Рішення

від 28.05.2019 по справі 280/2291/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 травня 2019 року Справа № 280/2291/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Сацького Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянникової О.А., розглянувши у письмовому провадженні окрему категорію термінових адміністративних справ за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства Банк Петрокоммерц - Україна (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, код ЄДРПОУ 22906155)

до відповідача - Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюлова, буд. 4, код ЄДРПОУ35037228 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна торгівельно - промислова компанія Алні (юридична адреса: 69120, м. Запоріжжя, вул. Косигіна, буд. 8, кв. 81, поштова адреса: 69000, м. запоріжжя, вул. Східна, буд. 3 - Г, код ЄДРПОУ 31379998

про зняття арешту з автомобіля та припинення розшуку,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Банк Петрокоммерц - Україна (далі по тексту - позивач) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна торгівельно - промислова компанія Алні (далі - третя особа) , в якій позивач просить суд:

- ухвалити рішення за яким зобов`язати відповідача зняти арешт з автомобіля марки JEEP, моделі Grand Cherokee, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3, що належить на праві власності третій особі та який накладено відповідачем за постановами в рамках примусового виконання за виконавчими провадженнями №46047317, №54441616, №54493391, №57000395 та припинити розшук автомобіля марки JEEP, моделі Grand Cherokee, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3, який оголошено в розшук в порядку примусового виконання виконавчих документів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.07.2017 Банком отримано свідоцтво про право власності на автомобіль JEEP, моделі Grand Cherokee, державний номер НОМЕР_1 , видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, Тафтелеєвим А.В., що внесено в реєстр за№ 566, однак згідно Витягу з Єдиного реєстру боржників та Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна неможливо оформити право власноті на зазначений автомобіль з причин накладення в рамках виконавчих проваджень №46047317, №54441616, №54493391, №57000395 відповідачем арешту на зазначене майно.

Позивач не є стороною виконавчого провадження та не має можливості надати суду документи на підтвердження підстав та обґрунтування накладення арешту. На даний час наявність арешту та розшуку на майно створює перешкоди для оформлення та реєстрації за Банком права власності на автомобіль, а також порушує його права на вільне користування та розпорядження майном. З наведених підстав позивач просить суд задовольнити позов.

Ухвалою від 20.05.2019 було відкрите спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.05.2019 о 11 год. 00 хв. та витребувані від відповідача завірені належним чином копії матеріалів по виконавчим провадженням № №46047317, №54441616, №54493391 та №57000395.

Станом на дату розгляду справи, витребовані судом документи відповідачем не надані.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Оскільки відповідач відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк, третя особа пояснення не надала.

У судове засідання 28.05.2019 представники сторін та учасники справи не прибули. Про причину неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце судового розгляду учасників справи було повідомлено належним чином.

За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

На примусовому виконані у Шевченківському відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції у Запорізькій області перебувають виконавчі провадження, щодо стягнення в примусовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна торгівельно-промислова компанія АЛНІ заборгованості.

В ході примусового виконання, в рамках виконавчих проваджень № 46047317, № 54441616, № 54493391, № 57000395 державними виконавцями Відділу було накладено арешт на майно боржника в межах сум стягнення.

В провадженні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебував наказ Господарського суду Запорізької області від 21.09.2010 № 10/35/10 про стягнення з ТОВ Багатопрофільна торгівельно-промислова компанія АЛНІ , а також інших осіб (поручителів) в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства Банк Петрокоммерц-Україна заборгованості за кредитним договором, по якому було відкрито виконавче провадження №46553811 та накладено арешт на майно боржника, що складається з об`єктів нерухомості, а також автотранспорт, що належить боржнику на праві власності.

26.09.2016 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову №46553811 про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, а саме автомобіль марки Джип модель Гранд Чероки (державний номер НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна торгівельно-промислова компанія АЛНІ згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 . На виконання зазначеної постанови складено акт державного виконавця №46553811 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості.

Зазначене рухоме майно переданий банку в заставу з метою належного виконання умов кредитного договору укладеного між боржником та ПАТ Банк Петрокоммерц- Україна .

03.07.2017 Банком отримано свідоцтво про право власності на автомобіль jеер Gгаnd Сhегокее, державний номер НОМЕР_1 , видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, Тафтелеєвим А.В., що внесено в реєстр за№ 566.

Однак, згідно витягу з Єдиного реєстру боржниікв та Витягу з Державного режстру обтяжень рухомого майна в рамках виклонавчих проваджень №46047317, № 54441616, № 54493391, № 57000395 державними виконавцями відповідача було накладено арешт на зазначене майно.

Проте, даний арешт на вищезазначене рухоме майно, що перебуває в заставі Банку перешкоджає належному оформленню права власності.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулюються Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VІІІ (у подальшому - Закон №1404).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1404-VIII реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Наразі порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, унормований статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження"№1404-VIII від 02.06.2016.

Відповідно до частини 1 цієї статті особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з частиною 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Частиною 3 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

У частині 4 статті 59 України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 наведений перелік підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні. Ці підстави застосовуються виконавцем у випадках незавершеного виконавчого провадження. Такими підставами є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, як це передбачено частиною 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

Відповідно до частин 1, 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України від 30.01.2018 №64/261/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2018 за №140/31592, затверджено Порядок взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Пунктом 4 розділу ІІ цього Порядку передбачено, що арешт майна боржника припиняється на підставі винесеної державним, приватним виконавцем постанови про: закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону; повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону; зняття арешту з майна боржника з підстав, передбачених статтею 59 Закону.

Арешт з майна боржника також знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок № 1388).

Пунктом 8 Порядку №1388 право власності оформлюється на підставі акту про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Згідно пункту 3 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Після проведення перевірок на заяві власника транспортного засобу робиться запис щодо наявності або відсутності відомостей про розшук, арешт, заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію, відомостей про обмеження відчуження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що засвідчується підписом уповноваженої особи сервісного центру МВС із зазначенням прізвища, імені, по батькові і дати.

У разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу його реєстрація не проводиться. Реєстрація транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, проводиться за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.

Аналізуючи вказані норми, суд зазначає, що на територіальні органи з надання сервісних послуг МВС покладено обов`язок з проведення державної реєстрації транспортних засобів, яка, в свою чергу, проводиться на підставі заяви власника, поданої особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів, зокрема з наданням відповідного рішення суду. Також, суд наголошує, що проведення державної реєстрації транспортних засобів, у разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу, не проводиться, що прямо передбачено чинним законодавством.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу - автомобіля марки автомобіль марки Джип модель Гранд Чероки ( Іеер Огапсі Сhегокее ) державний номер НОМЕР_1 , що підтверджено копією свідоцтва про право власності, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, про що внесено запис №566.

Зазначений автомобіль придбано на підставі кредитного договору № 040-08-07, укладеного з ПАТ Банк Петрокомерц - Україна та ТОВ Багатопрофільна торгівельно - промислова компанія АЛНІ від 27.08.2007 та договору застави №040-08-07/2 від 27.08.2007, договору №1 про внесення змін до договору застави транспортного засобу №040-08-07/2.

На підставі Закону України Про заставу , у разі порушення боржником основного зобов`язання, заставодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета застави переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в заставу майно зареєстровані після державної реєстрації застави. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в заставу майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою заставодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації застави.

Між тим, згідно відомостей Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції у Запорізькій області зазначене майно арештоване в порядку примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ТОВ Багатопрофільна торгово-промислова компанія АЛНІ (м. Запоріжжя, вул. Косигіна, 8/8, ЄДРПОУ 31379998) заборгованості. Арешт накладено в рамках примусового виконання за виконавчими провадженнями № 46047317, № 54441616, № 54493391, № 57000395, що перебувають в Шевченківському відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції у Запорізькій області, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру боржників та Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

По зазначеним виконавчим провадженням Позивач не є стороною провадження. Проте, даний арешт на вищезазначене рухоме майно, що перебуває в заставі Банку перешкоджає належному оформленню права власності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 316 Цивільного кодексу України закріплено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 317 та ч. ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України - держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписамиг частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов`язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

За приписами ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову

Відповідач не надав суду відзив на позовні вимоги, що розцінюється судом як визнання відповідачем позовних вимог.

У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог (ч. 4 ст. 189 КАС України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 та 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Банк Петрокоммерц - Україна (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, код ЄДРПОУ 22906155) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюлова, буд. 4), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна торгівельно - промислова компанія Алні (юридична адреса: 69120, м. Запоріжжя, вул. Косигіна, буд. 8, кв. 81, поштова адреса: 69000, м. запоріжжя, вул. Східна, буд. 3 - Г, код ЄДРПОУ 31379998) про зняття арешту з автомобіля та припинення розшуку - задовольнити в повному обсязі.

Зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюлова, буд. 4, код ЄДРПОУ 35037228), зняти арешт з автомобіля марки JEEP, моделі Grand Cherokee, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству Банк Петрокоммерц - Україна (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, код ЄДРПОУ 22906155) та який накладено відповідачем за постановами в рамках примусового виконання за виконавчими провадженнями №46047317, №54441616, №54493391, №57000395 та припинити розшук автомобіля марки JEEP, моделі Grand Cherokee, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3, який оголошено в розшук в порядку примусового виконання виконавчих документів.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог статтей 270, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення в повному обсязі складено та підписане суддею 28.05.2019.

Суддя Р.В. Сацький