Рішення

від 21.05.2019 по справі 910/2945/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2019Справа № 910/2945/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" (01135, м.Київ, вул. Григорія Андрющенка, 4Г, код ЄДРПОУ 32856918)

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІПРО" (02092, вул.Машиністівська буд.1, код ЄДРПОУ 37203655)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІПРОПЛАСТ"(02092, вул.Машиністівська буд.1, код ЄДРПОУ 39177774)

про стягнення 1 140 295,13 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Ілюк А.І. адвокат

Від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогами до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІПРО" та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІПРОПЛАСТ" про солідарне стягнення 1 140 295, 13 грн. заборгованості за договором поставки № 44-02/0316 від 21.03.2016, виконання якого забезпечене договором поруки № 45-02/0316 від 21.03.2016, з яких: 1 000 000,00 грн. основного боргу, 37 195,51 грн. пені, 100 000,00 грн. штрафу, 3 099,62 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви у визначений спосіб.

25.03.2019 позивач подав до суду документи на виконання вимог ухвали.

Ухвалою суду від 29.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2019.

Ухвалою суду від 24.04.2019 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" заяву про забезпечення позову.

У судовому засіданні 23.04.2019 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 21.05.2019.

У судовому засіданні 21.05.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі письмових відзивів на позов не надали, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 29.03.2018 отримано відповідачем 1 та відповідачем 2 - 02.04.2019, повідомлення від 23.04.2019 з адрес відповідачем повернені за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Відповідачі-1, 2 мають доступ до судових рішень та були не позбавлені можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті спору та можливість вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 21.05.2019 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

21.03.2016 між позивачем - ТОВ ТЕЛКО Україна (постачальник за договором) та ТОВ АВІПРО (покупець) був укладений договір поставки № 44-02/0316, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити відповідно до рахунків-фактур, видаткових накладних та товаросупроводжувальних документів, що являють собою невід`ємну частину цього договору - продукти нафто-хімічної промисловості (надалі - товар), якість, кількість, строки поставки, умови оплати та ціна яких визначена цим договором, а покупець - прийняти вказаний товар і сплатити його.

Згідно п.4.1 договору, умови поставки визначаються у відповідних рахунках-фактурах і видаткових накладних.

Пунктом 6.4 договору визначено умови оплати: протягом 14 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної за партію товару, що відвантажується на адресу покупця на суму, що не перевищує 1 000 000 гривень з урахуванням ПДВ.

В подальшому додатковими угодами до договору сторони вносили відповідні зміни, а саме визначили:

- умови оплати за п.6.4 договору: протягом 30 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної за партію товару, що відвантажується на адресу покупця на суму, що не перевищує 1 000 000,00 грн. (додаткова угода № 1/1 від 02.01.2018);

- загальна орієнтовна сума договору відповідно до п.5.2 договору склала 4 500 000,00 грн. з урахуванням ПДВ, а остаточна сума договору складає загальну суму вказаних у накладних, на підставі яких здійснюється поставка товару за цим договором окремими партіями, та визначається виходячи із встановлених цін на товар (додатково угода № 1 від 05.02.2018).

За видатковими накладними № 9623 від 18.12.2018 на суму 198 462,60 грн., № 9678 від 19.12.2018 на суму 314 001,00 грн., № 9701 від 20.12.2018 на суму 185 625,00 грн., № 9739 від 22.12.2018 на суму 185 625,00 грн., № 9848 від 27.12.2018 на суму 123 750,00 грн., позивачем було поставлено, а уповноваженими представниками відповідача 1 за довіреностями отримано товар на загальну суму 1 007 463,60 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідач 1 свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково на суму 7463,60 грн.

Згідно розрахунку позивача, борг за поставлений товар становить 1 000 000,00 грн., за прострочення виконання зобов`язання нараховано також 37 195,51 грн. пені, 100 000,00 грн. штрафу, 3009,62 грн. 3% річних.

Оскільки зобов`язання відповідачем 1 щодо виконання умов договору поставки № 44-02/0316 від 21.03.2016 забезпечене відповідачем 2, як поручителем по договору поруки № 45-02/0316 від 21.03.2016, позивачем заявлені вимоги про стягнення 1 000 000,00 грн., 37 195,51 грн. пені, 100 000,00 грн. штрафу, 3009,62 грн. 3% річних з відповідачів, як солідарних боржників

Судом встановлено, що внаслідок укладення договору поставки № 44-02/0316 від 22.03.2016 між позивачем та відповідачем-1 згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже встановлено судом, відповідно до видаткових накладних № 9623 від 18.12.2018 на суму 198 462,60 грн., № 9678 від 19.12.2018 на суму 314 001,00 грн., № 9701 від 20.12.2018 на суму 185 625,00 грн., № 9739 від 22.12.2018 на суму 185 625,00 грн., № 9848 від 27.12.2018 на суму 123 750,00 грн., позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару на користь відповідача 1 у сумі 1 007 463,60 грн., відповідачем було сплачено 7463,60 грн. за видатковою накладною № 9623 від 18.12.2018 грн., таким чином вартість неоплаченого товару склала суму 1 000 000,00 грн.

У вказаних видаткових накладних сторонами було обумовлено конкретний строк оплати товару: № 9623 - до 17.01.2019, № 9678 - до 18.01.2019, № 9701 - до 19.01.2019, № 9739 - до 21.01.2019, № 9848 - до 26.01.2019.

Відповідачем-1 не було додано належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України оплати вартості отриманого товару, у т.ч. у встановлений у видаткових накладних строк, всього у сумі 1 000 000,00 грн.

До позовної заяви позивачем додано копію Акту звірки взаєморозрахунків № 319 від 29.01.2019 за період з 01.01.2017-29.01.2019 між ТОВ ТЕЛКО Україна і ТОВ АВІПРО , відповідно до якого сторони погодили, що заборгованість на користь ТОВ ТЕЛКО Україна становить 1 000 000,00 грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками обох контрагентів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За прострочення виконання зобов`язань щодо оплати товару у заявленому розмірі позивачем нараховано 37 195,51 грн. пені, 100 000,00 грн. штрафу, 3 099,62 грн. 3% річних.

У п.8.2 договору поставки визначено, що за несвоєчасну оплату за товар, покупець сплачує продавцеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення, а у випадку прострочення більш ніж на 30 календарних днів додатково стягується також штраф у розмірі 10 відсотків від суми несплаченого товару.

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 37 195,51 грн. пені, 100 000,00 грн. штрафу, 3 099,62 грн. 3% річних, розрахунок яких здійснено по кожній видатковій накладній , суд зазначає, що вказані вимоги за відсутності доказів оплати та настання строку оплати, визнаються судом обґрунтованими.

Як встановлено судом, 21.03.2016 між ТОВ Телко Україна (позивач, кредитор), ТОВ АВІПРО (боржник), ТОВ АВІПРОПЛАСТ (поручитель) був укладений договір поруки № 45-02/0316, за яким поручитель солідарно поручився перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань за договором поруки № 44-02/0316 від 21.032016, укладеним між боржником та кредитором.

Згідно умов п.1.2 договору сторонами узгоджено, що за цим договором поруки визначаються забезпечені зобов`язання боржника перед кредитором за основним договором зокрема, по виконанню боржником зобов`язань перед кредитором, передбачених основним договором (п.1.2.1 договору); оплаті боржником кредитору сум штрафних санкцій, зазначених в основному договорі (п.1.2.2), відшкодуванню кредитору будь-яких збитків, що можуть бути спричинені невиконанням боржником положень основного боргу, а також щодо здійснення всіх інших виплат за основним договором (забезпечені зобов`язання).

Якщо в строк, передбачений основним договором, боржник не виконає забезпечені зобов`язання в строки та на умовах, передбачених відповідним основним договором, кредитор, чиї права були порушені таким невиконанням, має право вимагати виконання таки зобов`язань від поручителя повністю або частково. При чому невиконання боржником забезпечувальних зобов`язань за відповідним основним договором буде вважатись відмовою боржника від виконання зобов`язання, що не вимагатиме від кредитора додаткового звернення до боржника з будь-якими письмовими вимогами щодо виконання забезпечених зобов`язань (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник за невиконання боржником забезпечених зобов`язань (п.2.2 договору).

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 1 140 295, 13 грн. заборгованості, з яких: 1 000 000,00 грн. основного боргу, 37 195,51 грн. пені, 100 000,00 грн. штрафу, 3 099,62 грн. 3% річних.

Судом враховано, що за умовами договору поруки № 45-02/0316 від 21.03.2016, відповідач 1 та відповідач 2 є солідарними боржника перед позивачем за договором поставки № 44-02/0316 від 21.03.2016, у т.ч. щодо штрафних санкцій та інших платежів/витрат, які в розумінні цього договору є забезпечувальними зобов`язаннями (п.1.2 договору поруки) і позивач, пред`явленням даного позову до суду у межах визначеного законом строку дії поруки, висловив свою вимогу як до боржника, так і до поручителя щодо солідарно стягнення боргу у зв`язку із невиконанням боржником своїх зобов`язань по договору, які були забезпечені поручителем (постанова Верховного Суду від 17.09.2014 № 6-53цс-14, постанова Верховного Суду від 06.05.2018 у справі № 910/1408-15-г).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачами-1 та 2 грошових коштів на користь позивача в рахунок погашення заборгованості, що утворилась у відповідача-1 за договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів солідарно.

Керуючись ст.ст. 86, 126, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІПРОПЛАСТ"(02092, вул.Машиністівська буд.1, код ЄДРПОУ 39177774) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІПРОПЛАСТ"(02092, вул.Машиністівська буд.1, код ЄДРПОУ 39177774) 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп. основного боргу, 37 195 (тридцять сім тисяч сто дев`яносто п`ять) грн. 51 коп. пені, 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 3 009 (три тисячі дев`ять) грн. 62 коп. 3% річних, 17 104 (сімнадцять тисяч сто чотири) грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору .

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 28.05.2019

Суддя О.М.Ярмак