Рішення

від 28.05.2019 по справі 911/592/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р.

м. Київ

Справа № 911/592/19

Суддя Черногуз А.Ф., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (02105, м. Київ, просп. Юрія Гагаріна, буд. 3А, кв. 57, код ЄДРПОУ 41412973)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Буд" (08151, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 71, код ЄДРПОУ 40241224)

про стягнення боргу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 01.03.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Буд" про стягнення 87389,20 грн боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.

18.03.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 12.03.2019, подано заяву № б/н від 15.03.2019 про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 25.03.2019 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 17.04.2019; відповідачу - заперечень до 24.04.2019.

Позов обґрунтований наступним:

- 02.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БС Буд" (покупець) укладено договір поставки № 351;

- відповідно до видаткових накладних за період з 05.05.2018 по 26.10.2018 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 673792,90 грн, що відповідачем в повному обсязі не оплачений, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

23.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява позивача від 22.05.2019 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач повідомлявся про розгляд даної справи судом. Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами суду, що надсилались на адресу місцезнаходження відповідача та повернулись на адресу суду з відмітками за закінченням терміну зберігання (вх. № 13724/19 від 16.04.2019, вх. № 16377/19 від 11.05.2019)

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки судом було надіслано ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БС Буд" (покупець) укладено договір поставки № 351, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується передавати (поставляти), а покупець приймати замовлений товар (щебінь, керамзит, відсів, пісок, та інші будівельні матеріали) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у рахунках, що є невід`ємною частиною даного договору. Видаткові накладні підписуються сторонами, з зазначенням в них кількості товару, одиниці виміру, ціни за одиницю виміру та загальної ціни товару, умов і строків поставки та оплати товару.

Розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі договору постачальника шляхом 100% оплати не пізніше ніж 3 банківських дні з моменту отримання рахунку. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений в цьому договорі, або інший рахунок постачальника, про що він повинен заздалегідь письмово попередити покупця (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору поставка товару продавцем здійснюється за згодою сторін: на умовах EXW (франко-завод), на умовах FCA (франко-перевізник) (Інкотермс 2010 року).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що всі господарські операції між позивачем та відповідачем оформлені належним чином первинними бухгалтерськими документами у вигляді видаткових накладних.

Так, судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних за період з 05.05.2018 по 26.10.2018 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 673792,90 грн (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи, перелік їх не наводиться судом у зв`язку з їх значним обсягом). Вказані накладні підписані представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками.

Про належне виконання зобов`язань позивачем свідчить також відсутність скарг або заперечень відповідача щодо якості, комплектності товару тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив вартість отриманого товару лише частково, в сумі 586403,70 грн. Вказаний факт підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, наданими Акціонерним товариством комерційним банком Приватбанк .

Отже, отриманим, проте неоплаченим залишився товар загальною вартістю 87389,20 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 363 від 22.02.2018, в якій просив погасити існуючу заборгованість (докази надсилання містяться в матеріалах справи). Проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов, доказів повної оплати товару або контррозрахунку суми боргу не скористався, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Отже, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 87389,20 грн підтверджена належними та допустимим докази, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 87389,20 грн боргу доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати понесені ним на професійну правничу допомогу у сумі 5700,00 грн. До вказаної заяви, що надійшла до суду 23.05.2019, позивачем додано копію договору про надання правової допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордеру, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

За змістом ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України закріплює обов`язок учасників справи направляти усі докази, що подаються у справі іншим учасникам справи. Вказане забезпечує дотримання принципу змагальності у господарському процесі, та права сторін на подання своїх пояснень та заперечень, доведення суду своїх міркувань щодо поданих доказів. Положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторони на оспорювання розміру витрат на професійну правничу допомогу та право на доведення не співмірності таких витрат. Водночас, позивачем в порушення вимог ст. 80 Господарського процесуального кодексу України до заяви від 22.05.2019 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу не додано доказів надсилання такої заяви та доданих до неї документів відповідачу. Вказане унеможливлює оспорювання відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та порушує принцип змагальності сторін.

Виходячи з викладеного, суд в порядку ст. 80 Господарського процесуального кодексу України не бере до уваги докази, подані позивачем із заявою від 22.05.2019 , та покладає витрати на професійну правничу допомога на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Буд" (08151, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 71, код ЄДРПОУ 40241224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (02105, м. Київ, просп. Юрія Гагаріна, буд. 3А, кв. 57, код ЄДРПОУ 41412973) 87389,20 грн боргу, а також 1921,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2019.

Суддя А.Ф. Черногуз