Рішення

від 27.05.2019 по справі 826/7740/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2019 року № 826/7740/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" до про Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" (далі - ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) щодо переведення з 01.04.2018 ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" зі спрощеної системи оподаткування 3-тя група, ставка від доходу 5% на загальну систему оподаткування доходів юридичних осіб;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30.03.2018 за № 2351204/26-15-12-04-19 про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич";

- зобов`язати ГУ ДФС у м. Києві поновити ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" в реєстрі платників єдиного податку з 01.04.2018, як платника єдиного податку третьої групи, ставка від доходу 5% шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не мав жодних законних підстав для прийняття спірного рішення, яким було анульовано реєстрацію ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" платником єдиного податку на підставі абзацу 3 пункту 299.10 статті 299 та абзацу 5 пункту 298.2.3 статті 298 Податкового кодексу України. Стверджує, що ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" не є платником рентної плати за спеціальне використання води, оскільки товариство використовує воду виключно для власних санітарно-гігієнічних потреб, як визначено пунктом 255.2 статті 255 Податкового кодексу України. Зазначив, що відповідач в порушення 299.11 статті 299 Податкового кодексу України не проводив перевірку перед прийняттям оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 23.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7740/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

03.08.2018 представником ГУ ДФС у м. Києві Безсмертною М.В. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що позивачем була сплачена рентна плата за користування надрами за 3-4 квартал 2017 року та 1 квартал 2018 року. У свою чергу, спеціальне водокористування є різновидом діяльності, який не може бути суміщеним з перебуванням на спрощеній системі оподаткування. При цьому, платники податків у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, зобов`язані перейти на загальну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення, в той час як позивач три податкові періоди сплачував рентну плату та не звертався до контролюючого органу з заявою про перехід на іншу систему оподаткування. Звертає увагу, що позивач не звертався до відповідача з заявою про виправлення помилки та перерахування помилково сплачених коштів. Таким чином, маючи відповідно до інформаційних баз інформацію про те, що ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" є платником рентної плати за спеціальне використання води, самостійної сплати останнім задекларованої рентної плати, вважає, що оскаржуване рішення є правомірним.

08.08.2018 позивачем подано суду відповідь на відзив, у якій останній просить суд відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві з підстав їх необґрунтованості. Звертає увагу, що відповідачем проігноровано те, що позивач, відповідно до дозволу № 8/КІ/49д-17 від 04.08.2017, не є платником рентної плати за спеціальне використання води. Крім того, відповідачем не спростовано, що в порушення пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, останнім перед прийняттям спірного рішення не було проведено перевірки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

30.03.2018 ГУ ДФС у м. Києві було прийнято рішення № 2351204/26-15-12-04-19 про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" на підставі абзацу 3 пункту 299.10 статті 299 та абзацу 5 підпункту 298.2.3 статті 298 Податкового кодексу України.

Не погодившись з рішенням та діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, як на одну з підстав протиправності спірного рішення, посилається на порушення відповідачем процедури прийняття останнього.

Пунктом 299.1 статті 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5 1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку третьої групи).

Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.02.2019 у справі № 826/7216/17.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначає, що підставою для прийняття спірного рішення став акт документальної перевірки. Одночасно і оскаржуване рішення не містить підстави його прийняття.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено процедуру прийняття рішення, що, у свою чергу, нівелює правові наслідки, передбачені таким рішенням.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача при прийнятті спірного рішення, як і вказане рішення, не відповідають критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо висновку відповідача про здійснення позивачем діяльності, яка не сумісна з правом застосовувати спрощену систему оподаткування, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Державним агентством водних ресурсів України було видано ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" дозвіл на спеціальне водокористування від 04.08.2017 № 8/КІ/49д-17 з метою задоволення питних та санітарно-гігієнічних, виробничих потреб.

Відповідно до пункту 255.1 статті 255 ПК України платниками рентної плати за спеціальне використання води є:

первинні водокористувачі - суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об`єктів;

суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Одночасно пунктом 255.2 статті 255 ПК України передбачено, що не є платниками рентної плати за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Зважаючи, що дозвіл Державного агентства водних ресурсів України від 04.08.2017 № 8/КІ/49д-17 видано ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" для задоволення питних та санітарно-гігієнічних, виробничих потреб, останній у розумінні пункту 255.2 статті 255 ПК України не є платником рентної плати за спеціальне використання води.

Поряд з цим, позивачем було подано до контролюючого органу податкову звітність та сплачено рентну плату за користування надрами за 3-4 квартал 2017 року та 1 квартал 2018 року.

На переконання відповідача, подання позивачем звітності та сплата рентної плати свідчить про здійснення останнім діяльності, не сумісної з перебуванням на спрощеній системі оподаткування.

У свою чергу, позивач стверджує, що звітність та сплата рентної плати, є помилковою.

З даного приводу суд насамперед звертає увагу, що нормами ПК України не визначено, які саме дії має вчинити платник податків, щоб "анулювати" помилково подану звітність.

По-друге, суд звертає увагу, що право на повернення помилково сплачених коштів може бути реалізоване платником податків протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

По-третє, неподання позивачем заяви про повернення помилково сплачених сум рентної плати не спростовує того, що відповідно до пункту 255.2 статті 255 ПК України останній не є платником рентної плати за спеціальне використання води.

За наведених обставин та враховуючи порушення відповідачем установленої процедури прийняття рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку, відсутності з боку позивача порушень норм ПК України, з якими пов`язано можливість прийняття спірного рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ДФС у м. Києві щодо переведення з 01.04.2018 ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" зі спрощеної системи оподаткування 3-тя група, ставка від доходу 5% на загальну систему оподаткування доходів юридичних осіб та визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30.03.2018 за № 2351204/26-15-12-04-19 про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич".

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (заява № 28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві поновити ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" в реєстрі платників єдиного податку з 01.04.2018, як платника єдиного податку третьої групи, ставка від доходу 5%, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у ГУ ДФС у м. Києві підстав для прийняття спірного рішення та порушення процедури прийняття останнього, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві поновити ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" в реєстрі платників єдиного податку з 01.04.2018, як платника єдиного податку третьої групи, ставка від доходу 5%.

Згідно частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш ИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 32, офіс 110, ідентифікаційний код 35159856) задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) щодо переведення з 01.04.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 32, офіс 110, ідентифікаційний код 35159856) зі спрощеної системи оподаткування 3-тя група, ставка від доходу 5% на загальну систему оподаткування доходів юридичних осіб.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) від 30.03.2018 за № 2351204/26-15-12-04-19.

Зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) поновити Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 32, офіс 110, ідентифікаційний код 35159856) в реєстрі платників єдиного податку з 01.04.2018, як платника єдиного податку третьої групи, ставка від доходу 5%.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Славутич" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 32, офіс 110, ідентифікаційний код 35159856) 5286,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко