Постанова

від 27.05.2019 по справі 539/2288/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/2288/18 Номер провадження 22-ц/814/1335/19Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю.А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача - адвокат Кузьмич Н.О.

представника третьої особи Стромко Н.М.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьмич Наталії Олександрівни

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 лютого 2019 року, ухвалене суддею Іващенко Ю.А., повний текст рішення складено - 28 лютого 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Лубенська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини та

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Лубенська районна державна адміністрація, Пирятинська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Лубенська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини.

Свої вимоги мотивував тим, що 04.02.2012 р. між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 13.06.2018 року їх шлюб розірвано. Вони з відповідачем не дійшли згоди щодо місця проживання сина. Зараз дитина мешкає разом з ним. Вони проживаємо разом з його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 . Батьки надають йому допомогу у вихованні сина. Син буде навчатись у 1 класі Тарандинцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені В.А. Симоненка. Їх будинок забезпечено нормальними умовами для проживання. Син має окрему кімнату, повністю умебльовану. Позивач не працює, однак матеріально їх сім`я забезпечена, мають підсобне господарство, обробляють землю, з цього отримують доходи. Мати сина - ОСОБА_3 зареєстрована разом із сином за адресою АДРЕСА_2 . Житловий будинок за місцем їх реєстрації перебував у аварійному стані, а на даний час повністю знесений. Вона веде аморальний спосіб життя, постійно міняє чоловіків та місце свого проживання, отже вона не може бути прикладом для свого сина. У липні 2017 року вона залишила сина, коли їх шлюбні відносини припинились, на протязі всього часу не проявляла материнської турботи до сина, не займалась його вихованням, навчанням, після коротких зустрічей з матір`ю син отримував моральні травми, вона провокувала та спричиняла сварки. 20.06.2018 року органом опіки і піклування Лубенської РДА винесено висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , у якому висловлено думку щодо доцільності проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_4 Відповідач не має достатнього постійного доходу для матеріального забезпечення умов проживання, постійно міняє своє місце проживання, її помешкання не можуть бути облаштовані у повному обсязі всім необхідним для розвитку дитини. Він не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідача із сином. Вважав, що визначення місця проживання дитини разом із ним буде відповідати інтересам дитини. Позивач ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ним.

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Лубенська районна державна адміністрація, Пирятинська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини.

Свої вимоги мотивує тим, що на даний час між нею та відповідачем ОСОБА_1 є спір щодо визначення місця проживання їх спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час їх син проживає разом з батьком у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 шахрайським шляхом забрав сина проживати до себе та не повертає його. Вони домовилися з відповідачем у присутності директора центру соціальних служб для сім`ї дітей та молоді Лубенської РДА АДРЕСА_3, про те, що їх спільна дитина, з метою її належного виховання, буде проживати почергово - тиждень з батьком, а тиждень - з нею. Незважаючи на це, відповідач повністю проігнорував їх домовленості та не віддає дитину їй. Відповідач ніде не працює, не має постійного заробітку, зловживає спиртними напоями, не має власного житла, фактично вихованням дитини займаються батьки ОСОБА_1 Вона офіційно працевлаштована, має стабільний заробіток. Стабільний заробіток має і її співмешканець ОСОБА_7 , який готовий витрачати кошти на дитину та приймати участь у її вихованні, згоден щоб її син проживав з ними в його помешканні. Її мати має будинок в с. Повстин та готова приймати участь у вихованні онука. За місцем проживання відповідача, а саме в с. Губське Лубенського району відсутня школа, яку повинна відвідувати дитина, так як вона знаходиться в с. Тарандинці Лубенського району, що ускладнює сам факт відвідування школи. В с. Повстин Пирятинського району, де вона фактично проживає, неподалік її місця проживання мається школа та вона готова прийняти на навчання її дитину. Висновок органу опіки та піклування Лубенської РДА від 20.06.2018 р. про доцільність проживання дитини з відповідачем є необґрунтованим, оскільки при прийнятті такого рішення не були враховані її пояснення та вищевказані фактичні дані. Вважає, що відповідач не зможе надати дитині ні належного виховання та розвитку, ні матеріального забезпечення, не зможе забезпечити нормальні умови його розвитку та навчання, а його вихованням будуть займатися його батьки, які мають похилий вік. За той час, доки вони проживали окремо з сином, вона постійно відвідувала його, купувала йому одяг, їжу, тощо та вживала належних заходів до виховання та розвитку дитини, наскільки це можливо було зробити на відставні. Вона не має наміру перешкоджати батьку у здійсненні його прав та обов`язків щодо спілкування та виховання дитини. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із нею (а.с. 59-64).

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 листопада 2018 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: служба в справах дітей Лубенської РДА, служба в справах дітей Пирятинської РДА, про визначення місця проживання дитини прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа служба в справах дітей Лубенської РДА про визначення місця проживання дитини (а.с.121).

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Лубенська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Лубенська районна державна адміністрація, Пирятинська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини - задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року. У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. За змістом ч.ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Як вбачається із пояснень допитаних в судовому засіданні свідків, зокрема, практичного психолога Тарандинцівської ЗОШ, дитина прихильна як до батька, так і до матері. При вирішенні спору суд врахував вік дитини, а саме що їй виповнилося лише 7 років, мати дитини ОСОБА_3 працює, будь яких перешкод у тому, щоб дитина проживала разом із матір`ю, матеріали справи не містять. Натомість встановлено, що батько дитини ОСОБА_1 не працює, як і мати ОСОБА_3 , власного житла на праві власності не має, проживає разом із своїми батьками.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - Кузьмич Н.О. просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, недостатнього дослідження обставин справи, що мають значення для справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Лубенська районна державна адміністрація, Пирятинська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини, а позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місце проживання дитини - задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на даний час батько дитини офіційно працевлаштований та працює на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва виробничого підрозділу СТ Зоря ТОВ Астарта Прихоролля з 16.03.2019 року згідно наказу № 85 к/тр від 15.03.2019 року та підтверджується довідкою ТОВ Астарта Прихоролля № 391 від 18.03.2019 року та його копією трудової книжки НОМЕР_1 від 14.09.2017 року. Дитина забезпечена продуктами харчування, одягом, навчальним приладдям, іграми, художньою літературою, має комп`ютер. Всі ці предмети необхідні дитині для забезпечення його повного та гармонійного розвитку, та придбані за кошти його батька. Дані факти не враховані судом першої інстанції. Дитина почуває себе добре у середовищі, в якому вона проживає. Хлопчик охоплений любов`ю та турботою з боку батька, дідуся та бабусі. У житті дитини присутня стабільність, що є важливим фактором у його розвитку, як особистості, він проживає у звичних для нього умовах, у яких він проживав з самого народження. Саме цього факту не було враховано судом першої інстанції при винесенні рішення. Перешкод у спілкуванні матері із сином відповідач ОСОБА_1 та інші члени його сім`ї не створюють. Дитина не бажає змінювати своє місце проживання на проживання із матір`ю, про що постійно наголошує батькові. Також свою думку щодо його проживання у сім`ї батька хлопчик висловив при спілкуванні із представниками служби у справах дітей Лубенської РДА. Статтею 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Згідно ст. 11 Закону України Про охорону дитинства батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Згідно роз`яснень, що містяться у п. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя - при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Тому в даному випадку перевагу необхідно надати батькові, оскільки він у змозі забезпечити найбільш сприятливі умови виховання дитини, що буде відповідати принципу 6 Декларації.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

У судове засідання апеляційного суду не з`явилася відповідач ОСОБА_3 , яка 24.04.2019 р. належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, що 04.02.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб.

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13.06.2018 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвано (а.с. 17).

Дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 , а мати ОСОБА_3 проживає за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 10, 69).

ОСОБА_1 проживає на території Тарандинцівської сільської ради Лубенського району, ніде не працює, до адміністративної відповідальності не притягувався, громадський порядок не порушував, характеризується позитивно, згідно характеристики сільського голови Тарандинцівської сільської ради Лубенського району ОСОБА_14 від 27.06.2018 р. (а.с. 16).

ОСОБА_3 згідно характеристики ФОП ОСОБА_9 з 02.11.2018 року працює продавцем-консультантом в мережі магазинів Сороковичка , за місцем роботи характеризувалася позитивно, із колегами підтримує добрі відносини, порушень не допускала, отримує заробітну плату більше мінімальної, встановленої Законом (а.с. 67).

Згідно довідки-характеристики Великокручанської сільської ради Пирятинського району Полтавської області від 10.10.2018 року № 02-13/884 ОСОБА_3 за період проживання за адресою: АДРЕСА_2 до адміністративної відповідальності не притягувалася (а.с. 70).

Відповідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 22.05.2018 року, акту житлово-побутових умов проживання 27.06.2018 року, акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 05.11.2018 року за результатами проведення обстежень встановлено, що у сім`ї ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку, навчання, проживання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина має облаштоване місце для відпочинку і ігор, забезпечена одягом та іграшками. Сім`я в своєму господарстві утримує домашню худобу, птицю, сім`я забезпечена продуктами харчування, обробляє земельну ділянку (а.с. 13,14).

Згідно довідки опорного закладу Тарандинцівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені В.А. Симоненка Лубенської районної ради Полтавської області від 26.06.2018 року №01-43/38 ОСОБА_4 дійсно в 2018/2019 навчальному році буде навчатися у 1 класі ОЗ Тарандинцівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені В.А.Симоненка Лубенської районної ради Полтавської області (а.с. 15).

Згідно висновку Лубенської РДА № 01-46/376 від 20.06.2018 р., враховуючи інтереси малолітньої дитини, вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 (а.с. 11-12).

Відповідно акту обстеження умов проживання від 23.10.2018 року за місцем проживання ОСОБА_3 с . АДРЕСА_2 умови проживання добрі. Проживає у будинку, який належить її співмешканцю ОСОБА_7 . Будинок газифікований, з усіма зручностями. Для дитини облаштована кімната де є необхідні меблі та речі, облаштоване місце для відпочинку та навчання. Сім`я обробляє земельну ділянку. ОСОБА_3 працює продавцем-консультантом, ОСОБА_7 працює в АТ Полтаваобленерго (а.с. 65).

Відповідно до довідки Великокручанської сільської ради Пирятинського району Полтавської області від 03.10.2018 р. №823 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає без реєстрації в АДРЕСА_2 . Даний факт також підтверджується актом №48 Великокручанської сільської ради Пирятинського району Полтавської області від 02.10.2018 року (а.с. 69).

Згідно довідки Повстинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Пирятинської райдержадміністрації Полтавської області №67 від 01.11.2018 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно буде навчатися в 1 класі Повстинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Пирятинської райдержадміністрації Полтавської області за умови надання необхідних документів (а.с. 68).

Співмешканець ОСОБА_3 - ОСОБА_7 працює в Пирятинській філії ПАТ Полтаваобленерго на посаді електромонтера з експлуатації е/лічильників 3 групи, ГрЕПО та ВС з 24.09.2018 року і по даний час, згідно довідки 26.10.2018 року №13-20-01-01/1526 (а.с. 71).

ОСОБА_7 не заперечує проти того, щоб дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала разом з ними (а.с. 86).

Між сторонами існувала добровільна домовленість про те, що їх спільна дитина ОСОБА_4 буде проживати тимчасово з батьком до вирішення ОСОБА_3 . питання щодо місця проживання та працевлаштування, яка у подальшому не була дотримана.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 ніде не працює, не має постійного заробітку, ОСОБА_3 офіційно працевлаштована, має стабільний заробіток, стабільний заробіток має і її співмешканець ОСОБА_7 , який також офіційно працевлаштований, мати ОСОБА_3 - ОСОБА_11 має будинок в с. Повстин та готова приймати участь у вихованні онука, вона має задовільні умови проживання, сім`я забезпечена продуктами харчування, утримує підсобне господарство, обробляє земельну ділянку,за місцем проживання ОСОБА_3 в с. Повстин Пирятинського району є школа та вона готова прийняти на навчання сина сторін. При прийнятті висновку Лубенською РДА № 01-46/376 від 20.06.2018 р. про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 не були враховані пояснення ОСОБА_3 фактичні дані про її місце проживання, роботу, характеристики, акти та довідки щодо обстеження її умов проживання, тому суд прийняв рішення про необхідність відступити від даного висновку. За місцем проживання ОСОБА_3 в с. Повстин Пирятинського району створені всі необхідні умови для навчання та розвитку дитини. Сам по собі факт, що дитина у разі визначення місця проживання з матір`ю буде позбавлена звичного для неї середовища, суд вважає недостатнім для визначення її проживання із батьком, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом із їх спільною дитиною проживали з батьками ОСОБА_1 в с. Губське, тому після припинення сімейних відносин виключно з об`єктивних причин, які пов`язані із необхідністю пошуку місця свого подальшого проживання матір`ю дитини, остання тимчасово опинилася в таких обставинах, що змушена була проживати окремо від дитини, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відсутні підстави, передбачені ст. 161 СК України, які б унеможливлювали передачу дитини на проживання разом з матір`ю.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 5 СК України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з ч.ч.2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За змістом ст.ст. 8, 11 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У п.п.1, 3 статті 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - СЄПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі Хант проти України зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olssonv. Sweden (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 07 серпня 1996 року, § 78).

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суд повинен врахувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини.

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі М.С. проти України , заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по - друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

За відсутності виключних обставин, які б могли свідчити про те, що особисте спілкування батька, діда і баби дитини між собою суперечить інтересам дитини, встановлення такого обмеження є порушенням не лише прав батька, діда і баби, а і самої дитини. Вказане підтверджується також рішеннями Європейського суду з прав людини (рішення у справі Хокканен проти Фінляндії від 23 вересня 1994 року, Мамчур проти України від 16 липня 2015 року).

Згідно з ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Ухвалюючи судове рішення у справі, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, зокрема, в основу рішення поклав відносну матеріальну забезпеченість матері дитини та її тимчасову забезпеченість житлом, а також віддав перевагу висновку служби у справах дітей Пирятинської РДА від 04.12.2018 р., у якому наголошується про винятковість випадків розлучення дитини з матір`ю згідно принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., при цьому при вирішенні спору безпідставно не взяв до уваги принцип забезпечення якнайкращих інтересів дитини та не проаналізував саме в цій частині встановлені фактичні обставини по справі.

По справі вбачається і це встановлено судом першої інстанції, що після народження сина 26.11.2011 року та укладення шлюбу 04.02.2012 р. сторони постійно проживали у батьків позивача ОСОБА_1 в с. Губське Лубенського району Полтавської області, тобто дитина з народження проживає за вказаною адресою, яку ніколи не змінювала, що вказує на те, що у дитини за вказаним місцем помешкання склалися стійкі родинні та соціальні зв`язки, які є для неї звичними та пріоритетними, тобто з дня свого народження дитина перебуває у звичному для неї середовищі і у разі його зміни можуть настати негативні наслідки для розвитку та виховання малолітньої дитини.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання позивача ОСОБА_1 в с. Губське Лубенського району Полтавської області від 27.06.2018 р. житло складається із 6 кімнат, з яких 3 житлові, санітарно-гігієнічні умови задовільні, сім`я у своєму господарстві утримує домашню птицю та велику рогату худобу, в належній кількості забезпечена продуктами харчування, для виховання, розвитку та проживання дитини створені необхідні умови, дитина має облаштоване місце для відпочинку і ігор, у достатній кількості забезпечена іграшками та одягом (а.с. 14). Згідно довідки опорного закладу Тарандинцівська загальноосвітня школа І-Ш ступенів імені В.А Симоненка Лубенської РДА Полтавської області від 26.06.2018 р. ОСОБА_4 дійсно у 2018-2019 р. буде навчатися у 1 класі (а.с.15).

Згідно висновку від 20.06.2018 р. орган опіки та піклування Лубенської РДА вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою АДРЕСА_3 (а.с.11-12).

Як пояснили у суді апеляційної інстанції представники орган опіки та піклування Лубенської РДА Стромко Н.М., ОСОБА_13 , вони підтримують вищевказаний висновок, він зроблений на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім`ї позивача ОСОБА_1 , особистого спілкування з дитиною з метою виявлення прихильності дитини до батьків, було встановлено, що дитина прихильна саме до батька та бажає з ним проживати. На час розгляду справи у суді апеляційної інстанції дитина закінчила 1-й клас та переведена до 2-го класу вище вказаної школи, дитина активна, здібна, розумна.

Як вбачається по справі, відповідач ОСОБА_3 після розірвання шлюбу створила іншу фактичну сім`ю, проживає в АДРЕСА_2 у будинку, який належить на праві власності її співмешканцю ОСОБА_7 , значиться зареєстрованою в АДРЕСА_2 , але будинок перебував в аварійному стані та на даний час знесений. ОСОБА_3 дитиною не цікавиться, не приїздить до сина, не відвідує школу, де він навчається. Щодо факту викрадення колишнім чоловіком дитини пояснила, що разом із сином вона гостила у свого брата у м. Лубни, на наступний день колишній чоловік приїхав за сином та забрав його за місцем свого помешкання, зазначила, що син з народження і після розірвання шлюбу постійно проживає з батьком у будинку його батьків, син навчається у школі.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку проте, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про визначення місця проживання дитини саме з матір`ю та вважає, що позов ОСОБА_1 є доведеним і підлягає задоволенню, зустрічний позов необгрунтований та задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

По справі вбачається, що позивачем ОСОБА_1 сплачено 1 057,21 грн. судового збору при подачі апеляційної скарги (а.с. 201), цей збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 .

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.1,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 368 ч.1,2, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1,3, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьмич Наталії Олександрівни- задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 лютого 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Лубенська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Лубенська районна державна адміністрація, Пирятинська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 057, 21 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 травня 2019 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов