Постанова

від 21.05.2019 по справі 815/3349/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2019 року

Київ

справа №815/3349/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3900/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 (суддя Тарасишина О.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 (головуючий суддя Бітов А.І., судді: Милосердний М.М., Лук`янчук О.В.) у справі №815/3349/13-а за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2012 №0012892301, №0012902301, №0012912301, №0012922301.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку про безпідставінсть прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на дотримання позивачем положень податкового законодавства при формуванні даних податкового обліку, що підтверджується належною первинною документацією.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 у справі №815/3349/13-а, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 47.1 статті 47, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, відповідач вказує, що позивачем у ІІ кварталі 2011 року до скалу інших доходів в консолідованій податковій декларації з податку на прибуток безпідставно не включено суму кредиторської заборгованості філії Балтський райавтодор перед Товариством з обмеженою відповідальністю Полімеравтоматика у сумі 40036,00грн. по якій минув термін позовної давності, та яка не стягнута після закінчення такого строку, а також не віднесено до складу інших доходів у І кварталі 2012 року до складу інших доходів в податковій декларації з податку на прибуток суму безповоротної фінансової допомоги в розмірі 1955974,00грн. отриманої підприємством у вигляді кредиторської заборгованості по разунку 631 перед контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю НК Плюс , яке було ліквідовано у січні 2012 року, що в свою чергу призвело до порушення позивачем підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України. Також, відповідач вказує, що позивачем у консолідованій податковій декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2012 року не враховано суму інших доходів отриманих протягом І кварталу 2012 року філією Овідіопольський облавтодор в розмірі 28184,00грн., що призвело до незаконного заниження суми інших доходів за І півріччя 2012 року. Також податковий орган стверджує про безпідставне віднесення до складу валових витрат витрати за господарськими взаємовідносинами з Приватним підприємтвом Ремагродеталь та Товариством з обмеженою відповідальністю Бюро Енштейн , з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер проведених операцій, тобто таких, які здійснені з метою заниження об`єкта оподаткування та несплати податків до бюджету. Крім того, відповідач окремо наголошує, що судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено питання правомірності формування позивачем даних податкового обліку на які посилався контролюючий орган у акті перевірки, що має істотне значення для правильного вирішення спору. На думку суб`єкта владних повноважень, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, є правомірним, підстави для їх скасування - відсутні.

В свою чергу Дочірнє підприємство Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матерального та процесуального права при ухваленні судових рішень, належним чином дослідили доводи сторін та первинну документацію на підтвердження правомірності формування позивачем даних податкового обліку. На думку позивача, доводи відповідача про порушення товариством положень податкового законодавства є упередженими та безпідставними. Тому позивач просить залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2014 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області у справі №815/3349/13-а.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №815/3349/13-а (К/9901/3900/18) за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 25.04.2019 прийняв до свого провадження матеріали адміністративної справи №815/3349/13-а, закінчив проведення підготовчих дій та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні на 21.05.2019 о 12.00 год.

Сторони у справі будучи належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з`явились.

За правилами пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Керуючись вищевикладеними положеннями цього Кодексу, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77 Податкового кодексу України, посадовими особами Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області було проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.3, 138.4, 138.6, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145, пункту 152.9 статті 152, пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування всього у сумі 3165742,00грн. та занижено податок на прибуток всього у сумі 2683951,00грн.; пункту 187.7 статті 187, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 2106633,00грн.; пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не надано до Державної податкової інспекції у Болградському районі розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 22.11.2012 №240/22-213/32018511/2980 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.12.2012 №0012892301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3164556,00грн., в тому числі: 2109704,00грн. за основним платежем та 1054852,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0012902301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 170,00грн., з яких 170,00грн. сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафи); №0012912301, яким позивачу зменшено суму відємного значення об`єкта оподаткування податковм на прибуток на 3709003,00грн.; №0012922301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 3347122,00грн., в тому числі: 2683951,00грн. за основним платежем та 663171,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про неправомірне формування позивачем даних податкового обліку в процесі ведення власної господарської діяльності, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість періоді, якому проводилася перевірка.

Щодо тверджень відповідача про невключення Дочірнім підприємством Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України у ІІ кварталі 2011 року до складу інших доходів в консолідованій податковій декларації з податку на прибуток суми кредиторської заборгованості філії Балтський райавтодор позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю Полімеравтоматика у сумі 40036,00грн., по який минув термін позовної давності (3 роки, термін виникнення - березень 2008 року), та яка не стягнута після закінчення строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Порядок врегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості визначено пунктом 159.1 статті 159 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв`язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів проводились до набрання чинності розділом III Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що претензію №20/04-10-1 про погашення заборгованості було отримано позивачем 20.04.2010. Згідно листа від 12.05.2010 №68 товариство зобов`язалося погасити борг до 01.07.2010, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України строк позовної давності починається з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення свого права чи про особу, яка порушила його право. Згідно статті 264 цього Кодексу, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Враховуючи вищевкладене, перебіг стоку позовної давності розпочався з дати надання позивачем листа із зобов`язанням сплатити борг - 12.05.2010. Загальний термін позовних давності встановлено у три роки, тому кредиторська заборгованість могла вважатися простроченою лише з 13.05.2013.

Таким чином, твердження відповідача про порушення товариством положень податкового законодавства, щодо не включення у ІІ кварталі 2011 року до складу інших доходів в консолідованій податковій декларації з податку на прибуток суми кредиторської заборгованості філії Балтський райавтодор перед Товариством з обмеженою відповідальністю Полімеравтоматика у сумі 40036,00грн., що призвело до порушення підпункту 135.5.4 сттаті 135.5 статті 135 Податковго кодексу України правомірно відхилено судами у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Про порушення позивачем підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, щодо не віднесення до складу інших доходів у І кварталі 2012 року до складу інших доходів в податковій декларації з податку на прибуток суму безповоротної фінансової допомоги в розмірі 1955974,00грн., отриманої позивачем у вигляді кредиторської заборгованості по рахунку 631 Розрахунки з постачальниками , перед Товаристовм з обмеженою відповідальністю НК Полюс , яке, на думку податкового органу, ліквідовано у січні 2012 року, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом із змінами та доповненнями терміни банкрут і санація не є тотожними. Санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника. Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2012 у справі №38/5005/7295/2011 Товариство з обмеженою відповвідальністю НК Полюс визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік до 17.01.2013. Ліквідатору надано право пред`являти до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту. Господарським судом Одеської області було прийнято рішення від 13.12.2011 у справі №30/17-4338-2011, яким стягнуто з позивача зазначену суму боргу, а виконавчою службою відкрито виконавче провадження у справі щодо стягнення заборгованості з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НК Полюс , згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2012 ВП №34308968.

До того ж, як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2013 у справі №38/5005/7295/2011 строк ліквідаційної процедури продовжено до 21.02.2014.

А отже, на момент проведення перевірки Товариство з обмеженою відповвідальністю НК Полюс перебувало в стані прининення та на момент розгялу справи не було ліквідованим.

Таким чином, твердження відповідача щодо невіднесення до валових доходів суми 1955974,00грн., отриманої підприємством у вигляді кредиторської заборгованості ліквідованого контрагента, є безпідставним.

Відповідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої декларації, такий платник має право надати уточнюючий розрахунок або має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Твердження відповідача щодо неврахування позивачем у консолідованій податковій декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2012 року суми інших доходів, отриманих протягом І кварталу 2012 року філією Овідіопольський райавтодор в розмірі 22184,00грн., також обгрунтовано відхилено судами, оскільки вказане неврахуванням відбулося у звязку з помилкою позивача щодо віднесення в інші доходи - завищено доход, визначений за сумою нарахованої амортизації на безкоштовно одержані активи, в сумі 9857,00грн., які були включено в декларацію за І квартал 2012 року, виявленою у першому півріччі 2012 року.

Судами встановлено, що в декларації за перше півріччя 2012 року філія Овідіопольський райавтодор самостійно виправила помилку, яка не призвела до заниження податкового зобов`язання. В результаті проведення Державною податковою інспекцією в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби планової перевірки філії Овідіопольський райавтодор , за наслідком якої було складено довідку від 25.10.2012 №1683/22-0/26247815, у додатку Розрахунок оподаткування прибутку за результатами перевірки філії Овідіопольський райавтодор за І, ІІ квартали 2012 року вказано, що в І кварталі 2012 року в рядку інші доходи за даними підприємства зазначено суму 22184,00грн., за даними перевірки - 22184,00грн.; І, ІІ квартали 2012 року за даними підприємства зазначено суму 12327,00грн., за даними перевірки - 12327,00грн. що свідчить про відсутність заниження позивачем суми інших доходів за І півріччя 2012 року в розмірі 22184,00грн.

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки на повторне включення позивачем витрат, які були понесені підприємством раніше (до 01.04.2011) та рахувались в складі незавершеного виробництва станом на 01.04.2011 в сумі 1268393,00грн., але в складі собівартості у консолідованій декларації податку на прибуток повторно не були включені по філіям, суд касаційної інстанції погоджується з позицією судових інстанцій щодо їх необгрунтованості, оскільки згідно актів (довідки) перевірок по філіям Овідіопольський райавтодор , а саме: довідка Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області від 25.10.2012 №1683/22-0/26247815, Саратська ДЕД акт перевірки Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області від 30.10.2012 №597/2200/33720681, Червонознамянська ДЕД акт перевірки Березовською міжрайонною державною податковою інспекцією в Одеській області від 18.10.2012 №68/22-01/33720655, перевіркою правильності відображення валових доходів, валових витрат, визначення суми консолідованого податку на прибуток перевіряючими не встановлено його заниження або завищення; у таблицях в графі відхилення порушень не виявлено, що свідчить про дотримання позивачем положень податкового законодавства в цій частині.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, в якому проводилась перевірка, позивач мав господарські взємовідносини з Приватним підприємтвом Ремагродеталь та Товариством з обмеженою відповідальністю Бюро Енштейн . Реальність спірних господарських операцій позивача з вказаними контрагентами підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами купівлі-продажу (палива та паливно-мастильних матеріалів, бітуму) та договорами на виконання робіт, рахунками-фактури, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, залізничними накладними, податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих накладних позивача за період січень-червень 2012 року та липень-серпень 2012 року, оборотно-сальдовими відомостями по розрахункам з постачальниками, подорожніми листами, видатковими відомостями на видачу паливно-мастильних матеріалів, нарядами-завдання, актами переробки щодо отримання готової продукції та витрат матеріалів, звітами про рух матеріальних цінностей, актами приймання виконаних робіт та відповідними відомостями ресурсів до цих актів, довідками про вартість виконаних робіт та витрат, матеріальними звітами, актами приймання, приймання-передачі, здачі-приймання робіт (послуг), заявками на поставку, платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Товар та послуги придбані у вказаних контрагентів було використано позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Дочірнього підприємства Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та підтверджується дослідженими в процесі розгляду справи документами бухгалтерськовго обліку.

Судами також встановлено, що на момент вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами. Судами попередніх інстанцій не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в досліджених судами первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Посилання контролюючого органу як на підставу для відмови в позові, на відсутність Приватного підприємтва Ремагродеталь за місцезнаходженням, відсутність у останнього основних засобів та технічних можливостей для ведення господарської діяльності, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відтак, лише за умови підтвердження реального характеру здійснених операцій, як у розглядуваній справі, платник не несе відповідальності за порушення, допущені його постачальниками, якщо не буде доведено безпосередню участь платника у зловживанні та штучному формуванні показників податкового обліку.

Натомість, податковою інспекцією не наведено доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що позивачем у річній консолідованій податковій декларації з податку на прибуток за 2011 рік не враховані витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, понесені протягом 2-3 кварталу 2011 року філією Любашівський райавтодор в сумі 464693,00грн., також, перевіряючими виявлено не врахування доходів в річній консолідованій декларації, отриманих протягом 2-3 кварталу 2011 року філією Любашівський райавтодор в сумі 607153,00грн. та філією Саратський райавтодор в сумі 452968,00грн., суди попередніх інстанції дійши обгрунтованого висновку про їх безпідставність, оскільки позивачем як до перевірки так і до суду було надано акт перевірки Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області від 26.10.2011 №1853/2300/26247761 філії Саратський райавтодор згідно якого витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, понесені протягом 2-3 кварталу 2011 року філією Саратський райавтодор складали 500266,00грн., та в висновках якого порушень позивачем щодо податку на прибуток не встановлено. Таким чином підприємством занижено витрати при визначені об`єкта оподаткування за 2011 рік ( IV квартал 2011 року) в сумі 964959,00грн., а не 464693,00грн.

Вирішуючи справу в частині правомірності встановлення перевіркою завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у р. 05 та 05.1 Декларацій витрати операційної діяльності, в тому числі собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт) послуг) на суму 11129,00грн., в тому числі по періодам: за ІІІ квартал 2011 року на 4807,00грн., за ІІ квартал 2012 року на 6322,00грн., суди правомірно дійшли висновку, що позивачем до перевірки було надано первинні документи, по яким витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість є фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування даних податкового обліку.

Щодо порушення позивачем пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством не надано до Державної податкової інспекції у Болградському районі розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України декларація подається за вибором платника податків, якщо інше непередбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Судами встановлено, що позивачем до Державної податкової інспекції у Болградському районі засобами електронного зв`язку було надіслано розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року, що підтверджується квитанцією №2, (реєстраційний номер документу 9047342221, доставлений до районного рівня Державної податкової служби України 08.08.2012 о 16. год. 56 хв., а тому твердження відповідача про порушення товариством пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, Верховний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що доводи відповідача, викладені в акті перевірки про порушення товариством положень цивільного та податкового законодавства здійснені без посилання на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, первинні документи зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліках, а висновки про укладення позивачем фіктивних угод без мети реального настання правових наслідків із контрагентами здійснені без належного аналізу характеру конкретних угод, їх товарності та реальності.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податковоого обліку за результатом господарської діяльності в періоді, у якому проводилася перевірка.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від від 14.12.2012 №0012892301, №0012902301, №0012912301, №0012922301.

Враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 у справі №815/3349/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду