Рішення

від 29.05.2019 по справі 911/876/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2019 р. Справа № 911/876/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Енергомонтажасоціація

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Груп Сервіс

про стягнення 39 571, 08 грн.

Представники: не викликалися

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Енергомонтажасоціація (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 28.03.2019 (вх. № 916/19 від 01.04.2019) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Груп Сервіс 39 571, 08 грн. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2019 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим він просить суд стягнути з відповідача 39 571, 08 грн. основного боргу за поставлений та неоплачений товар. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, а саме 1 921, 00 грн. судового збору.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і позовних матеріалах, відзив на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Енергомонтажасоціація (позивач) по видаткових накладних № 0000005085 від 05.07.2018 на суму 37 062, 20 грн., № 0000005571 від 24.07.2018 на суму 3 729, 60 грн., № 0000004806 від 23.06.2018 на суму 4 580, 64 грн., № 0000004951 від 02.07.2018 на суму 2 546, 40 грн., № 0000005053 від 04.07.2018 на суму 4 309, 20 грн., № 0000005096 від 05.07.2018 на суму 1 804, 06 грн., № 0000005908 від 03.08.2018 на суму 682, 20 грн., № 0000008582 від 29.10.2018 на суму 8 611, 26 грн., № 0000009297 від 16.11.2018 на суму 2 359, 20 грн. та № 0000009656 від 28.11.2018 на суму 475, 61 грн. поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Груп Сервіс (відповідач) товар на загальну суму 66 160, 37 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявністю підписів та печаток сторін на вказаних видаткових накладних, копії яких залучено до матеріалів справи.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано рахунки-фактури, що виставлялися відповідачу на оплату товару, а саме: рахунок-фактура № 0000008926 від 04.07.2018 на суму 37 062, 20 грн., рахунок-фактура № 0000009852 від 23.07.2018 на суму 3 729, 60 грн., рахунок-фактура № 0000008396 від 21.06.2018 на суму 4 580, 64 грн., рахунок-фактура № 0000008697 від 26.06.2018 на суму 2 546, 40 грн., рахунок-фактура № 0000008832 від 03.07.2018 на суму 4 309, 20 грн., рахунок-фактура № 0000008783 від 02.07.2018 на суму 1 804, 06 грн., рахунок-фактура № 0000010113 від 27.07.2018 на суму 682, 20 грн., рахунок-фактура № 0000014980 від 25.10.2018 на суму 8 611, 26 грн., рахунок-фактура № 0000015961 від 14.11.2018 на суму 2 359, 20 грн. та рахунок-фактура № 0000016547 від 26.11.2018 на суму 475, 61 грн. Загальна сума за вказаними рахунками-фактури на оплату товару становить 66 160, 37 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме на суму 26 568, 57 грн., що підтверджується наявними у матеріалах банківськими довідками, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем, як стверджує останній, у розмірі 39 571, 08 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб, за яким позивач зобов`язувався поставляти відповідачеві товар, а відповідач зобов`язувався його прийняти та оплатити відповідно до загальних вимог цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов`язань щодо оплати отриманого від позивача, за вищезазначеними видатковими накладними, товару суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати товару настав, доказів його оплати відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 39 571, 08 грн. заборгованості (основного боргу) за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Енергомонтажасоціація задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Груп Сервіс (08293, Київська область, місто Буча, вулиця Пушкінська, будинок 2 Л, квартира 31, ідентифікаційний код - 40261387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Енергомонтажасоціація (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 19, ідентифікаційний код - 32072811) 39 571 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн. 08 коп. - основного боргу та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.05.2019.

Суддя Т.В. Лутак