Постанова

від 15.05.2019 по справі 614/347/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 614/347/16-ц

провадження № 61-35838 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -селянське фермерське господарство Слобода Борівського району Харківської області,

третя особа - сектор державної реєстрації Борівської районної державної адміністрації Харківської області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу селянського фермерського господарства Слобода на рішення Борівського районного суду Харківської області від 22 червня 2016 року в складі судді Люби В. І. та на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року в складі колегії суддів Трішкової І. Ю., Котелевець А. В., Гуцал Л. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У 2016 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СФГ Слобода Борівського району Харківської області, третя особа сектор державної реєстрації Борівської районної державної адміністрації Харківської області та просила достроково розірвати договір оренди землі від 15 листопада 2014 року №79, укладений між нею та відповідачем, а також стягнути з відповідача на її користь 5277 грн заборгованості по орендній платі за 2015 рік.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 15 листопада 2014 року між нею та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендна плата за рік становить 11 764 грн.

Однак, у 2015 році відповідач у рахунок орендної плати за вказаний рік сплатив орендодавцю лише 5487 грн, чим порушив пункт 11 указаного договору.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за договором оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 просила розірвати цей договір, а також стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 22 червня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з СФГ Слобода на користь ОСОБА_1 5277 грн заборгованості по орендній платі за 2015 рік. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів у встановленому законом порядку факт систематичної несплати відповідачем орендної плати, а тому відсутні правові підстави для розірвання такого договору оренди земельної ділянки. Однак, оскільки наявна заборгованість зі сплати орендної плати, що підтверджується належними доказами, наявні правові підстави для стягнення заборгованості.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року апеляційну скаргу СФГ Слобода залишено без задоволення, рішення Борівського районного суду Харківської області від 22 червня 2016 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2016 року СФГ Слобода подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення в частині стягнення заборгованості по орендній платі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі СФГ Слобода зазначає, що правові підстави для стягнення заборгованості по орендній платі відсутні, а оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідач просив оскаржувані рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі.

СФГ Слобода не оскаржує судові рішення в даній справі в частині позовної вимоги про дострокове розірвання договору оренди землі, а тому в цій частині судові рішення Верховним Судом не переглядаються.

Відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на дану касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 15 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та СФГ Слобода укладений договір оренди землі № 79, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надає в оренду СФГ Слобода належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,3345 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), розташовану на території Першотравневої сільської ради Борівського району Харківської області, строком на 49 років зі сплатою орендної плати в сумі 11 764,71 грн на рік, до 31 грудня кожного поточного року з урахуванням індексів інфляції.

Сторони визнали та не заперечували факт сплати в 2015 році 5088 грн орендної плати за вказаним договором.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Частиною першою статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 3 ЦПК України в указаній редакції кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей 93, 125 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону).

Відповідно до частини першої статті 61 ЦПК України в редакції, чинній на момент звернення до суду з даним позовом, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Орендар не виконав зобов`язання з виплати орендної плати, що порушило передбачене договором право орендодавця на її своєчасне отримання, а тому правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по орендній платі.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішеннь - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 , 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу селянського фермерського господарства Слобода залишити без задоволення.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат