Рішення

від 27.05.2019 по справі 914/472/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019 Справа № 914/472/19

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Парма груп , м. Луцьк,

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю ВСМ ,

с. Новий Яр, Яворівського району, Львівської області,

про: стягнення 37892,47 грн (з яких: 24000,00 грн - передоплата,

3279,11 грн - пеня, 613,36 грн - інфляційні втрати).

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

За участю представників:

позивача : Чабан Р.Л. - адвокат

відповідача : не з`явився.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариством з обмеженою відповідальністю Парма груп до товариства з обмеженою відповідальністю ВСМ про стягнення 37892,47 грн (з яких: 24000,00 грн - передоплата, 3279,11 грн - пеня, 613,36 грн - інфляційні втрати).

Ухвалою суду від 05.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.05.2019.

В зв`язку з неявкою в судові засідання представників сторін розгляд справи відкладався. Рух справи відображено в ухвалах та протоколах суду.

В судовому засіданні 27.05.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та долучених до справи доказів. Свої позовні вимоги обґрунтовує порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу продукції та не поставкою продукції у встановленому розмірі та у встановлені строки. Як стверджує позивач, ним здійснено в листопаді 2018 року оплату товару, який відповідач зобов`язаний був поставити до кінця листопада 2018 року, однак свої договірні зобов`язання не виконав. На вимогу позивач, відповідач частково повернув кошти в сумі 8950 грн., решта суми передоплати в розмірі 24000 грн. не повернута позивачу, що стало підставою нарахування пені в розмірі 3279,11 грн. , інфляційних втрат в розмірі 613,36 грн, які позивач просить стягнути з відповідача, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, причин неприбуття не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, що підтверджується повернутим на адресу суду поштовим повідомленням без вручення (причина повернення за терміном зберігання ), проти позову не заперечив, відзив на позов не подав.

З цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

В судовому засіданні 27.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

12.10.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю ПАРМА ГРУП (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю ВСМ (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу продукції (надалі - Договір). За умовами цього Договору Продавець зобов`язувався передати у власність Покупця брикет паливний Піні-Кей упакований належним чином, а Покупець зобов`язувався прийняти цей товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п. 4.2 Договору, за домовленістю сторін Покупець здійснює передоплату товару в розмірі 50% від вартості товару в кількості 23 тон. Умовами п. 4.3 Договору сторони передбачили, що повна оплата за товар проводиться покупцем після завантаження товару продавцем на автотранспорт покупця та надання відповідних транспортних документів продавцем перевізнику.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено часткову оплату замовленого ним товару (23 тони) на підставі виставленого відповідачем рахунку №8 від 13.11.2018 у розмірі 32950 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача в розмірі 30000,00 грн. та 2950,00 грн. шляхом зарахування коштів сплачених за товар, що підлягав поставці згідно рахунку №6 від 11.10.2018 року та не був поставлений, в рахунок оплати вартості товару по рахунку №8 від 13.11.2018 року.

На виконання умов договору відповідач був зобов`язаний до кінця листопада 2018 року здійснити поставку товару в кількості 23 тони вартістю 67850 грн., однак свої договірні зобов`язання не виконав.

З метою врегулювання спору позивачем вживались заходи щодо повернення оплачених коштів чи поставки товару. 01.02.2019 року позивач направив відповідачу лист-претензія про повернення коштів в сумі 32950 грн., яку відповідач задоволив частково, повернувши 26.02.2019 року позивачу кошти в сумі 8950,00 грн. Сума неповернутих коштів складає 2400,00 грн.

За порушення умов виконання зобов`язань, відповідно до п.5.3 Договору позивачем нараховано пеню в розмірі 3279,11 грн. та інфляційні в розмірі 613,36 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Також, згідно з ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України передбачено обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець

має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ст. 665 ЦК України).

Як вже зазначалося раніше, що підтверджується матеріалами справи, 14.11.2018 року на підставі виставленого Відповідачем рахунку №8 від 13.11.2018 року позивач здійснив передоплату за товар в сумі 30000,00 грн. Відповідно до умов договору поставка повинна була бути здійснена до кінця листопада 2018 року.

Доказів поставки товару у визначений договором строк відповідач суду не надав, як і не надав доказів повернення суми оплаченого авансу.

Пунктом 5.3 Договору купівлі-продажу від 12.10.2018 року передбачено, що Продавець в разі порушення умов Договору сплачує покупцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки товару.

За порушення строків поставки товару позивачем нарахована неустойка за період з 01.12.2018 року по 08.03.2019 року в розмірі 3279,11 грн. , що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ і нарахований в межах шестимісячного строку, яка підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, в позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

З огляду на ті обставини, що у визначений в договорі термін відповідач не здійснив поставки товару, 01.02.2019 року позивачем був скерований відповідачу лист на повернення коштів в сумі 300000,00 грн. сплачених платіжним дорученням №1333 від 14 листопада 2018 року , як авансовий платіж згідно виставленого рахунку №8 від 13.11.2018 року та суму в розмірі 2950,00 грн. вартість недопоставленого товару по оплаченому рахунку №6 від 11.10.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково повернув кошти в розмірі 8950 грн. Решта суми 24000,00 грн. залишилась не повернутою.

Отже, вимога позивача щодо заявленого до стягнення 24000,00 грн. боргу є обґрунтованою.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується нарахованих позивачем за грудень-січень 2019 року інфляційних витрат, то слід зазначити наступне:

Як вже зазначалося раніше, вимога позивача про повернення коштів скеровувалась відповідачу 01.02.2019 року, а відтак до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних витрат, нарахованих за лютий 2019 року в розмірі 164,62 грн.

Що стосується вимог про оплату послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн., то в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази надання таких послуг та їх оплати, з огляду на що дана вимога залишена судом без розгляду.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 1890,09 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129,231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВСМ (81050, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Новий Яр, будинок 16; ідентифікаційний код 22405795) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ПАРМА ГРУП (43016, Волинська область, м.Луцьк, вул. Лесі Українки,26; ідентифікаційний код 33680864) 24000,00 грн - боргу, 3279,11 грн - пені, 164,62 грн - інфляційних втрат та 1890,09 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.05.2019.

Суддя Березяк Н.Є.