Рішення

від 20.05.2019 по справі 910/1079/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2019Справа № 910/1079/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Фермерського господарства "Волошка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохимпродукт"

про стягнення 906 399,64 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кабанячий Р.В., довіреність б/н від 17.10.2018;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство Волошка звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохимпродукт про стягнення 906 399,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки мінеральних добрив № 7068 від 08.11.2018, позивач здійснив передоплату товару на суму 906 399,64 грн., проте відповідач поставку товару не здійснив, у зв`язку з чим позивач на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України звернувся з позовом про повернення попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

08.02.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 31.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.03.2019.

У судове засідання 11.03.2019 представники сторін не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 08.04.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 08.04.2019 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 06.05.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 06.05.2019 представник позивача з`явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання 06.05.2019, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 20.05.2019 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про дату, час і місце судових засідань направлялися судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку із поміткою організація відсутня .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалою суду відповідачем та повернення їх до суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.02.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохимпродукт (далі - постачальник, відповідач) та Фермерським господарством Волошка (далі - покупець, позивач) укладено Договір поставки мінеральних добрив № 7068 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у встановлені цим Договором строки мінеральні добрива (в подальшому товар) у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначених цим Договором.

Ціна, кількість, асортимент, терміни і пункти поставки товару обумовлюються в додатках (специфікаціях) до даного Договору, які погоджуються сторонами та є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору кількість товару, що поставляється за цим Договором, визначається сторонами в додатках (специфікаціях) до даного Договору.

Згідно з пунктами 3.1-3.4 Договору постачальник поставляє товар партіями в терміни, зазначені в додатках (специфікаціях) до даного Договору.

Умови поставки викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс-2010 .

Постачальник може здійснювати поставку товару на умовах DDP, CPT або на базових умовах - EXW франко-склад, франко-завод , FCA франко-перевізник .

Ціна товару та конкретні умови поставки визначаються та вказуються в додатках (специфікаціях) до даного Договору.

У відповідності до п. 4.1 Договору приймання-передача товару здійснюється в пункті призначення відповідно до розділів 1 та 3 цього Договору.

Датою поставки товару є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Видаткові накладні є документами, які підтверджують виконання зобов`язань постачальника по передачі покупцю товару у погодженій ними кількості (п. 4.3 Договору).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язується, зокрема поставити покупцю товар належної якості, зазначений у додатках (специфікаціях) до цього Договору, вільний від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії Договору та на умовах поставки, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 5.2 Договору покупець зобов`язується, зокрема прийняти товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором та оплатити постачальнику вартість товару у розмірах, в строки та на умовах, визначених даним Договором.

Згідно з п. 6.1 Договору ціна на товар та загальна вартість партії товару визначається сторонами у додатках (специфікаціях) до даного Договору.

За умовами п. 6.3 Договору покупець здійснює оплату наданих послуг не пізніше двох банківських днів з дня отримання відповідного рахунку постачальника, якщо інше не передбачено даним Договором або додатками чи додатковими угодами до нього.

Пунктом 6.4 Договору узгоджено, що покупець має здійснити оплату передбачену специфікацією до даного Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором (п. 7.1 Договору).

Специфікацією № 1 до Договору сторонами узгоджено поставку селітри аміачної 34,4% ПАТ Азот у кількості 44 т. загальною вартістю 453 199,82 грн.; умови (базис) поставки товару: СРТ (08363, Київська область, Переяслав-Хмельницький, с. Пологи-Вергуни, вул. Макаренка, 27); умови оплати товару: покупець має здійснити попередню оплату у розмірі 100% вартості кожної партії товару, що поставляється на склад покупця.

Специфікацією № 2 до Договору сторонами узгоджено поставку селітри аміачної 34,4% ПАТ Азот у кількості 44 т. загальною вартістю 453 199,82 грн.; умови (базис) поставки товару: СРТ (08363, Київська область, Переяслав-Хмельницький, с. Пологи-Вергуни, вул. Макаренка, 27); умови оплати товару: покупець має здійснити попередню оплату у розмірі 100% вартості кожної партії товару, що поставляється на склад покупця.

На виконання умов Договору відповідачем виставлено позивачу рахунки-фактури № АП-0007070 від 08.11.2018 на суму 453 199,82 грн. та № АП-0007068 від 08.11.2018 на суму 453 199,82 грн., які оплачені позивачем згідно платіжного доручення № 499 від 08.11.2018 на суму 453 199,82 грн. та № 503 від 09.11.2018 на суму 453 199,82 грн.

Як зазначає позивач, ФГ Волошка здійснило попередню оплату на виконання умов Договору за товар, однак ТОВ Агрохимпродукт взяті на себе зобов`язання за Договором не здійснило, а саме не поставило обумовлений Договором товар, в зв`язку з чим, 27.12.2018 позивачем направлено відповідачу Вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 906 399,64 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами, свідчить, що між сторонами фактично був укладений договір поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Покупець, згідно приписів статті 692 Цивільного кодексу України, зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У пунктах 6.3, 6.4 Договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату наданих послуг не пізніше двох банківських днів з дня отримання відповідного рахунку постачальника, якщо інше не передбачено даним Договором або додатками чи додатковими угодами до нього. Покупець має здійснити оплату передбачену специфікацією до даного Договору.

Специфікацією № 1 до Договору сторонами узгоджено поставку селітри аміачної 34,4% ПАТ Азот у кількості 44 т. загальною вартістю 453 199,82 грн.; умови (базис) поставки товару: СРТ (08363, Київська область, Переяслав-Хмельницький, с. Пологи-Вергуни, вул. Макаренка, 27); умови оплати товару: покупець має здійснити попередню оплату у розмірі 100% вартості кожної партії товару, що поставляється на склад покупця.

Специфікацією № 2 до Договору сторонами узгоджено поставку селітри аміачної 34,4% ПАТ Азот у кількості 44 т. загальною вартістю 453 199,82 грн.; умови (базис) поставки товару: СРТ (08363, Київська область, Переяслав-Хмельницький, с. Пологи-Вергуни, вул. Макаренка, 27); умови оплати товару: покупець має здійснити попередню оплату у розмірі 100% вартості кожної партії товару, що поставляється на склад покупця.

На виконання умов Договору відповідачем виставлено позивачу рахунки-фактури № АП-0007070 від 08.11.2018 на суму 453 199,82 грн. та № АП-0007068 від 08.11.2018 на суму 453 199,82 грн., які оплачені позивачем згідно платіжних доручень № 499 від 08.11.2018 на суму 453 199,82 грн. та № 503 від 09.11.2018 на суму 453 199,82 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивач здійснив передбачену Специфікаціями попередню оплату товару, яка є передумовою для виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Зокрема, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів (б/н від 27.12.2018), перерахованих згідно платіжних доручень №499 від 08.11.2018 та № 503 від 09.11.2018 в загальній сумі 906 344,64 грн. Факт надсилання вказаної вимоги підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку від 27.12.2018. Вказана вимога не була отримана відповідачем та була повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою: інші причини 29.01.2019.

Отже, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У свою чергу, доказів поставки товару у встановлених у специфікаціях та рахунках обсягах відповідач під час розгляду справи не надав.

При цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України граничним строком виконання зобов`язання за договором, враховуючи дату пред`явлення вимоги, яка визначена судом за датою повернення підприємством поштового зв`язку надісланої на адресу відповідача вимоги, а саме 29.01.2019 року, враховуючи законодавчо визначений семиденний строк для добровільного виконання зобов`язання, слід вважати 05.02.2019 року.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи обов`язку щодо поставки товару, визначеного укладеним договором поставки мінеральних добрив № 7068 від 08.11.2018 у визначений строк та в обсязі згідно здійсненої передплати в сумі 906 399,64 грн., всупереч умовам договору, вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач належним чином не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого товару у сумі 906 399,64 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, здійснивши попередню оплату товару на суму 906 399,64 грн. згідно виставлених постачальником рахунків-фактур, а відповідач, в порушення досягнутих між сторонами домовленостей, в обсязі, передбаченому Специфікаціями №21 та № 2 та відповідно до здійсненої передплати, поставку товару (селітра аміачна 34,3 % ПАТ "Азот") не здійснив.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

Обставин наведених позивачем у позові відповідач не спростував. Доказів повернення позивачу суми попередньої оплати у розмірі 906 399,64 грн. відповідачем не надано.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохимпродукт (03143, м. Київ, вулиця Заболотного, будинок 150-А; ідентифікаційний код: 35791293) на користь Фермерського господарства Волошка (08463, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Пологи-Вергуни, вулиця Макаренка, будинок 27; ідентифікаційний код: 31010286) попередню оплату в розмірі 906 399 (дев`ятсот шість тисяч триста дев`яносто дев`ять) грн. 64 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 595 (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 98 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.05.2019.

Суддя О.А. Грєхова