Рішення

від 24.05.2019 по справі 910/15846/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2019Справа № 910/15846/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Приватного підприємства "Реалія Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Баско"

про стягнення 169 502,25 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду м. Києва звернулось Приватне підприємство "Реалія Плюс" (далі - ПП "Реалія Плюс", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Баско" (далі - ТОВ "ТВК "Баско", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 169 502,25 грн.

Позов обгрунтований тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 20/0617 від 20.06.2017 р. в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. У позові ПП "Реалія Плюс" просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 108 591, 60 грн., пеню у сумі 37 272, 21 грн., інфляційну складову боргу в сумі 10 264, 66 грн., 3% річних у сумі 3 373,78 грн., а також судові витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2019 р. (суддя Якименко М.М.) за вказаною позовною заявою було відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Учасникам справи надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ від 14.03.2019 р. згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 р. справа № 910/15846/18 прийнята до провадження суддею Головіною К.І. У звязку зі зміною складу суду розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін спочатку відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 32, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 20.06.2017 р. між ПП "Реалія Плюс" (постачальник) та ТОВ "ТВК "Баско" (покупець) був укладений договір поставки № 20/0617р. (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується поставити у зумовлені договором строки дизельне паливо, бензин (далі - товар), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього договору (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару визначається у рахунках-фактурах, товаро-транспортних накладних, що є невідємними частинами цього договору. Загальна ціна договору складається із суми вартості товару, що поставляється згідно із видатковими накладними протягом всього строку його дії (п. 1.3).

Згідно з п. 1.4 договору замовлення товару може бути зроблено в усній формі. Підтвердженням прийняття замовлення до виконання сторони домовились вважати підписання заявки на поставку обома сторонами. Підтвердженням виконання замовлення сторони домовились вважати факт відпуску товару згідно видаткової накладної. Право власності на товар та ризик випадкової загибелі та/або псування товару переходить до покупця з моменту підписання його представниками видаткової накладної (п. 1.5).

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за товар, який поставляється за даним договором, проводиться згідно рахунку-фактури протягом 10 календарних днів від дня поставки товару покупцю.

Поставка товару здійснюється зі складу постачальника згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року на умовах ЕХW згідно товаро-транспортної накладної, видаткової накладної та сертифікатів якості (п.п. 4.1 - 4.2).

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017 р., з подальшою його пролонгацією (п. 12.1).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов`язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 702 591,60 грн., що підтверджується наявними у справі копіями видаткових та податкових накладних.

Проте, відповідач, зі свого боку, взяті на себе зобов`язання виконав неналежним чином, у період з 26.06.2017 р. по 11.07.2017 р. вартість поставленого товару оплатив частково - у сумі 594 000,00 грн., про що свідчать копії платіжних доручень, наданих позивачем. Отже, у відповідача виникла заборгованість у сумі 108 591,60 грн.

08.10.2018 року позивач звернувся до ТОВ "ТВК "Баско" із претензією про сплату заборгованості, однак, відповідач залишив вимоги позивача без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 ст. 202 ГК України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної сплати вартості товару відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги ПП "Реалія Плюс" про стягнення заборгованості в сумі 108 591,60 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 37 272, 21 грн., нараховану за прострочення грошового зобовязання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, у пункті 7.2 договору сторони домовились, що у випадку затримки проведення розрахунку покупець сплачує пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Провівши перерахунок штрафних санкцій відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, вимог ст. 232 ГК України та умов договору, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі, заявленій позивачем - 37 272, 21 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати - у сумі 10 264, 66 грн. та 3 % річних - у сумі 3 373,78 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши перерахунок сум матеріальних втрат, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 10 264, 66 грн. та 3 % річних у сумі 3 373,78 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати, зокрема, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Стосовно вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, які відносяться до судових витрат, а не до позовних вимог (як вважав позивач), суд встановив, що ПП "Реалія Плюс" не надало доказів на підтвердження фактичного надання правничої допомоги на суму 10 000,00 грн., а також доказів понесення позивачем витрат на таку суму, відтак, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Реалія Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Баско" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Баско" (03039, місто Київ, провул. Червоноармійський, буд. 14, корпус 1, офіс 13, ідентифікаційний код 38997464) на користь Приватного підприємства "Реалія Плюс" (02088, м. Київ, вул. Березнева, 34, дентифікаційний код 37219204) основний борг у сумі 108 591 (сто вісім тисяч пятсот девяносто одна) грн. 60 коп., пеню у сумі 37 272 (тридцять сім тисяч двісті сімдесят дві) грн. 21 коп., інфляційне збільшення боргу у сумі 10 264 (десять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 66 коп., 3 % річних у сумі 3 373 (три тисячі триста сімдесят три) грн. 78 коп., судовий збір у сумі 2 542 (дві тисячі пятсот сорок дві) грн. 53 коп.

Повне судове рішення складено 24 травня 2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.