Рішення

від 20.05.2019 по справі 915/546/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року Справа № 915/546/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представника позивача - Орлюк Р.Л. - наказ №19-К/ТР від 21.02.2018

представник відповідача в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Таєрс» , 09170, Київська область, Білоцерківський район, с.Шкарівка, вул.Миру, буд.1-А

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лідер 1» , 54055, м.Миколаїв, проспект Центральний, буд.107/1, офіс 657

про: стягнення заборгованості у розмірі 1 200 646,05 грн. з якої: 1 151 827,50 грн. - заборгованість по договору поставки №152/18-П від 20.12.2018, 45 063,28 грн. - пеня, 3 755,27 грн. - 3% річних.

19.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Таєрс» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою без номеру від 15.03.2019 в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лідер 1» заборгованості у розмірі 1 200 646,05 грн. з якої: 1 151 827,50 грн. - заборгованість по договору поставки №152/18-П від 20.12.2018, 45 063,28 грн. - пеня, 3 755,27 грн. - 3% річних,

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №152/18-П від 20.12.2018. Позивачем на виконання вимог Договору виконано поставку товару відповідачеві на загальну суму 1 151 827,50 грн. в підтвердження чого посилається на видаткову накладну №1281. Відповідач вимоги Договору щодо своєчасної оплати поставленого товару не виконав, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18 квітня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області 18.04.2019 зарито підготовче провадження та призначено справу №915/546/19 до судового розгляду по суті на 20 травня 2019 року.

17.05.2019 відповідач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав клопотання №73 від 16.05.2019 в якому просить суд відкласти на іншу дату розгляд справи №915/546/19 та зобов`язати позивача направити на адресу відповідача копію позовної заяви та додані до неї документи відповідно до вимог ст.172 ГПК України. В обґрунтування клопотання зазначає, що представник не має можливості з`явитись до суду 20.05.2019 о 14 год. 00 хв., оскільки перебуватиме за межами Миколаївської області. Вказує, що станом на 16.05.2019 на адресу відповідача від позивача не надходила позовна заява, що унеможливлює з боку відповідача надати аргументований відзив.

Представник позивача в судовому засіданні зазначає, що позовна заява та додані до неї документи були направлені на адресу відповідача, яка зазначена у ЄДР, докази направлення надані до суду разом з позовною заявою. Вважає, що відповідач вказаними діями затягує розгляд справи. В частині клопотання про відкладення розгляду справи залишив на розсуд суду.

З урахуванням строків розгляду справи та враховуючи що: - явка представника позивача у судове засідання 22.05.2019 не визнавалась судом обов`язковою; - представництво інтересів позивача в даному судовому засіданні могло здійснюватися директором підприємства або іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В частині клопотання про зобов`язання позивача направити на адресу відповідача копію позовної заяви та додані до неї документи відповідно до вимог ст.172 ГПК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява та додані до неї документи були направлені на адресу відповідача, яка зазначена у ЄДР, про що свідчить опис вкладення та фіскальний чек (а.с.62,12) , які додані до позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

20 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Таєрс» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Лідер 1» (далі - покупець) було укладено договір поставки №152/18-П (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар - автомобільні шини згідно умов даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на встановлених Договором умовах (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, підтвердження факту узгодження сторонами найменування, асортименту, розміру, радіусу, одиниці виміру та кількості товару є прийняття покупцем від постачальника товару на підставі підписаної між сторонами специфікації.

Згідно п.2.1 Договору, договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 20 лютого 2019 року включно, а в частині розрахунків (в тому числі в частині відповідальності за прострочення оплати) - до повного їх погашення.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна вартість товару становить 1 151 827,50 грн.

У відповідності до п.3.2 Договору, покупець зобов`язаний сплачувати постачальнику вартість товару рівними частинами протягом дії Договору за наступним графіком:

- до 17.01.2019 - 383 942,50 грн.;

- до 07.02.2019 - 383 942,50 грн.;

- до 20.02.2019 - 383 942,50 грн.

Згідно п.3.3 Договору, покупець зобов`язаний провести повний розрахунок по Договору не пізніше 20 лютого 2019 року у розмірі, що передбачений п.3.1 Договору.

Відповідно до п.3.4 Договору, платежі згідно Договору покупець зобов`язаний проводити в безготівковій формі, в національній валюті - гривні на банківський рахунок постачальника. Датою оплати за поставлений товар вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.3.5 Договору).

У відповідності до п.5.3 Договору, обов`язок постачальника щодо поставки відповідної партії товару вважається виконаним в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства або на складі перевізника, якщо інше не погодженого сторонами. Моментом отримання товару покупцем від постачальника вважається дата вказана у видатковій накладній, яка скріплена підписами сторін.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що специфікація (-ї), додаткові угоди та інші двосторонні документи до Договору, що підписані уповноваженими представниками сторін за даним Договором, вважаються невід`ємною частиною цього Договору. Сторони домовились вважати належним чином уповноваженими представниками сторін з питань погодження ціни, кількості, асортименту (номенклатури) товару, строків оплати товару, приймання товару осіб, що підписують від імені сторін Специфікацію (-ї) або інші двосторонні документи, які є невід`ємною частиною цього Договору (п.9.2 Договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами була узгоджена Специфікація від 20.12.2018 до Договору поставки №152/18-П, згідно якої постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити автошини загальною вартістю 1 151 827,50 грн. з ПДВ (а.с.44).

Позивач, на виконання зобов`язань за Договором поставив відповідачу товар - автошини на загальну суму 1 151 827,50 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1281 від 21.12.2018 (а.с.46).

Товар згідно вказаної видаткової накладної був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на видатковій накладній. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару відповідачем не зазначено.

З метою отримання грошових коштів за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача претензію від 29.01.2019 претензію від 14.02.2019, претензію від 20.02.2019, претензію від 25.02.2019 з вимогою погасити заборгованість (а.с.50, 52, 54, 56).

Відповідач розглянувши претензію від 29.01.2019 та від 25.02.2019 направив позивачу лист №21/2019р. від 07.03.2019 в якому просив розглянути питання відстрочення платежів протягом квітня місяця 2019 року та надав додаткову угоду (а.с.58, 59).

Позивач не погодився на відстрочення сплати заборгованості та у зв`язку з невиконання відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати за поставлений товар позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення основної заборгованості у сумі 1 151 827,50 грн., пені та 3% річних.

Згідно вимог ст. 712 Цивільного Кодексу України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 151 827,50 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п.7.3 Договору, при простроченні оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з рахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, за кожен календарний день періоду прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється на суму заборгованості за весь період прострочення оплати.

Згідно п.7.4 Договору, сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором, припиняється через три роки від дня, коди зобов`язання мали бути виконані.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.48) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 45 063,28 грн. нараховану:

- на суму заборгованості 383 942,50 грн. за період з 17.01.2019 по 06.02.2019 в

розмірі 7 952,34 грн.;

- на суму заборгованості 767 885,00 грн. за період з 07.02.2019 по 19.02.2019 у

розмірі 9 845,76 грн.;

- на суму заборгованості 1 151 827,50 грн. за період з 20.02.2019 по 15.03.2019

у розмірі 27 265,18 грн., розмір якої є обґрунтований відповідно до умов Договору та Закону, та підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.49) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 3 755, 27 грн. нараховані

- на суму заборгованості 383 942,50 грн. за період з 17.01.2019 по 06.02.2019 в

розмірі 662,70 грн.;

- на суму заборгованості 767 885,00 грн. за період з 07.02.2019 по 19.02.2019 у

розмірі 820,48 грн.;

- на суму заборгованості 1 151 827,50 грн. за період з 20.02.2019 по 15.03.2019

у розмірі 2 272,10 грн.

Судом за допомогою програми Законодавство перевірений розрахунок 3% та визначено що розмір 3% річних становить 3 755, 28 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають 3% річних у розмірі 3 755, 27 грн. які заявлені позивачем в позовній заяві.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару в строк визначений Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Судовий збір у сумі 18 009,69 грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лідер 1» (54055,

м.Миколаїв, проспект Центральний, буд.107/1, офіс 657, код ЄДРПОУ 41505236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Таєрс» (09170, Київська область, Білоцерківський район, с.Шкарівка, вул.Миру, буд.1-А, код ЄДРПОУ 37547462) заборгованості по договору поставки №152/18-П від 20.12.2018 у розмірі 1 151 827,50 грн. пені у розмірі 45 063,28 грн., 3% річних у розмірі 3 755,27 грн. та 18 009,69 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 20.05.2019, повний текст рішення складено та підписано 29.05.2019.

Суддя Н.О. Семенчук