Рішення

від 20.05.2019 по справі 908/639/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/42/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2019 справа № 908/639/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Носівець В.В.,

розглянувши матеріали справи № 908/639/19

за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства «Валлетта» (40007, місто Суми, вул. Серпнева, буд. 11, кв. 12)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Інвестспецторг» (69600, місто Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 8, прим. 29)

про стягнення 384220,54 грн.,

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 384220,54 грн., які складаються з: 361801,51 грн. основного боргу по оплаті за товар на підставі договору поставки № 1-16082018 від 16.08.2018, 4371,36 грн. 3% річних та 18047,67 грн. інфляційних втрат.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2019 справу № 908/639/19 передано на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 11.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/639/19, присвоєно справі номер провадження 18/42/19, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 20.05.2019 (з урахування того, що останній день процесуального строку припадає на вихідний день).

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 20.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до умов договору поставки № 1-16082018 від 16.08.2018 та згідно видаткової накладної № вал767 від 27.08.2018 відповідачу поставлено товар, а саме тонометр медичний на плече Microlife ВР А2 Classic з адаптером у кількості 335 штук на загальну суму 361801,51 грн., вартість якого відповідачем не сплачено. Направлені на адресу відповідача претензії від 16.11.2018 та від 10.01.2019 залишені останнім без відповіді та задоволення. За твердженням позивача, станом на момент подання позову заборгованість відповідача за договором складає 361801,51 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 4371,36 грн. 3% річних та 18047,67 грн. інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 610, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи по суті, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 22.04.2019.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Інвестспецторг» є: 69600, місто Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 8, прим. 29.

Ухвала суду від 20.03.2019 про відкриття провадження у справі, що направлена відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові, повернута відділенням поштового зв`язку до господарського суду Запорізької області із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» .

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 20.03.2019 у справі № 908/639/19 відповідачу запропоновано подати відзив у строк до 09.04.2019. Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватним виробничо-комерційним підприємством «Валлетта» (постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Інвестспецторг» (покупцем, відповідачем у справі) 16.08.2018 укладено договір поставки №1-16082018 від 16.08.2018 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язаний у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначеному цим договором Тонометр медичний автоматичний на плече Microlife ВР А2 Classic з адаптером (далі - товар), в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації (Додаток № 1) та рахунках на оплату, які є невід`ємною частиною цього Договору.

За визначенням п. 2.5. Договору, право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару покупцем вказується у накладній.

Згідно п. 3.1. Договору сума договору складає 361801,51 грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі від вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 11.1.та п. 11.3. Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018. Закінчення строку дії даного договору або його дострокове розірвання не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії даного договору.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 361801,51 грн., що підтверджується видатковою накладною № вал767 від 27.08.2018.

У зв`язку з наявністю заборгованості за поставлений товар позивачем 16.11.2018 направлено на юридичну адресу відповідача претензію щодо необхідності оплати заборгованості в сумі 361801,51 грн. та акт звірки за період серпень 2018 року - жовтень 2018 року для підписання.

Відповідачем акт звірки підписано без зауважень та підтверджено заборгованість за отриманий товар в сумі 361801,51 грн.

Повторно претензію щодо сплати заборгованості направлено відповідачу 10.01.2019.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати отриманого товару визначено у п. 3.4. Договору - 30 (тридцять) банківських днів з моменту отримання покупцем товару.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості товару у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за Договором за отриманий 27.08.2018 товар на загальну суму 361801,51 грн., строк оплати за яким - 08.10.2018.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Суд приймає до уваги, що згідно з підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2018 заборгованість відповідача за Договором перед позивачем становить 361801,51 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 361801,51 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4371,36 грн. 3% річних та 18047,67 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 09.10.2018 по 04.03.2019 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , виходячи з простроченої суми заборгованості, розрахунок визнано вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Вимоги про стягнення з відповідача 3% річних задовольняються судом у заявленому позивачем розмірі 4371,36 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , врахувавши дату початку порушення грошового зобов`язання та суму боргу, що існувала у спірний період на останній день місяця (з листопада 2018 року по лютий 2019 року), суд встановив, що сума втрат від інфляції складає 13565,67 грн., тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

При цьому суд виходить з того, що сума 361801,51 грн. заборгованості утворилася у жовтні 2018 року. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно визначати виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений (тобто у жовтні 2018 року), помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Враховуючи зазначене, індекс інфляції за жовтень 2018 року позивачем нараховано на суму боргу безпідставно.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 361801,51 грн. основного боргу по оплаті за товар на підставі договору поставки № 1-16082018 від 16.08.2018, 4371,36 грн. 3% річних та 13565,67 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (4482,00 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті отриманого товару.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 5696,08 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Інвестспецторг» (69600, місто Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 8, прим. 29, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь приватного виробничо-комерційного підприємства «Валлетта» (40007, місто Суми, вул. Серпнева, буд. 11, кв. 12, ідентифікаційний код 23291827) 361801,51 грн. (триста шістдесят одну тисячу вісімсот одну грн. 51 коп.) основного боргу, 4371,36 грн. (чотири тисячі триста сімдесят одну грн. 36 коп.) 3% річних, 13565,67 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять грн.. 67 коп.) інфляційних втрат та 5696,08 грн. (п`ять тисяч шістсот дев`яносто шість грн. 08 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 27.05.2019.

Суддя В.В. Носівець