Рішення

від 27.05.2019 по справі 904/417/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019м. ДніпроСправа № 904/417/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Трейд-Компані", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 244 272,15 грн., з яких: основний борг у сумі 3412,50 грн., пеня у сумі 238 666,39 грн., 3 % річні у сумі 1955,00 грн., інфляційне збільшення боргу у сумі 238,26 грн. (за договором поставки сільськогосподарської продук

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Трейд-Компані" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 244 272,15 грн. (за договором поставки сільськогосподарської продукції № 14-06/18 від 14.06.2018).

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення доводів позовної заяви.

14.06.2018 між сторонами укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 14-06/18.

На виконання умов договору та специфікацій №2 від 09.08.2018 та №3 від 03.09.2018 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 773 070.50 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Позивач зазначає, що взяті на себе зобов`язання з оплати товару відповідач не виконав.

Товар поставлений за специфікацією №2 від 09.08.2018 було оплачено відповідачем не у повному обсязі, заборгованість за специфікацією №2 становить 3 412,50 грн. Товар поставлений на підставі специфікації №3 від 03.09.2018 відповідач оплатив у повному обсязі, але з порушенням встановленого у договорі строку.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 412,50 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач, відповідно до пункту 5.3 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог:

- пеню у розмірі 238 666,39 грн.

- 3% річних у розмірі 1955,00 грн.

- інфляційні втрати у розмірі 238,26 грн.

За витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2019 справу № 904/417/19 передано судді Петренко Наталії Едуардівні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2019 вказану позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

21.02.2019 на виконання зазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки позовної заяви, а саме, надано до суду:

- розрахунок позовних вимог;

- заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 244 272,15 грн., з яких: основний борг у сумі 3412,50 грн., пеня у сумі 238 666,39 грн., 3 % річні у сумі 1955,00 грн., інфляційне збільшення боргу у сумі 238,26 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.03.2019.

18.03.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, докази направлення відзиву з додатками на адресу позивача відсутні.

Короткий зміст відзиву відповідача та узагальнення його доводів.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що у ТОВ АВІАС-2000 відсутня заборгованість за отриманий товар у сумі 3 412,50 грн. та наявна переплата у сумі 13 429,50 грн. За твердженням відповідача, позивачем в період часу з 10.08.18 по 07.09.18 було поставлено товар шрот соняшниковий на загальну суму 1 773 070,50 грн. Виставлені рахунки на оплату: № 000010 від 08.08.18 на оплату 720 912,50 грн. та № 000011 від 03.09.18 на оплату 1 052 158,00 грн. Всього на суму 1 773 070,50 грн. ТОВ АВІАС-2000 за поставлений товар сплатило 1 786 500,00 грн. Тобто сума переплати склала 13 429,50 грн. Також, відповідач у відзиві заперечив проти нарахованого позивачем розміру пені, оскільки заявлений позивачем розмір перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що не відповідає вимогам Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань . На підставі викладених обставин відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

19.03.2019 у підготовче судове засідання з`явились представники сторін. Представник позивача просив суд відкласти підготовче судове засідання для ознайомлення з відзивом на позов та надання часу для складання відповіді на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 відкладено підготовче судове засідання на 01.04.2019.

20.03.2019 від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 244 272,15 грн., з яких: основний борг у сумі 3412,50 грн., пеня у сумі 238 666,39 грн., 3 % річні у сумі 1955,00 грн., інфляційне збільшення боргу у сумі 238,26 грн.

20.03.2019 від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору №7 від 12.01.2019 року з додатком до нього №1 від 12.01.2019, копії довіреності від 20.01.2019, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копії статуту ТОВ "Софт-Трейд-Компані" та копії виписки по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ "Софт-Трейд-Компані".

28.03.2019 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив, що на виконання умов договору №14-06/18 від 14.06.2018 та специфікації №2 від 09.08.2018, рахунку №10 від 08.08.2018 постачальником було поставлено товар. Тобто сума сплати та граничний строк оплати визначено в специфікації №2 від 09.08.2018 року та рахунку №10. Відповідно до банківської виписки, заборгованість за специфікацією №2 від 09.08.2018 та рахунку №10 станом на 27.03.2019 становить: основний платіж - 3412.50грн. Позивач вказує, що переплата за яку зазначає відповідач дійсно має місце, проте вона виникла відповідно до специфікації №3 від 03.09.2018 та рахунку на оплату №11 від 03.09.2018року.

01.04.2019 від представника відповідача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії наказу №28/к від 18.03.209 про призначення виконуючим обов`язки директора ОСОБА_1 та копії витягу з ЄДР Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Авіас-2000".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 відкладено підготовче судове засідання на 23.04.2019.

В підготовче судове засідання 23.04.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засіданні не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2019 підготовче провадження закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 21.05.2019.

21.05.2019 представник відповідача в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено перерву до 27.05.2019.

В судове засідання 27.05.2019 повноважні представники сторін не з`явились.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 27.05.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу який міститься у справі, окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

14.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софт-Трейд-Компані" (далі-позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіас-2000" (далі-відповідач, покупець) укладений договір поставки сільськогосподарської продукції №14-06/18.

Предметом договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (надалі іменується товар ), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах, визначених цим договором. Під сільськогосподарською продукцією в цьому договорі розуміється макуха соняшникова, шрот соняшниковий. Асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, загальна кількість та вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, а також базис поставки зазначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору, складаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками сторін, та підтверджуються товарною (товарно-транспортною) або видатковою накладною, підписаною обома сторонами. Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними та юридичними особами, державними органами і державою, а також, не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством (пункти 1.1., 1.2., 1.3 договору).

Строк. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року, а в частині взаєморозрахунків сторін за даним договором до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 8.1 договору).

Ціна товару. Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна на товар встановлюється в національній валюті України. 3агальна вартість цього договору корегується та складається із сум вартостей підписаних обома сторонами по цьому договору специфікацій (додатків) та накладних на передачу партій замовленого товару (видаткових накладних) (пункти 2.1., 2.2., 2.3. договору).

Умови оплати. Умови оплати партії товару за цим договором встановлюється Специфікаціями, які є невід`ємною частиною нього договору, складаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками сторін. Оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника.3обов`язання покупця по сплаті товару вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунка покупця, відповідно до реквізитів постачальника, вказаних у постачальником у рахунку - фактурі. Для зручності розрахунків сторони проводять звірку взаєморозрахунків кожного 1 (першого) числа місяця, наступного за звітним або, по домовленості сторін, один раз у квартал. Дані підтверджені сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків (пункти 2.4., 2.5., 2.6., 2.7 договору).

Відповідальність. У випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов`язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі 1 (одного) відсотка за кожен день прострочення виконання зобов`язань від суми боргу (п. 5.3. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір поставки сільськогосподарської продукції №14-06/18 від 14.06.2018 є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і, згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

09.08.2018 між позивачем та відповідачем було укладено специфікацію №2 від 09.08.2018, в якій сторони узгодили поставку товару у кількості 80 тн (+/-10%) на суму 700 000 грн. Сторони погодили, наступний порядок проведення оплати за поставлений товар по даній специфікації: 100% оплата вартості партії поставки здійснюється на протязі одного робочого дня після вигрузки товару (арк. с. 28).

На виконання умов Специфікації №2 від 09.08.2018 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 720 912,50 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна №9 від 10.08.2018 на суму 350 612,50 грн. (арк.с.29);

- видаткова накладна №10 від 14.08.2018 на суму 370 300,00 грн. (арк.с.30).

На оплату товару, поставленого на підставі специфікації №2 від 09.08.2018, позивач виставив рахунок № НОМЕР_2 від 08.08.2018 на суму 720 912,50 грн. (арк.с.61).

Відповідач здійснив часткову оплату товару за специфікацією №2 від 09.08.2018 на загальну суму 717 500,00 грн ., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (арк.. с. 92-97), які містять посилання на рахунок №000010 від 08.08.2018, а саме:

- платіжне доручення № 9197 від 09.08.2018 на суму 200 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9202 від 10.08.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9219 від 15.08.2018 на суму 200 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 145270005 від 22.08.2018 на суму 200 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 145270016 від 23.08.2018 на суму 50 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9271 від 27.08.2018 на суму 47 500,00 грн.

В подальшому, 03.09.2018 між позивачем та відповідачем було укладено специфікацію №3, в якій сторони узгодили поставку товару у кількості 120 тн (+/-10%) на суму 1 068 000,00 грн. Сторони погодили, наступний порядок проведення оплати за поставлений товар по даній специфікації: 100% оплата вартості партії поставки здійснюється на протязі одного робочого дня після вигрузки товару (арк. с. 35).

На виконання умов Специфікації №3 від 03.09.2018 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 052 158,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна №11 від 04.09.2018 на суму 197 936,00 грн. (арк.с.45);

- видаткова накладна №12 від 06.09.2018 на суму 321 379,00 грн. (арк.с.42);

- видаткова накладна №13 від 07.09.2018 на суму 214 846,00 грн. (арк.с.39);

- видаткова накладна №14 від 07.09.2018 на суму 317 997,00 грн. (арк.с.36).

На оплату товару, поставленого на підставі специфікації №3 від 03.09.2018, позивач виставив рахунок № НОМЕР_3 від 03.09.2018 на суму 1 052 158,00 грн. (арк.с.60).

Відповідач здійснив оплату товару за специфікацією №3 від 03.09.2018 на загальну суму 1 069 000,00 грн ., тобто у повному обсязі, але з порушенням встановленого у договорі строку, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (арк.. с. 98-127), які містять посилання на рахунок №000011 від 03.09.2018, а саме:

- платіжне доручення № 9314 від 04.09.2018 на суму 50 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9322 від 05.09.2018 на суму 30 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9338 від 06.09.2018 на суму 50 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9350 від 07.09.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9372 від 11.09.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9387 від 12.09.2018 на суму 150 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9404 від 14.09.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9436 від 18.09.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9456 від 19.09.2018 на суму 80 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9482 від 20.09.2018 на суму 50 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 145270094 від 25.09.2018 на суму 50 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 145270114 від 27.09.2018 на суму 89 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9511 від 28.09.2018 на суму 10 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9537 від 03.10.2018 на суму 100 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9579 від 09.10.2018 на суму 70 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9593 від 10.10.2018 на суму 30 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9611 від 12.10.2018 на суму 30 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9637 від 17.10.2018 на суму 30 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9656 від 19.10.2018 на суму 40 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9716 від 30.10.2018 на суму 10 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9728 від 31.10.2018 на суму 10 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9745 від 02.11.2018 на суму 10 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 145270200 від 07.11.2018 на суму 10 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 145270214 від 08.11.2018 на суму 10 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9770 від 13.11.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 145270238 від 14.11.2018 на суму 10 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 145270247 від 15.11.2018 на суму 15 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9809 від 16.11.2018 на суму 15 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9852 від 29.11.2018 на суму 10 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9881 від 06.12.2018 на суму 10 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено товар за специфікацією №3 від 03.09.2018 на суму 1 052 158,00 грн., а відповідачем сплачено 1 069 000,00 грн., отже у відповідача виникла переплата у розмірі 16 842,00 грн ., що не заперечується позивачем.

Доказів повернення переплати відповідачу у розмірі 16 842,00 грн. позивач до суду не надав. Товар на суму 16 842,00 грн. відповідачу не поставив.

При цьому, позивач вважає, що переплата за специфікацією №3 від 03.09.2018 у розмірі 16 842,00 грн. не може вважатись оплатою товару за специфікацією №2 від 09.08.2018, а тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за товар поставлений на підставі специфікації №2 від 09.08.2018 у розмірі 3 412,50 грн.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач, відповідно до пункту 5.3 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог:

- пеню у розмірі 238 666,39 грн.

- 3% річних у розмірі 1955,00 грн.

- інфляційні втрати у розмірі 238,26 грн.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок замовника оплатити його вартість.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, що виникла за договором поставки сільськогосподарської продукції № 14-06/18 від 14.06.2018 у розмірі 3 412,50 грн., а відтак кожна сторона повинна довести виконання нею зобов`язань виключно на підставі відповідних доказів, первинних бухгалтерських документів, які складаються при передачі товару та його оплаті за господарським договором.

Судом досліджено надані сторонами докази та встановлено, що надані документи не підтверджують наявності заборгованості відповідача у розмірі 3 412,50 грн., оскільки здійснена відповідачем переплата за іншою специфікацією, але за одним і тим самим договором, не є порушенням умов договору в частині оплати товару .

При цьому, суд констатує, що позивачем, як особою яка отримала грошові кошти у більшому обсязі, ніж було поставлено товар, не здійснено перерахунок зазначеної переплати в рахунок заборгованості, не повернула наявну переплату та не поставила відповідачу товар на зазначену суму.

Крім того, при наявності такої переплати, позивачем не було застосовано умови п. 2.7. договору, яким визначено, що для зручності розрахунків сторони проводять звірку взаєморозрахунків кожного 1 (першого) числа місяця, наступного за звітним або, по домовленості сторін, один раз у квартал. Дані підтверджені сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 412,50 грн. є не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов`язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі 1 (одного) відсотка за кожен день прострочення виконання зобов`язань від суми боргу (п. 5.3. договору).

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Отже, розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 та постанова Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі N25/187)

Позивач нарахував пеню у розмірі 1 % від суми прострочення за період з 13.08.2018 по 05.02.2019, що становить 238 666,39 грн.

Судом перевірено додержання позивачем вимог чинного законодавства при здійсненні розрахунку пені, та обмежено нарахування позивачем пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Також судом встановлено, що при здійсненні розрахунку позивачем не було враховано, що оплата товару здійснюється на протязі одного робочого дня після вигрузки товару.

Суд зазначає, що оскільки фактично відповідачем було сплачено заборгованість за договором - 05.12.2018, то нарахування пені необхідно здійснювати саме по 05.12.2018.

За розрахунком суду, пеня, що підлягає до стягнення з відповідача складає 23 344,07 грн.

В решті вимог про стягнення пені у розмірі 215 322,32 грн. суд відмовляє.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу позовом 3 % річних в розмірі 1955,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 238,26 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку 3% річних, останнім здійснено нарахування за загальний період з 13.08.2018 по 05.02.2019.

Суд зазначає, що оскільки фактично відповідачем було сплачено заборгованість за договором - 05.12.2018, то нарахування 3% річних необхідно здійснювати саме по 05.12.2018.

За розрахунком суду, 3 % річних, що підлягають до стягнення з відповідача складають 1951,89 грн.

В решті вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 3,11 грн. суд відмовляє.

Позивач просить стягнути інфляційні втрати за період прострочення з вересня 2018 по січень 2019 у розмірі 238,26 грн.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Суд зазначає, що оскільки фактично відповідачем було сплачено заборгованість за договором - 05.12.2018, то нарахування інфляційних втрат необхідно здійснювати з вересня по листопад 2018.

За розрахунком суду, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення з відповідача складають 173,46 грн.

В решті вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 64,80 грн. суд відмовляє.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, на позивача - 3282,04 грн., на відповідача - 382,04 грн.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, сума судового збору за розгляд позовних вимог про стягнення 244 272,15 грн., повинна була складати 3 664,08 грн.

Позивач звертаючись до суду із цим позовом сплатив 4600,50 грн. судового збору, тобто переплата складає 936,42 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю

З огляду на викладене, позивач може звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 236-238, 240-241, 247-252, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Трейд-Компані" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 244 272,15 грн. (за договором поставки сільськогосподарської продукції № 14-06/18 від 14.06.2018) - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" (49042, м. Дніпро, Аеропорт, 42, код ЄДРПОУ 24994073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Трейд-Компані" (49000, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 20, кімн. 17, код ЄДРПОУ 41328468) пеню у розмірі 23 344,07 грн . (двадцять три тисячі триста сорок чотири грн. 07 коп.), 3% річних у розмірі 1951,89 грн . (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят одна грн. 89 коп.), інфляційні втрати у розмірі 173,46 грн. (сто сімдесят три грн.. 46 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 382,04 грн . (триста вісімдесят дві грн. 04 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Трейд-Компані" (49000, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 20, кімн. 17, код ЄДРПОУ 41328468)

Боржник: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" (49042, м. Дніпро, Аеропорт, 42, код ЄДРПОУ 24994073)

Повний текст рішення складено - 28.05.2019

Суддя Н.Е. Петренко