Рішення

від 27.05.2019 по справі 914/577/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019 Справа № 914/577/19

За позовом: Приватного підприємства ЯФК - Вітон , с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фаворит ,

м. Червоноград Львівської області,

про : стягнення заборгованості в розмірі 12 592,42 грн

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Лащ Х.Л.

Представники учасників справи:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

На розгляді Господарського суду Львівської перебуває справа №914/577/19 за позовом Приватного підприємства ЯФК - Вітон до Товариства з обмеженою відповідальністю Фаворит про стягнення заборгованості в розмірі 12 592,42 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №914/577/19 за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.04.2019 р. В судовому засіданні 22.04.2019 р. розгляд справи відкладено на 29.05.2019 р.

Представник позивача, через канцелярію суду 17.05.2019 р., подав клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача, через канцелярію суду 17.05.2019 р., подав клопотання про долучення оригіналів доказів до матеріалів справи, а саме рахунок-фактура №СФ-0003712 від 20.08.2018 р., опис вкладення в поштове відправлення №2100104331442 від 30.10.2018 р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.10.2018 р.

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов домовленості, не виконав обов`язку з поставки товару, який був оплачений позивачем, та не повернув оплачених коштів у сумі 12 592,42 грн.

Заперечення відповідача.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення Відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Відповідача, яка вказана у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Рекомендований лист з повідомленням про вручення надісланий на адресу Відповідача вручено відповідачу 12.04.2019 р. (а.с.4)

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2019 р. проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.04.2019 р. В судовому засіданні 22.04.2019 р. розгляд справи відкладено на 29.05.2019 р.

Відповідач в судове засідання 29.05.2019 р. не зявився, причин неприбуття в судове засідання не повідомив.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

На підставі рахунку-фактури №СФ-0003712 від 20.08.2018 Позивач, як покупець, перерахував Відповідачу, як постачальнику, оплату за замовлений та вказаний у рахунку-фактурі товар в сумі 12 592,42 грн, що підтверджується проведеними банком платіжними дорученнями № 1030 від 20.08.2018 р. (а.с.14,15)

Вищеописаний рахунок містить номенклатуру (асортимент) товару, його кількість та ціну, а вказане платіжне доручення містить вказівку на оплату згідно рахунку.

Судом з вищенаведеного встановлено укладення між сторонами договору поставки, який містить всі істотні умови господарського договору відповідно до ст. 180 ГК України - предмет (асортимент та кількість товару), ціну (вартість товару) та строк (договір безстроковий), та який Позивачем було виконано (оплачено), а Відповідачем виконання прийнято без зауважень (матеріали справи не містять доказів повернення оплати). Відсутність будь-якої з істотних чи усіх істотних умов договору Відповідачем перед судом не доведена.

З метою досудового врегулювання спору позивач, 30.10.2018р., звернувся до відповідача з претензією (а.с.16,17 ), в якій вимагав, протягом трьох календарних днів з моменту отримання претензії, повернути попередньо отримані грошові кошти в розмірі 12 592,42 грн. Факт надсилання претензії позивач підтвердив описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення публічного акціонерного товариства "Укрпошта". Оскільки вказана претензія залишена без відповіді та задоволення позивач звернувся з даним позовом до суду.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України .

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638 , 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині першій цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору відповідач зобов`язався передати у власність позивача товар, а позивач, у свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який укладено сторонами, є договором поставки.

Згідно з частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у статті 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності з ч. 1 ст. 181 та ч. 2 ст. 265 ГК України, враховуючи пояснення представника Позивача, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу між сторонами не укладався, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб та у письмовій формі (рахунок та його оплата) шляхом надання пропозиції продажу товару та зустрічного прийняти пропозиції.

Тобто, судом з вищенаведеного встановлено укладення між сторонами договору поставки, який містить всі істотні умови господарського договору відповідно до ст. 180 ГК України - предмет (асортимент та кількість товару), ціну (вартість товару) та строк (договір безстроковий), та який Позивачем було виконано (оплачено), а Відповідачем виконання прийнято без зауважень (матеріали справи не містять доказів повернення оплати). Відсутність будь-якої з істотних чи усіх істотних умов договору Відповідачем перед судом не доведена.

За приписами ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Товар, передплачений на підставі рахунку-фактури №СФ-0003712 від 20.08.2018, що підтверджується проведеними банком платіжними дорученнями № 1030 від 20.08.2018. Відповідачем Позивачу товар поставлено не було, і також не було поставлено станом на час вирішення даного судового спору.

Враховуючи не поставку товару, Позивач на підставі ст. 693 ЦК України, звернувся до Відповідача з вимогою від 30.10.2018 повернути передплату (копія вимоги з доказами направлення долучені до справи), Відповідач вимогу не виконав - гроші не повернув.

Отже, Відповідачем не було виконано вимоги Позивача щодо поставки товару та щодо повернення передплати.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на всі встановлені судом вищенаведені обставини, позовна вимога про стягнення з Відповідача 12 592,42 грн заборгованості (передплати за непоставлений товар) є законною та обґрунтованою, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати Позивача, по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фаворит ( 80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Львівська, 51А, ідентифікаційний код 31843871 ) на користь Приватного підприємства ЯФК - Вітон ( 24546, Вінницька область, Ямпільський район, с. Велика Кісниця, вул. Ринкова, 4, ідентифікаційний код 40481318 ) 12 592,42 грн заборгованості, 1 921,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 29.05.2019.

Суддя Синчук М.М.