЦК УРСР в редакції 1963 року недійсною є та угода, що не ввідповідає закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Пред`явлені як докази розписки, викликають певні сумніви в їх справжності і не можуть служить належним та допустимим доказом на підтвердження того, що ОСОБА_14 дійсно передувала продавцям за квартиру АДРЕСА_1 грошові кошти, в зв`язку з тим, що в розписках не вказано, яку саме суму отримали продавці квартири від ОСОБА_14 , коли саме, не вказані дати складання розписок, ким саме і коли видані паспорти, місце проживання та реєстрації зазначених осіб.

Також в розписці на ім`я ОСОБА_18 не вказано ім`я та по батькові продавця.

Крім того, відсутня розписка від продавця квартирі ОСОБА_4 , яка від покупця квартири ОСОБА_19 , в присутності ріелтора фірми "РЕВА РІЕЛТІ", з урахуванням завдатку отримала 19 000 доларів США.

У постанові Пленуму ВСУ від 28 квітня 1978 р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", у п. 16 прямо вказане, що при вирішенні питання про визнання угоди недійсною суду необхідно, зокрема, враховувати, що „ціна та інші істотні умови угоди, укладеної в простій письмовій чи нотаріальній формі, не можуть бути встановленими на підставі показань свідків , крім випадків кримінально караних діянь".

Свідки ОСОБА_3 яка є матерю позивачки, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 є найближчими родичами і зацікавленими особами, до пояснень яких суд ставиться критично, оскільки зазначені свідки не були присутні при оформленні договорів купівлі-продажу квартири на ім`я ОСОБА_2 і при розрахунках з продавцями за квартиру.

Позивачем не доведено спрямованості волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто наявність у сторін іншої мети та намагання приховати інший правочин, що свідчить про те, що позиція позивача ґрунтується виключно на припущеннях.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорювані договори купівлі-продажу було укладено з метою приховання іншої угоди.

Не пред`явлення позивачем претензій протягом більш 16 років щодо придбання квартири на ім`я ОСОБА_2 , з урахуванням того, що ОСОБА_1 достовірно знала про указані договори, що дає підстави вважати, що вона не заперечувала факт належності квартири ОСОБА_2 , тому правові підстави для визнання договорів удаваними в частині покупця відсутні.

Згідно із ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, права якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.

Позивачка пропустила без поважних причин строк звернення до суду з позовом про визнання договорів недійсними в частини покупця, оскільки ще при придбанні квартири в 1999 році їй було достовірно відомо про нібито порушення її прав.

Позивачка звернулася з позовом до суду 15.06.2016 року, тобто по спливу більше 17 років щодо договорів купівлі-продажу від 11.11.1999 року. При цьому, сама ж позивачка в обґрунтовуванні позовних вимог посилається на те, що про факт укладення даних договорів їй було відомо, оскільки між нею та ОСОБА_2 нібито була домовленість про оформлення в майбутньому квартири на її ім`я.

Таким чином, саме із дати придбання квартири АДРЕСА_1 з 1999 року, почав спливати термін позовної давності щодо будь-яких майнових претензій ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Проте позивачкою не додано до її зміненої позовної заяви жодних доказів, які б свідчили про поважність пропуску позивачем встановленого законодавством строку звернення до суду.

У ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 7 цієї ж статті вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З урахуванням того, що заявлені позивачем позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними в частині одного покупця та дійсними в частині іншого покупця.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними в частині одного покупця та дійсними в частині іншого покупця - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 24 травня 2019 року.

Суддя А.В. Науменко

15.05.19