Рішення

від 15.05.2019 по справі 206/7061/18

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/7061/18

Провадження 2/206/297/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року в місті Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4 Дніпропетровської обласної ради, про стягнення заборгованості по заробітній платі,

за участі представників

позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

встановив:

20 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4 Дніпропетровської обласної ради, в якому з урахуванням уточнень від 09 квітня 2019 року та заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4 Дніпропетровської обласної ради код ЄДРПОУ 05494538 на її користь заборгованість по заробітній платі через не нараховане і не виплачене підвищення в розмірі 10 відсотків до посадового окладу за період 2011року, 2 півріччя 2013 року та 2014 рік в сумі 2223.58 гривень (дві тисячі двісті двадцять три гривні 58 копійок) (а.с.1-4,24-28, 99-103).

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 10 червня 2011 року по 22 листопада 2017 року вона перебувала в трудових відносинах з Комунальним закладом Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4 Дніпропетровської обласної ради і працювала на посаді завідувача зуботехнічної лабораторії на підставі наказу від 06.06.2011 року № 100-к. Вона була звільнена у зв`язку із скороченням штату працівників наказом від 01.03.2017 року № 35-к та наказом від 22.11.2017 року № 177 к. Позивачу на протязі певного періоду часу нарахування заробітної плати за виконану роботу здійснюється з порушенням правил оплати праці, встановлених законодавством України та підзаконними нормативними актами, що регулюють порядок та обсяг нарахування такої оплати і відповідно оплата праці здійснюється не в повному обсязі, в порушення ст.97 КЗпП України. Самарський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 09.03.2016 року по справі № 206/4478/15-ц встановив, що позивачу належить виплачувати заробітну плату з підвищенням в розмірі 10 відсотків до посадового окладу відповідно до п.п. 2.2.10 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 року № 308/519 Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення . Рішення набрало законної сили 19 квітня 2016 року. Позивачу належить підвищення в розмірі 10 відсотків до посадового окладу за весь час роботи у відповідача на посаді завідувача зуботехнічної лабораторії, тобто, починаючи з 10 червня 2011 року. 08 червня 2016 року, позивач звернувся до відповідача заявою № 104, про надання інформації про наявність та розмір заборгованості по заробітній платі з урахуванням підвищення в розмірі 10 відсотків до посадового окладу за період з 10 червня по 31 грудня 2011 року та з 01 липня 2013 року по 31 травня 2016 року. 15 липня 2016 року відповідач надав відповідь за № 208, якою позивачу було відмовлено у наданні інформації із зазначенням, що такої заборгованості не існує. Відповідач у 2017 році двічі проводив процедуру звільнення позивача з роботи, що підтверджується наказом № 35-к від 01.03.2017 року та наказом № 177 к від 22.11.2017 року. Під час розрахунку при звільнені відповідач не виплатив позивачу належне підвищення в розмірі 10 відсотків до посадового окладу за період 2011року, 2 півріччя 2013 року та 2014 рік в сумі 2223, 58 гривень. Розраховуючи суми заборгованості по виплаті належного підвищення на 10 відсотків до посадового окладу за даними довідок від 20.03.2019 р. № 101, від 20.03.2019 р. № 102 та від 20.03.2019 р. № 103 заборгованості по заробітній платі за період 2011 року становить 655.71 гривень, розмір заборгованості по заробітній платі за друге півріччя 2013 року становить 687.60 гривень, заборгованості по заробітній платі в 2014 році становить 880.27 гривень, а загалом 2223.58гривень.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник позивача ОСОБА_4 О ОСОБА_5 . надав письмовий відзив на позовну заяву та доповнення до нього, за змістом яких, відповідач визнає позов частково, а саме на загальну суму 635,27 грн. за період з 01.01.2014 р. по 31.07.2014 р. виходячи з розрахунків: 245,18 грн. - 150,14 грн. (за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р.) = 95,04 грн. 880,27 грн. (за період з 01.01.2014 р. по 31.07.2014 р.) - (95,04 грн. + 149,96 грн. - за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.) = 635,27грн. заборгованість за період з 10.06.2011 р. но 31.12.2011 р. на суму у розмірі 674,80 грн. та за період з 01.07.2013 по 31.12.2013р. на суму 687,60грн., а всього на 1362,40грн. не визнається у повному обсязі. За період з 10.06.2011 р. по 31.12.2011 р. суму у розмірі 674,80 грн. не визнано у повному обсязі, оскільки позивачем не враховано, що за цей період їй здійснювала оплата надбавки до посадового окладу у розмірі 15%, тоді як повинна була нараховуватися у розмірі 10%. За даними бухгалтерського обліку закладу за вищевказаний період заклад переплатив суму надбавки у розмірі 327,86 грн., що підтверджується Довідкою- розрахунком нарахування 10% підвищення посадового окладу ОСОБА_1 з червня по грудень 2011 року включно №101 від 20.03.2019 р. За період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р. - суму 687,60 грн. визнано частково у розмірі 150,14 грн., оскільки у липні 2013 р. заклад переплатив суму у розмірі 69,85 грн. (15% замість 10%), що підтверджується Довідкою-розрахунком нарахування 10% підвищення посадового окладу ОСОБА_1 з липня по грудень 2013 року включно №102 від 20.03.2019 р. З урахуванням переплати у розмірі 327,86 грн. за 2011 рік, фактично сума, яка визнається відповідачем, становить: 687,60 грн. - 397,71 грн. (327.86 грн. + 69,85 грн.) = 150,14 грн. За період з 01.01.2014 р. по 31.07.2014 р. - суму 880,27 грн. визнано повністю, що підтверджується Довідкою-розрахунком нарахування 10% підвищення посадового окладу ОСОБА_1 за 2014 рік № 103 від 20.03.2019р. та з урахуванням суми у розмірі 676,41 сплаченої раніше у червні 2016 р., що визнається у паозовній заяві позивачем. Таким чином, сума, що підлягає до сплати на користь позивачки та була визнана відповідачем становила: 150,14 грн. + 880,27 грн. = 1030,41 грн. У судовому засіданні, що відбулося 11.04.2019 р., суд зобов`язав відповідача виконати вимоги Ухвали від 10.01.2019р. та додатково надати довідку про виплачене підвищення в 10% до посадового окладу ОСОБА_1 за час роботи у КЗ ДМКСП №4 ДОР в період з за період з 01.01.2015 р. по 22.11.2017 р. Довідок №151 та №152 убачається, що за період з січня по грудень 2015 р. ОСОБА_1 було здійснено виплату 10% надбавки до схемного окладу у розмірі на 395,14 грн. (245,18 грн.+149,96 грн.) більше, ніж підлягало до фактичного нарахування. Тобто, їй здійснювалося погашення заборгованості 10% надбавки до схемного окладу. Отже, за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р. заборгованість ОСОБА_1 було фактично погашено у повному обсязі у червні 2016 р. Заборгованість за період з 01.01.2014 р. по 31.07.2014 р. їй також було частково погашено (а.с.55-63, 109-111).

09 квітня 2019 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідач надав відзив на позов, у якому визнав позовні вимоги частково. Факт заборгованості по заробітній платі позивачу підтверджується довідками-розрахунками наданими відповідачем на вимогу суду. Відповідач у відзиві стверджує, що в спірний період нараховував і виплачував позивачу заробітну плату з неналежними йому сумами і зараз, при вирішенні цього спору готовий виплатити борг, але за вирахуванням суми, яку вважає надміру сплаченої позивачу. Через що відповідач вважає, що стягненню підлягає сума значно менша від тієї, що вказана позивачем у позові. Позивач категорично не згоден з такою позицією відповідача. Законодавством на роботодавця покладено обов`язок у веденні обліку розрахунків, нарахування та виплати належних працівникові сум по заробітній платі. Відповідач завжди добровільно проводив нарахування і виплату позивачу заробітної плати в том числі і в період часу 2011 - 2014 років, відповідно, виплачені позивачу суми в цей період не є наслідком лічильної помилки. Право окремих працівників отримувати до заробітної плати підвищення на 10 відсотків до посадового окладу встановлено в жовтні 2005 року згідно п.п. 2.2.10 наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 року № 308/519 Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення . Позивач набув право на отримання підвищення на 10 відсотків до посадового окладу згідно п.п.2.2.10 Наказу № 308/519 в червні 2011 року згідно Наказу головного лікаря № 100-к від 06.06.2011 року про переведення ОСОБА_1 на посаду завідувача зуботехнічної лабораторії. Самарський районний суду м. Дніпропетровська рішенням від 09 березня 2016 року встановив, що позивач має право отримувати підвищення на 10 відсотків до посадового окладу згідно п.п.2.2.10 Наказу № 308/519, рішення набрало законної сили 19 квітня 2016 року. Відповідач у 2017 році Двічі проводив процедуру звільнення позивача з роботи, що підтверджується наказом № 35-к від 01.03.2017 року та № 177 к від 22.11.2017 року. Жодних фінансових претензій у відповідача до позивача під час розрахунку з ним не було. Зараз відповідач намагається відрахувати з суми заборгованості по заробітній платі позивачу деяку суму грошових коштів, при цьому відповідач не посилається на жодну норму законодавства, згідно з якою він має право здійснювати ці відрахування. Предметом даного позову є невиплачене позивачу підвищення на 10 відсотків до посадового окладу. Усі інші фінансові претензії не є предметом даного спору, тому розгляду не підлягають. Відповідач на вимогу суду надав довідки-розрахунки від 20.03.2019 р. № 101, від 20.03.2019 р. № 102 та від 20.03.2019 р. № 103, відповідно до зазначених в них даних про розмір посадового окладу за певний місяць позивач зробив точний розрахунок заборгованості по заробітній платі: червень 2011 р. розмір посадового окладу 624.00 грн., відповідно: К=624.00*0.1=62.40 грн. липень 2011 р. розмір посадового окладу 957.14 грн., відповідно: К=957.14*0.1 =95.71 грн. серпень 2011 р. розмір посадового окладу 1005.00 грн., відповідно: К=1005.00*0.1=100.50 грн. вересень 2011 р. розмір посадового окладу 1005.00 грн., відповідно: К=1005.00*0.1=100.50 грн. жовтень 2011 р. розмір посадового окладу 1030.00 грн., відповідно: К=1030.00*0.1=103.00 грн. листопад 2011 р. розмір посадового окладу 1030.00 грн., відповідно: К=1030.00*0.1=103.00 грн. грудні 2011 р. розмір посадового окладу 905.95 грн., відповідно: К=905.95*0.1=90.60 грн. де ОСОБА_6 - розмір невиплаченого підвищення в розмірі 10 відсотків до посадового окладу за певний місяць; 0.1 - підвищення посадового окладу в розмірі 10 відсотків. Таким чином, розмір заборгованості по заробітній платі за період 2011 року становить 655.71 гривень. За період 2013 рою/ сума визначається повністю у розмірі 687.60 гривень. За період 2014 року сума визначається повністю у розмірі 880.27 гривень. У зв`язку з виконанням точного розрахунку загальна сума заборгованості по заробітній платі за період 2011 року, 2 півріччя 2013 року та 2014 рік складає: 655.71 + 687.60 + 880.27 = 2223.58 гривень (а.с.95-97).

Представник позивача Донцов А.Є. в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_7 Ю просила задовольнити позовні вимоги частково та стягнути 635,27грн., оскільки у 2011 році та 2013 році позивачу нараховували та виплачували заробітну плату у більшому розмірі ніж повинні були, а саме підвищення у розмірі 15% до посадового окладу, замість 10%.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 26 грудня 2018 рок удану позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків (а.с18).

02 січня 2019 року позивачем подано заяву про усунення недоліків (а.с.21-22).

10 січня 2019 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська по даній цивільній справі було відкрито спрощене позовне провадження, витребувано докази (а.с.31).

04 березня 2019 року відповідачем подано клопотання про направлення їм копії позовної заяви з додатками у зв`язку з неотриманням та встановлення строку на подання відзиву (а.с.42-44).

20 березня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с.55-63).

09 квітня 2019 року позивачем подано відповідь на відзив (а.с.95-97).

09 квітня 2019 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог та уточнену позовну заяву (а.с.98-103).

22 квітня 2019 року відповідачем подано доповнення до відзиву на позовну заяву (а.с.109-111).

15 травня 2019 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом заслухано представників сторін, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено , що згідно трудової книжки позивача НОМЕР_1 , остання 10.06.2011 була переведена на посаду завідувача зуботехнічної лабораторії Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради, що також підтверджується наказом №100-к від 06.06.2011 року (а.с.6-9, 66).

22 листопада 2017 року наказом Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради Про внесення змін до наказу № 35к від 01.03.2017р. про звільнення з роботи ОСОБА_1 за рішенням апеляційного суду №177-к від 22.11.2017 року ОСОБА_1 22.11.2017р. звільнено за скороченням штату працівників за ст. 40 п.1 КЗпП України, що підтверджується копією наказу та трудовою книжкою серії БТ № 6772838 (а.с.30).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року по справі № 206/2393/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Комунальний заклад Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради перерахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 заробітну плату з нарахуванням їй надбавки до посадового окладу у розмірі 15% відповідно до п.п. 2.2.9 Спільного Наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України №308/519 від 5 жовтня 2005 року Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення за період часу з 13.05.2012 року по 13.05.2015 року , за виключенням сум, що вже нею отримані. Стягнуто з Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. Стягнуто з Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с.122-124).

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 206/2393/15-ц від 10 травня 2016 року, яке було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 30 листопада 2016 року Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4 Дніпропетровської обласної ради про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати та стягнення моральної шкоди відмовлено (а.с.67-76).

Даним рішенням встановлено, що на отримання доплати в розмірі 15% у позивача законних підстав немає.

Також рішенням встановлено, що протягом 2010-2013 років, в порушення п.2.2.10 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України №308/519 від 05 жовтня 2005 року Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення , завідувачу виробництвом ортопедичного відділення (завідувачу зуботехнічної лабораторії) по спеціальному фонду встановлювався посадовий оклад з урахуванням підвищення на 15%, як керівнику самостійного структурного підрозділу.

Під час дослідження даного питання встановлено, що завідувач виробництва в поліклініці не очолює окремий структурний підрозділ, а керує роботою зубних техніків, які входять до складу ортопедичного відділення.

Зазначене призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за КЕКВ 1111 Заробітна плата на суму 2028,94 грн. у 2012 році та за КЕКВ 2111 Заробітна плата у 2013 році-1472,83 грн. А всього на суму 3 501,77 грн.

Отже, починаючи з вересня 2013 р. нарахування ОСОБА_1 15% доплати до посадового окладу як керівнику самостійного структурного підрозділу закладу було припинено. З даними довідкою та наказами вона була своєчасно ознайомлена та 07.10.2013 р. звернулася з заявою, за якою надала згоду на утримання зайво сплачених коштів за результатами перевірки КРУ ДОЗ ДОДА.

У подальшому, вищезазначена переплата була вирохована із заробітної плати ОСОБА_1 , що підтверджується розрахунковими листками (а.с.80).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Комунальний заклад Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради виплатити недораховані грошові кошти ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року на загальну суму 2334,38 гривень. Стягнуто з Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 гривень. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради про визнання посаду завідувача зуботехнічною лабораторією ортопедичного відділення КЗ Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 ДОР такою, що не дорівнюється посадам старшого зубного техніка та іншого старшого фахівця з неповною вищою освітою та визнати таким, що не підлягає застосуванню п.п.2.2.10 п.2 Розділу 2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров`я України 05.10.2005 №308/519 Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення при нарахуванні заробітної плати завідувачу зуботехнічної лабораторії КЗ Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 ДОР Донцовій С. ОСОБА_8 . відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.9-10, 125-127).

Рішенням суду встановлено, що Спеціалістами Департаменту охорони здоров`я ОДА 14.05.2015 року було проведено перевірку фактів, викладених у зверненні ОСОБА_1 стосовно нарахування та виплати їй заробітної плати закладом у 2012 році та І півріччі 2013 року, в ході якої було встановлено, що представником перевіряючого органу допущено технічну помилку при зазначенні пункту порушення вимог Наказу 308/519, а саме, замість п.2.2.10 вказано п.2.2.9 та їй, як завідувачу зуботехнічною лабораторією, тарифікаційною комісією закладу необхідно було встановити підвищення у розмірі 10 відсотків до посадового окладу відповідно до п.2.2.10 Наказу №308/519 як іншому фахівцю з базовою та неповною вищою освітою , який керує зубними техніками зубтехнічної лабораторії ортопедичного відділення закладу. У зв`язку із зазначеним за період з 01.01.2012р. по 30.06.2013р. ОСОБА_1 недоотримано доходу на загальну суму 2334,38 грн. Після вищезазначеної перевірки Департаментом охорони здоров`я ОДА було видано наказ №564/0/197-15 від 18.05.2015 року Про результати перевірки за зверненням в КЗ Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 ДОР, в якому зазначено вжити заходи щодо усунення порушень . 03.06.2015 року головний лікар КЗ Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_9 на виконання вищезазначеного наказу видав наказ №87/1 яким, вніс зміни до п.5 додатку 1 наказу №33 від 02.01.2015р. Про створення тарифікаційної комісії , виклавши його в наступній редакції: п.5 завідувачу зуботехнічної лабораторії скасувати підвищення схемного посадового окладу з урахуванням категорії на 15% як керівнику структурного підрозділу згідно з п.п.2.2.9 Наказу МОЗ України №308/519 від 05.10.2005р. та встановити підвищення схемного посадового окладу з урахуванням категорії на 10 відсотків як іншому фахівцю з неповною вищою освітою (п..п.2.2.10). Забезпечити здійснення дорахування та виплату ОСОБА_1 схемного посадового окладу з урахуванням категорії підвищення на 10 відсотків як іншому фахівцю з неповною вищою освітою, після набрання чинності рішення суду. Дорахувати та виплатити ОСОБА_1 суму в розмірі 2334,38 грн., після набрання чинності рішення суду.

Отже цим рішенням встановлено, що позивач ОСОБА_1 має право на підвищення в розмірі 10 відсотків до посадового окладу у відповідності до п. 2.2.10 Наказу МОЗ України №308/519 від 05.10.2005р.

В зв`язку із чим, 08 червня 2016 року позивач звернулась до відповідача з заявою про видачу їй довідку з розрахунком суми заборгованості по невиплаченому підвищенню до її посадового окладу за п. 2.2.10 Наказу МОЗ України №308/519 від 05.10.2005р. за період з 10.06.2011р. по 31.12.2011р. та з 01.07.2013р. по 31.05.2016р. (а.с.11).

У відповідь на звернення позивача від 03.06.2016р. та 08.06.2016 року відповідач 15.07.2016р. за вих. № 208 повідомили, що 30.06.2016 року відповідно до наказу № 93 від 29.06.2016р. по КЗ ДМКСП № 4 ДОР Про виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі № 206/4478/15-ц від 09.03.2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.05.2016р. по цивільній справі № 206/2393/15 ОСОБА_1 було виплачено донараховану суму доплати до посадового окладу у розмірі 2685,25грн. та видано розрахунковий лист. Тому станом на 15.07.2016р. заборгованість по доплаті до посадового окладу у розмірі 10% згідно з рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09.03.2016р. по цивільній справі № 206/4478/15-ц та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.04.2016р. заклад не має. Відповідно і довідку про заборгованість по заробітній платі видати не може у зв`язку з відсутністю такої заборгованості (а.с.12).

Як вбачається із розрахункових листів за травень-червень 2016 року позивачу дійсно виплачено заборгованість за рішенням суду (а.с.13-14).

Як видно з довідки про заробітну плату та відпрацьований час зав.зуботехнічною лабораторією-зубного техніка вищої категорії ОСОБА_1 за 2013р.-2014р. до липня 2013 року КЗ Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради виплачувало ОСОБА_1 надбавку до посадового окладу завідувача зуботехнічною лабораторією у розмірі 15 відсотків як керівнику окремого структурного підрозділу, починаючи з січня 2013р. по грудень 2014р. ОСОБА_1 дійсно не отримує надбавку, у розмірі 10% до посадового окладу відповідно до п. 2.2.10 Наказу МОЗ України №308/519 від 05.10.2005р. (а.с.15-16).

Відповідно до наданих відповідачем довідок-рахунків нарахування 10% підвищення посадового окладу ОСОБА_10 С. ОСОБА_8 . № 101 з червня по грудень 2011 року включно, № 102 з липня по грудень 2013р. включно, № 103 за 2014р. розраховано суми підвищення 10% які підлягають сплаті позивачу з яких відраховано різницю отриману позивачем у розмірі 15% (а.с.77-79).

З наданих відповідачем довідок-рахунків № 151 розрахування та сплати 10% ОСОБА_1 за період з січня по грудень 2015р. включно ОСОБА_1 підвищення 10% не нараховувалося, проте виплачувалося у відповідних розмірах, № 152 за період з січня по грудень 2016 року включно з червня 2016 року ОСОБА_1 нараховувалося і виплачувалося підвищення у розмірі 10%, № 153 за період з січня по листопад 2017р. включно ОСОБА_1 нараховувалося і виплачувалося підвищення у розмірі 10% (а.с.112-114).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно до ст. 94 КЗпПУ Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктами 2.2.9 та 2.2.10 наказу МОЗ від 05.10.2005 року №308/519 Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення (далі Наказ №308/519) визначено, що керівникам закладів охорони здоров`я та їх структурних підрозділів із числа фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою посадові оклади встановлюються з тарифних розрядів посад фахівців відповідної кваліфікації, з урахуванням підвищення на 10-20 відсотків у залежності від обсягу роботи: на 10 відсотків - при кількості посад фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою (з урахуванням посади керівника) згідно зі штатним розписом до 3 одиниць (включно), на 15 відсотків - понад 3 до 10 одиниць (включно), на 20 відсотків - понад 10 одиниць. Старшим: сестрам медичним, фельдшерам, акушеркам, технікам зубним та іншим фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою посадові оклади визначаються, виходячи з тарифних розрядів посад фахівців відповідної кваліфікації, з урахуванням підвищення на 10 відсотків.

У відповідності до п. 1.7 Наказу №308/519 зміни розмірів посадових окладів, підвищень, доплат та надбавок, що визначають заробітну плату працівників, проводяться з моменту (з дня): призначення на посаду фахівця відповідної кваліфікації; присвоєння кваліфікаційної категорії, розряду, почесного звання, наукового ступеня; зміни розміру окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду.

Згідно п. 1.9 Наказу №308/519 керівник закладу, установи несе відповідальність за своєчасне та правильне визначення розміру заробітної плати працівників згідно з чинним законодавством. При встановленні факту неправильної оплати працікерівник закладу, установи зобов`язаний вжити заходів щодо негайного виправлення помилок та виплати працівникові належної йому суми за весь час неправильної оплати, а також визначити ступінь дисциплінарної та матеріальної відповідальності осіб, безпосередньо винних у цьому.

Пунктом першим частини 1 ст. 127 КЗпП України визначено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 має право на підвищення в розмірі 10 відсотків до посадового окладу у відповідності до п. 2.2.10 Наказу МОЗ України №308/519 від 05.10.2005р.

Крім цього дана обставина встановлена судовим рішенням, яке набрало чинності і визнається відповідачем.

Отже судом встановлено порушення відповідачем прав позивача, а саме щодо не нарахування і не виплати позивачу підвищення в розмірі 10% до посадового окладу на посаді завідувача зуботехнічної лабораторії.

У той же час, суд не може брати до уваги долучені до справи довідки-розрахунки відповідача в частині визначення сум, які не отримано позивачем, оскільки в них відповідач відраховує різницю між підвищенням 15% які фактично отримала позивач за період з 10.06.2011р. по 31.12.2011р., і до липня 2013р. та 10% які вона повинна була отримувати, оскільки відповідачем лише у 2013 році наказом було припинено доплату до посадового окладу - 15% як керівнику самостійного структурного підрозділу закладу, та надано дозвіл на утримання з заробітної плати ОСОБА_1 зайво нарахованих коштів у розмірі 15% як керівнику самостійного структурного підрозділу, переплата була вирохована із заробітної плати ОСОБА_1

Тому суд погоджується з розрахунком позивача викладеним в уточненій позовній заяві, оскільки він здійснений вірно, з урахуванням всіх складових та виплат відповідно до довідок наданих відповідачем, а також з урахуванням періоду який стягнуто за рішенням суду.

В той же час суд не може погодитися з позивачем в частині стягнення підвищення у розмірі 10% за період 2011 року у розмірі 655,71грн., оскільки позивачем вже подавалася позовна заява про стягнення не нарахованого і не виплаченого підвищення в розмірі 10% за пізніший період з 01.01.2012р. по 30.06.2013р., в якому позивачем період який передував не заявлявся.

Окрім цього в період 2011р. позивач отримувала підвищення 15%, замість 10%. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за друге півріччя 2013 року у розмірі 687,60грн. та за 2014р. у розмірі 880,27грн., загалом 1567,87грн.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду , крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, то з відповідача КЗ Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 ДОР необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 768,40грн.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265 , 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4 Дніпропетровської обласної ради (вул. Столєтова. 13, м. Дніпро, ЄДРПОУ 05494538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 1567 (одна тисяча п`ятсот шістдесят сім) гривень 87 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4 Дніпропетровської обласної ради (вул. Столєтова. 13, м. Дніпро, ЄДРПОУ 05494538) на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 гри. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 травня 2019 року.

Суддя А.О. Сухоруков