Рішення

від 28.05.2019 по справі 910/3974/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2019Справа № 910/3974/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю ., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "СК ГЛАВМАШ"

про стягнення 16 977,90 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "СК ГЛАВМАШ " про стягнення 16 977, 90 грн., у тому числі 1 007, 54 грн. - 3 % річних, 15 970, 36 грн. - інфляційні втрати.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач порушив строки оплати за договором купівлі-продажу природного газу № 12/122-ТЕ-41/32 від 27.08.2012.

Одночасно, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3974/19. Клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 22.04.2019 представник відповідача подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки ТОВ "СК ГЛАВМАШ " виконало у повному обсязі рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 по справі № 910/16731/14, сплативши суму основного боргу, 3 % річних, інфляційні втрати та штрафні санкції. Крім того, посилається на те, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат стосуються одного і того ж періоду, що у справі № 910/16731/14. Також у письмовому відзиві відповідач просив суд застосувати строки позовної давності.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 06.05.2019 представник позивача подав письмову відповідь на відзив.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 14.05.2019 представник відповідача подав клопотання про розгляд справи № 910/3974/19 з викликом сторін.

Відповідач зазначив, що справа потребує детального розгляду та з`ясування всіх обставин справи та визначення дати позовної давності.

Враховуючи, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставами для розгляду справи № 910/3974/19 в порядку загального позовного провадження, тобто доказів щодо обґрунтованості своїх заперечень, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "СК ГЛАВМАШ" про розгляд справи № 910/3974/19 з викликом сторін залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "СК ГЛАВМАШ " (відповідач) 27.08.2012 укладено договір № 12/122-ТЕ-41/32 купівлі-продажу природного газу, відповідно до якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу у строк з 01.08.2012 по 31.12.2012 природний газ обсягом до 90, 2 тисяч кубічних метрів, а відповідач оплатити його вартість.

Строк дії договору відповідно до пункту 11.1 сторони погодили з дати підписання до 31.12.2012 в частині поставки газу, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 93 169, 23 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 на суму 5 678, 01 грн., від 30.11.2012 на суму 32 329, 39 грн., від 31.12.2012 на суму 55 161, 83 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Положеннями пункту 6.1 договору № 12/122-ТЕ-41/32 від 27.08.2012 передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до чотирнадцятого числа включно місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач, не сплатив грошові кошти за отриманий товар у визначені пунктом 6.1 договору № 12/122-ТЕ-41/32 від 27.08.2012 строки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 по справі № 910/16731/14 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "СК ГЛАВМАШ" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20 161 грн. 83 коп. - основного боргу, 1 776 грн. 85 коп. - пені, 1 411 грн. 33 коп. штрафу, 820 грн. 76 коп. - інфляційні втрати (за період з 01.12.2012 по 31.03.2014), 827 грн. 43 коп. - 3% річних (за період з 14.12.2012 по 14.04.2014).

Під час розгляду справи № 910/16731/14 Господарським судом міста Києва встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "СК ГЛАВМАШ" не виконало свої зобов`язання щодо повного та своєчасного розрахунку за отриманий газ, у зв`язку з чим заборгованість за договором № 12/122-ТЕ-41/32 від 27.08.2012 перед позивачем склала 20 161, 83 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Під час розгляду справи № 910/16731/14 судом встановлено, що відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов`язань за господарськими договорами в частині сплати коштів за отриманий природний газ.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У частині п`ятій статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується долученими до матеріалів справи документами, відповідач сплатив суму основного боргу за договором № 12/122-ТЕ-41/32 від 27.08.2012, однак з порушенням строків.

У зв`язку з тим, що відповідач порушив строки оплати за договором, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Законодавство не обмежує можливість позивача захистити своє право на грошову компенсацію в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення про стягнення основної суми боргу.

Позивачем доведено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, що надає йому право на отримання від відповідача інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, вимоги про стягнення 15 970, 36 грн. - інфляційних втрат (період з 01.04.2014 по 31.12.2015) та 1 007, 54 грн. - 3 % річних (період з 15.04.2014 по 13.12.2015) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача з приводу того, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат стосуються одного і того ж періоду що і при розгляді справи № 910/16731/14 не приймаються судом до уваги, оскільки періоди нарахування різні.

З приводу твердження відповідача, викладеного у письмовому відзиві про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Одночасно, частиною першою статті 259 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3 договору № 12/122-ТЕ-41/32 від 27.08.2012 передбачено, що строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), в тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п`ять років.

За таких обставин, з огляду на те, що сторонами збільшено строк позовної давності, а заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат стосуються період з 01.04.2014, 3 % річних з 15.04.2014, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом (27.03.2019), тобто в межах строку позовної давності. Отже, відсутні підстави для застосування строків позовної давності.

Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України до товариства з обмеженою відповідальністю "СК ГЛАВМАШ" про стягнення 16 977,90 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СК ГЛАВМАШ" (01133, місто Київ, провулок Лабораторний, будинок 3, ідентифікаційний код 32566297) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 1 007 (одна тисяча сім) грн. 54 коп. - 3 % річних, 15 970 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) грн. 36 коп. - інфляційні втрати та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк