Постанова

від 28.05.2019 по справі 905/133/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р. Справа № 905/133/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В.О.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» (вх. №1014 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 04.03.2019 у справі № 905/133/19 (прийняте суддею Демідовою П.В., повний текст рішення складено та підписано 06.03.2019)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» , м.Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добре тепло» , м. Маріуполь Донецької області,

про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 74 445,00 грн,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2019 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добре тепло» 74 445,00 грн штрафу за неправильне зазначення маси вантажу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.03.2019, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.03.2019, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добре тепло» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» суму штрафу у розмірі 44 667 грн, витрати на оплату судового збору в розмірі 1762,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення штрафу та задовольнити позов у повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що необхідність з`ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену суму вантажу, а не про стягнення збитків. В даному разі штрафна санкція не є договірною, а випливає з положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, яким чітко визначено розмір штрафу. Тобто, на думку позивача, при розгляді такої категорії справ, як стягнення штрафів, згідно ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, суду необхідно враховувати, що необхідність з`ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у таких випадках відсутня, оскільки позивач звертається з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.

25.04.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4261), в якому відповідач проти апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що 5-ти кратний штраф, передбачений чинним законодавством України, є надмірно великим, приймаючи до уваги вину перевізника щодо незбереження вантажу під час перевезення, викладені обставини та відсутність доказів негативних наслідків від неправильного зазначення ваги вантажу в перевізному документі. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Донецької області від 04.03.2019 у справі № 905/133/19 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 27.09.2018 зі станції Легендарна Донецької залізниці відповідач згідно залізничної накладної № 52022902 у вагоні № 67584037 відправив вантаж - вугілля кам`яне марки Г-газовий із визначенням станції призначення - Ямниця Львівської залізниці.

При оформленні залізничної накладної № 52022902 у вагоні № 67584037 відповідачем вказано масу вантажу - 67000 кг. Маса вантажу визначена на вагонних вагах (150 т) відправником. Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтверджена підписом представника відправника.

На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить підпис працівника станції відправлення.

На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці під час перевірки було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 67584037 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено комерційний акт № 450003/220/17 від 01.10.2018, з якого вбачається, що при перевантаженні вагону в статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності заст.ДС Клюєва А.С ОСОБА_1 , АРВ Кузьміч ОСОБА_2 .І., прийомоздавальника Коркоцької ОСОБА_3 П., на справних вагонних 150 т електронно-тензометричних вагах Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 29.12.2017, виявилося, що вага брутто -85 600 кг, тара за документом -22 200 кг, вага нетто- 63400 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 3 600 кг. Навантаження вантажу рівномірне, розрівняне, нижче рівня бортів на 20 см, без поглиблень. Вантаж маркований вапном, маркування не порушене. Торцеві двері та розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася.

Згідно відмітки на станції призначення, підтверджено наявність різниці між зазначеною масою вантажу та масою, встановленою в ході контрольного зважування.

Виходячи із приписів п. 27 Правил видачі вантажу, норма природної втрати для вантажу за залізничною накладною № 52022902 у вагоні № 67584037 становить 1340 кг, проте згідно комерційного акту № 450003/220/17 від 01.10.2018 нестача вантажу у вагоні № 67584037 склала 3600 кг. Тобто, недостача вантажу у вказаному вагоні перевищує норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, передбачених для вантажів такого типу.

Як зазначено у накладній, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні № 67584037 складає 14 889, 00 грн, в зв`язку з чим позивачем до стягнення заявлений штраф у розмірі 74 445, 00 грн (14 889, 00 грн Х 5).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, 27.09.2018 зі станції Легендарна Донецької залізниці відповідач згідно залізничної накладної № 52022902 у вагоні № 67584037 відправив вантаж - вугілля кам`яне марки Г-газовий із визначенням станції призначення - Ямниця Львівської залізниці. При оформленні залізничної накладної № 52022902 у вагоні № 67584037 відповідачем вказано масу вантажу 67000 кг. На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці під час перевірки було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 67584037 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено комерційний акт № 450003/220/17 від 01.10.2018, з якого вбачається, що при перевантаженні виявилося, що вага брутто -85 600 кг, тара за документом -22 200 кг, вага нетто- 63400 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 3 600 кг.

12.02.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення суми штрафу до однієї провізної плати.

Суд першої інстанції, встановивши наявність правових підстав для стягнення штрафу в зв`язку з тим, що недостача вантажу у вказаному вагоні перевищує норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, передбачених для вантажів такого типу, дійшов висновку, що позивач правомірно склав комерційний акт. Однак, враховуючи великий розмір застосованих штрафних санкцій; порушення, яке полягає у фактичному навантаженні вагону вугіллям масою меншою ніж зазначено в накладній; відсутність об`єктивних підстав вважати, що саме таке порушення тягне негативні наслідки для перевізника, частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір штрафу до трьох провізних плат, а саме стягнув 44 667,00 грн штрафу.

Враховуючи те, що апелянтом не оскаржується правомірність висновків місцевого господарського суду щодо наявності підстав для стягнення штрафу, колегією суддів, на підставі положень ч.1 ст.269 ГПК України, рішення в цій частині не переглядається.

Відповідно до ч.1 ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.2 ст.230 ГК України суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998.

Відповідно до ч.1 п.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Тобто, зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Згідно з п.105 Статуту залізниць України залізниці вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст.118 Статуту залізниць України).

Пунктом 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Приписами п.129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

В даному випадку санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 у справі №906/434/17.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про зменшення розміру штрафу до трьох провізних плат є необґрунтованим, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Донецької області від 04.03.2019 у справі № 905/133/19 підлягає зміні з прийняттям нового рішення по справі про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 04.03.2019 у справі № 905/133/19 змінити та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добре тепло» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Енгельса, будинок 60, офіс 110, код ЄДРПОУ 39354373) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) 74445,00 грн штрафу, 1762,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добре тепло» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Енгельса, будинок 60, офіс 110, код ЄДРПОУ 39354373) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) 2643,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.05.2019.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя В.О. Фоміна