Рішення

від 28.05.2019 по справі 755/2033/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р.

м. Київ

справа № 752/2033/19

провадження № 2/755/1915/19

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Ап про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ТОВ Метал Ап на користь позивача кошти в сумі 100 216,25 грн., а також витрати на правничу допомогу, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Метал Ап було укладено Договір поставки № 10/09/01, відповідно до якого відповідач зобов`язався поставляти позивачу будівельні матеріали відповідно до замовлення позивача, яке визначено у Додатку № 1, що є невід`ємною частиною Договору, а позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти товар та здійснити оплату за його постачання. Відповідно до змісту Додатку № 1 до Договору поставки № 10/09/01 від 10.09.2018 року, сторони прийшли згоди, що строк доставки товару покупцеві буде здійснено з 14.09.2018 року по 15.09.2018 року, однак дана поставка не була здійснена взагалі. На виконання покладених зобов`язань за Договором позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти в розмірі 22 402,20 грн. за постачання будівельних матеріалів, дана оплата підтверджується рахунком на оплату № 10/09 від 10.09.2018 року. Таким чином, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 10/09/01 від 10.09.2018 року, позивач просить суд стягнути з відповідача здійснену позивачем оплату вартості товару у розмірі 22 402,20 грн., 3% річних у розмірі 235,68 грн., інфляційні втрати за період з 16 вересня 2018 року по 21 січня 2019 року у розмірі 1 233,92 грн., а також неустойку (пеню) за кожен день прострочення у розмірі 3% вартості послуг, відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів у розмірі 78 344,45 грн., що є предметом спору.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Ап про захист прав споживача, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 06 лютого 2019 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть ста ти будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, крім договорів, цивільні права та обов`язки виникають також з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України)

Судом встановлено, що 10.09.2018 року між ТОВ Метал Ап в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір поставки № 10/09/01, предметом якого є зобов`язання постачальника поставити покупцеві будівельні матеріали відповідно до замовлення покупця визначених сторонами у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати товар та здійснити оплату за його постачання. (а.с. 4, 5)

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2. Договору, поставка товару за даним Договором здійснюється на умовах, визначених сторонами у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору. Фактичним отриманням товару з боку покупця вважається момент безпосередньої передачі товару покупцеві, що підтверджується підписом покупця на відповідних товаросупровідних документах, зокрема, на видаткових накладних, акті приймання-передачі товарно-транспортних накладних та/або на транспортній декларації, складеними та підписаними у відповідності до норм чинного законодавства України.

Згідно п. 5.3. Договору, у разі затримки з постачання товару понад строк, передбачений у Додатку № 1, постачальник зобов`язується виплачувати покупцеві неустойку у розмірі, що розраховується з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення поставки, від суми недопоставленого товару за кожен день такого прострочення.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору поставки № 10/09/01 від 10.09.2018 року та Рахунку по оплаті № 10/09 від 10.09.2018 року на виконання умов Договору поставки № 10/09/01 від 10.09.2018 року покупцем ОСОБА_1 оплачено на рахунок постачальника ТОВ Метал Ап вартість товару у розмірі 22 402,20 грн. (а.с. 5, 6)

12.11.2018 року ОСОБА_1 надіслано на адресу ТОВ Метал Ап письмову вимогу про виконання Договору поставки № 10/09/01 від 10.09.2018 року, а 19.11.2018 року - про повернення сплачених ОСОБА_1 грошових коштів. (а.с.7, 8-10, 11, 12-14, 15, 16-18, 19)

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про захист прав споживачів , держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Згідно ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У разі порушення прав споживача на підприємствах сфери обслуговування продавець (виробник, виконавець) і працівники цих підприємств несуть відповідальність, встановлену законом. ( ч. 5 ст. 17 Закону України Про захист прав споживачів )

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, відповідно до положення статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під виконанням зобов`язань розуміють здійснення кредитором і боржником дій по вчиненню прав та обов`язків, що випливають із зобов`язання.

За своєю юридичною природою дії по виконанню зобов`язання є нічим іншим, як правочином, оскільки вони спрямовані на припинення зобов`язань. Саме тому до цих дій по виконанню застосовуються ті самі правила, що регулюють вчинення правочинів.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правовими наслідками порушення зобов`язання за положенням статті 611 Цивільного кодексу України є серед іншого відшкодування збитків.

Відповідно до положення ст. 614, ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є сума матеріальної шкоди, що складає оплачену позивачем вартість недопоставленого відповідачем товару, у розмірі 22 402,20 грн. (представником позивача в позовній заяві допущено описку щодо суми основного боргу, помилково зазначивши - 20 402,20 грн.), завдана позивачу, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання щодо передачі у власність замовленого товару згідно Договору поставки № 10/09/01 від 10.09.2018 року, а також 3% річних від вартості оплаченого позивачем товару у розмірі 235,68 грн., інфляційні втрати за період з 16 вересня 2018 року по 21 січня 2019 року у розмірі 1 233,92 грн. та неустойка, розрахована позивачем у розмірі 3% вартості послуг за кожен день прострочення відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів у розмірі 78 344,45 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Аналізуючи зібрані по справі докази, керуючись вищенаведеними нормами законодавства України, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов Договору поставки № 10/09/01 від 10.09.2018 рокув частині передачі у власність позивача у строк з 14.09.2018 року по 15.09.2018 року замовленого та оплаченого позивачем товару, ураховуючи виконання позивачем обов`язку щодо такої оплати в день укладення договору (а.с. 5, 6), та матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем зобов`язання за вказаним Договором, що, відповідно, свідчить про завдання позивачу матеріальної шкоди у сумі вартості оплаченого товару, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 22 402,20 грн.

Згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Крім того, відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів № 5, при вирішенні питання про відповідальність та про наявність і розмір збитків, заподіяних споживачеві у зв`язку з недоліками товару (робіт, послуг), суду належить виходити як із загальних положень Закону або статей 203-206 ЦК, так і зі спеціальних норм законодавства (статей 263, 271, 326, 337, 341, 347, 403, 410, 412, 419, 420, 422 ЦК, а також з умов укладеного сторонами договору). Судам слід мати на увазі, що неустойка (штраф, пеня) стягується лише тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом.

З огляду на вищенаведені положення діючого законодавства України, суд вважає правомірними вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь у порядку статті 625 ЦК України 3% річних у розмірі 235,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 233,92 грн., що мають компенсаційний характер, заявлені позивачем з дня наступного після визначеного Договором строку виконання зобов`язання з поставки замовленого товару, зокрема, з 16.09.2018 року по 21.01.2019 року.

Разом з тим, в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за неналежне виконання договірного зобов`язання, суд визнає обґрунтованим здійснення такого стягнення не у порядку ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів , а у порядку, визначеному сторонами у п. 5.3 спірного Договору поставки, тобто у розмірі, що розраховується з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення поставки, від суми недопоставленого товару за кожен день такого прострочення, - у сумі 2 828,17 грн., розрахованої з урахуванням ставки НБУ на період прострочення - 18% та кількості днів прострочення - 128 днів. При цьому судом ураховано, що такий розрахунок неустойки узгоджено сторонами при укладенні Договору, тому підлягає до задоволення в межах розгляду даного спору, що відповідає роз`ясненням, наведеним у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів № 5.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Ап про захист прав споживача підлягає до задоволення, тобто суд присуджує до стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Ап на користь позивача ОСОБА_1 суму завданої матеріальної шкоди, яка становить 26 699,97 грн., з яких: 22 402,20 грн. - сума основного боргу (вартість оплаченого непоставленого товару); 235,68 грн. - 3% річних; 1 233,92 грн. - інфляційні втрати; 2 828,17 грн. - неустойка порушення виконання зобов`язання, передбачена п. 5.3 Договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів , споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, ураховуючи відсутність в матеріалах справи доказів щодо звільнення відповідача від сплати судового збору, суд присуджує до стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Ап в дохід держави судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

В частині стягнення витрат на правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 п.2 ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що 12.11.2018 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням Меркурій-8 укладено Договір про надання адвокатських послуг № 191, відповідно до умов якого Адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати необхідні адвокатські послуги, зокрема, в судах, а замовник зобов`язався виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за надання адвокатських послуг, зокрема, в представленні інтересів замовника по стягненню (поверненню) боргу за Договором поставки № 10/09/01 від 10.09.2018 року з ТОВ Метал Ап , зокрема, шляхом стягнення грошових коштів в судовому порядку за борговими зобов`язаннями вказаного підприємства у розмірі 22 402,20 грн., відповідно до повноважень, наданих у додатку до договору № 2 та тарифами, затвердженими додатком № 1. (а.с. 33, 34)

Разом з тим, суд не убачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за правничу допомогу, оскільки долучені до матеріалів позовної заяви Акти здачі-прийняття робіт (послуг) від 12.11.2018 року та від 15.11.2018 року (а.с. 37, 38) містять лише підписи замовника ОСОБА_1 , однак відсутні підписи представника адвокатського об`єднання, що позбавляє суд можливості надати правову оцінку таким актам, задля встановлення фактичного виконання сторонами Договору та надання оцінки співмірності виконаним адвокатським послугам та вартості здійсненої замовником оплати.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 6, 526, 610, 611, 614, 615, 625, 627, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 17, 22 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Ап про захист прав споживача - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Ап (код ЄДРПОУ 40728569, м. Київ, вул. Братиславська, б. 50, офіс 414) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти в сумі 26 699 (двадцять шість тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 97 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Ап (код ЄДРПОУ 40728569, м. Київ, вул. Братиславська, б. 50, офіс 414) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 28 травня 2019 року.

Суддя: В.І. Галаган