Рішення

від 27.05.2019 по справі 905/709/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.05.2019р. Справа №905/709/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокпромцентр", м.Слов' янськ

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика

"Мирноградська"", м.Мирноград

про стягнення заборгованості в сумі 110920,04 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Бойчук Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокпромцентр", м.Слов¦янськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська"", м.Мирноград, про стягнення заборгованості в сумі 110920,04 грн., у тому числі основний борг в сумі 95257,44 грн., пеня в сумі 12780,10 грн., інфляція в сумі 1809,88 грн. та три проценти річних в сумі 1072,62 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки №14-02-17/ТМЦ від 14.02.2017р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.04.2019р. відкрите провадження у справі №905/709/19, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання 27.05.2019 року представники сторін не з`явились, відповідач відзиву на позов не надав.

Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська"" зареєстроване за адресою: 85327, Донецька обл., місто Мирноград, вул.Шосейна, 2, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом (повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.04.2019р.).

Відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

За приписом ст.265 Господарського кодексу України договір, в якому одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

14.02.2017р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокпромцентр", м.Слов`янськ (постачальник) та відповідачем (покупець) Приватним акціонерним товариством "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська"", м.Мирноград, підписаний договір поставки №14-02-17/2ТМЦ, за умовами якого постачальник зобов`язався передати, а покупець взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити поставлену у його власність продукцію, асортимент, кількість та ціни яких вказуються в накладних, рахунках-фактурах, специфікаціях, що є невід`ємними частинами до даного договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Згідно п.4.1 договору поставка продукції на умовах DAP - склад транспортної компанії, у відповідності з ІНКОТЕРМС-2010, якщо інше не обумовлено у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

Перехід права власності на продукцію здійснюється в момент підписання покупцем видаткової накладної згідно з умовами поставки, обумовленими в п.4.1 (п.4.2 договору).

Згідно з п.5.1 договору продукція відпускається за цінами, погодженими сторонами в накладних, рахунках-фактурах та відповідних специфікаціях.

Загальна сума договору складає суму всіх рахунків - фактур за договором (п.5.2 договору).

Приймання передача продукції здійснюється в пункті поставки продукції, згідно п.4.1 договору (п.8.1 договору).

Відповідно до п.9.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині взаєморозрахунків до повного його виконання.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №6 від 11.07.2018р. на суму 95257,44 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортною накладною, квитанцією про отримання вантажу, довіреністю на отримання матеріальних цінностей.

Будь-яких заперечень проти постачання позивачем товару відповідачу на вказану суму з боку відповідача не надано.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до умов договору №14-02-17/2ТМЦ від 14.07.2017р. оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту отримання продукції покупцем. Вид розрахунків-безготівковий (п.2.3 договору).

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 95257,44 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.10.3 за порушення строку оплати за поставлену продукцію відповідно до умов даного договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення.

Як встановлено, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 12780,10 грн. за період з 03.08.2018р. по 17.12.2018р.

Дослідивши наведений у позові розрахунок пені суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, проведений з урахуванням вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , п.6 ст.231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 03.08.2018р. по 17.12.2018р. нараховано та пред`явлено до стягнення три проценти річних в сумі 1072,62 грн. та інфляцію в сумі 1809,88 грн. за вересень 2018р.

Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що відповідач заперечень проти позову не надав, викладених позивачем обставин не спростував, позов про стягнення заборгованості в сумі 110920,04 грн., у тому числі основний борг в сумі 95257,44 грн., пеня в сумі 12780,10 грн., інфляція в сумі 1809,88 грн. та три проценти річних в сумі 1072,62 грн., підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2019р. між позивачем (клієнтом) та адвокатом Сидюк Ганною Анатоліївною був укладений договір про надання професійної правничої (правової) допомоги, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту щодо представництва його інтересів у судах пі час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020р. (п.3.1 договору).

За умовами п.4.2 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги сторони погодили, що визначення розміру гонорару адвоката, строк його оплати та банківські реквізити визначаються сторонами в додаткових угодах

До складу гонорару адвоката включено всі витрати останнього на виконання цього договору.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено, позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати наданих послуг правничої допомоги, у зв`язку з чим заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача адвокатських витрат підлягають залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокпромцентр", м.Слов¦янськ до Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська"", м.Мирноград про стягнення заборгованості в сумі 110920,04 грн., у тому числі основний борг в сумі 95257,44 грн., пеня в сумі 12780,10 грн., інфляція в сумі 1809,88 грн. та три проценти річних в сумі 1072,62 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська" (85327, Донецька обл., м.Мирноград, вул.Шосейна, б.2, ЄДРПОУ 24820699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокпромцентр" (84100, Донецька обл., м.Слов`янськ, вул.Свободи, б.5, ЄДРПОУ 36811451, банківські реквізити: р/р НОМЕР_1 в ПАТ ПУМБ м.Слов`янськ, МФО 334851) основний борг в сумі 95257,44 грн., інфляцію в сумі 1809,88 грн., пеню в сумі 12780,10 грн. та три проценти річних в сумі 1072,62 грн., судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 27.05.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 28.05.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина