Рішення

від 22.05.2019 по справі 916/739/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/739/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт Маркет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбоне Еколюкс» про стягнення заборгованості в загальній сумі 46776,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Принт Маркет» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбоне Еколюкс» про стягнення заборгованості в загальній сумі 46776,75 грн., у т.ч.: основного боргу - 43539,94 грн., пені - 2666,49 грн., 3% річних - 222,00 грн., інфляційних втрат - 348,32 грн., посилаючись на наступне.

04 січня 2018 року між ТОВ «Принт Маркет» та ТОВ «Карбоне Еколюкс» був укладений договір поставки № 040118-07, відповідно до п. 1.1. якого позивач взяв на себе зобов`язання виготовити та поставити поліграфічну продукцію: пакети паперові, разом з усіма документами, що стосуються продукції та підлягають переданню разом із нею відповідно до вимог чинного законодавства України, а відповідач - своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити таку продукцію по ціні та кількості, обумовлених в заявках та накладних.

Згідно п. 2.4. договору покупець зобов`язується прийняти продукцію за цінами і на умовах, передбачених у цьому договорі і у відповідних накладних та оплатити вартість продукції на умовах 50% передоплати, решта суми (50%) - по факту виготовлення перед відвантаженням.

Так, позивач вказує, що ним було поставлено відповідачу товар згідно наступних видаткових накладних: № 200 від 02.05.2018 р., № 291 від 25.06.2018 р., № 301 від 02.07.2018 р., № 356 від 21.08.2018 р., № 444 від 19.10.2018 р., № 500 від 05.12.2018 р.

За ствердженнями позивача, на момент подачі позову відповідач за товар повністю не розрахувався, ним були сплачені кошти лише в сумі 227528,88 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, а відтак сума боргу відповідача складає 43539,94 грн.

Як зазначає позивач, неодноразові вимоги щодо виконання умов договору з оплати за поставлений товару керівництвом ТОВ «Карбоне Еколюкс» до уваги взяті не були, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду для захисту своїх інтересів та поновлення порушених прав.

Пунктом 4.3 договору визначено, що за затримку проведення розрахунку за отриманий товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день про термінування. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості, а саме з дня виникнення заборгованості і до моменту, коли така заборгованість буде повністю погашена. Відтак, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 2666,49 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого товару, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 222,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 348,32 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.03.2019 р. позовну заяву ТОВ «Принт Маркет» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/739/19, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.04.2019 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.04.2019 р. розгляд справи № 916/739/19 відкладено на 15.05.2019 р. з огляду на неявку представників сторін у судове засідання.

В засідання суду, призначене на 15.05.2019 р., представник відповідача не з`явився.

У судовому засіданні господарського суду 15 травня 2019 року по справі № 916/739/19 було протокольно оголошено перерву до 22 травня 2019 року о 11 год. 00 хв., про що під розписку повідомлено представника позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2019 р. повідомлено відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Карбоне Еколюкс» про те, що розгляд справи № 916/739/19 відбудеться у судовому засіданні 22 травня 2019 р.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання» , «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення»

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судове засідання 22.05.2019 р. представники сторін не з`явились, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

04 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Принт Маркет» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карбоне Еколюкс» (покупець) укладено договір поставки № 040118-07, за умовами п. 1.1 якого позивач як постачальник у порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язується виготовити та поставити поліграфічну продукцію: пакети паперові (далі - продукція) разом з усіма документами, що стосуються продукції та підлягають переданню разом із нею відповідно до вимог чинного законодавства України, а відповідач як покупець зобов`язується своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити таку продукцію до ціни та кількості, обумовлених в заявках та накладних.

Згідно п. 1.2 договору кількість товару, який продається по даному договору визначається в заявках покупця. Згідно технічних умов виробництва допускається відхилення в поставці продукції від обумовленої кількості в замовленнях та відповідно в сумі +10%. При цьому оплата проводиться за фактично поставлену кількість.

Відповідно до п. 1.3 договору постачальник гарантує, що продукція, зазначена у даному договорі, на момент укладання цього договору належить постачальнику на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, а також не обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим діючим законодавством України

В п. 2.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію по ціні і в кількості згідно підписаних заявок та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору та складають загальну суму договору.

Постачальник зобов`язується виготовити і передати покупцю продукцію на протязі 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання та узгодження оригінал-макету, а також гарантує належну якість продукції відповідно вимогам нормативних документів (п. 2.2 договору).

Положеннями п. 2.4 договору визначено, що покупець зобов`язується прийняти продукцію за цінами і на умовах, передбачених у цьому договорі і у відповідних накладних та оплатити вартість продукції на умовах 50% передоплати, решта суми (50%) - по факту виготовлення перед відвантаженням.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що загальна сума договору визначається за сумою всіх видаткових накладних, виданих постачальником та погоджених покупцем протягом дії даного договору. Валюта договору - гривні.

За положеннями п. 3.3 договору назва, асортимент та ціни за кожну окрему одиницю продукції, а також загальна ціна продукції вказується у видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною даного договору та має відповідати цінам, зазначеним у накладних.

Згідно п. 3.4 договору розрахунки за продукцію здійснюються шляхом повної оплати грошових сум до повного розміру вартості продукції згідно виписаних рахунків або видаткових накладних у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника у терміни, визначені п. 2.4 договору.

За умовами п. 3.5 договору моментом переходу прав власності на продукцію вважається момент підписання представниками покупця видаткової накладної на поставлену продукцію. Ризик випадкової загибелі продукції переходить від постачальника до покупця відповідно до базисних умов поставки продукції.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони несуть відповідальність одна перед одною за не виконання зобов`язань у встановленому чинним законодавством України порядку.

В п. 4.3 договору передбачено, що за затримку проведення розрахунку за отриманий товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день про термінування. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості, а саме з дня виникнення заборгованості і до моменту, коли така заборгованість буде повністю погашена.

Положеннями п. 7.1 договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку коли ні одна із сторін за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору письмово не повідомить другу сторону про розірвання договору, дія існуючого договору автоматично продовжується на тих самих умовах на наступний рік.

Всі зміни та доповнення до договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони виконані у письмовій формі та підписані сторонами даного договору (п. 8.6 договору).

Пунктом 8.7 договору передбачено, що усі суперечки та протиріччя за цим договором вирішуються сторонами шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди, суперечки підлягають розгляду в господарському суді. Взаємовідносини між сторонами, які не врегульовані цим договором, керуються чинним законодавством України.

За положеннями п. 8.15 договору сторони підтверджують, що ненадання постачальнику будь-яких документів з боку покупця не звільняє постачальника від обов`язку поставки продукції.

Згідно умов п. 8.16 договору при зміні у сторони юридичної та фактичної адреси, банківських реквізитів, статусу платника податків, сторона зобов`язується в термін не більше 5 (п`яти) календарних днів з моменту настання зазначеного факту інформувати про це іншу сторону. У разі недотримання цього пункту договору, інша сторона звільняється від будь-яких наслідків, пов`язаних з використанням старих реквізитів.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як з`ясовано судом та не оспорено відповідачем, на виконання умов договору поставки від 04.01.2018 р. позивачем у період з 02.05.2018 р. по 05.12.2018 р. було здійснено поставку відповідачу товару, обумовленого договором, на загальну суму 271068,82 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується:

- видатковою накладною № 200 від 02.05.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму на суму 13500,00 грн.,

- видатковою накладною № 291 від 25.06.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму на суму 38924,04 грн.,

- видатковою накладною № 301 від 02.07.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму на суму 72464,08 грн.,

- видатковою накладною № 356 від 21.08.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму на суму 34683,67 грн.,

- видатковою накладною № 444 від 19.10.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму на суму 67957,09 грн.,

- видатковою накладною № 500 від 05.12.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму на суму 43539,94 грн.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

При цьому поставлений позивачем товар було отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчать підпис на вказаних видаткових накладних.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 040118-07 від 04.01.2018 р., а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договорів видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Так, в п. 2.4 договору встановлено, що покупець зобов`язується прийняти продукцію за цінами і на умовах, передбачених у цьому договорі і у відповідних накладних та оплатити вартість продукції на умовах 50% передоплати, решта суми (50%) - по факту виготовлення перед відвантаженням.

Однак, за ствердженнями позивача, які не спростовані відповідачем, останній в порушення умов договору не оплатив своєчасно та у повному обсязі вартість отриманого товару, поставленого за період з 02.05.2018 р. по 05.12.2018 р. на загальну суму 271068,82 грн. Так, загальна сума отриманих постачальником грошових коштів від покупця за період з 25.04.2018 р. по день подання позову склала 227528,88 грн., про що свідчать виписки по операціям АТ «УкрексімБанк» (а.с. 19-33). Відтак, несплаченою ж залишається сума у розмірі 43539,94 грн. (271068,82 грн. вартість поставленого у спірний період товару - 227528,88 грн. сплаченого товару) за видатковою накладною № 500 від 05.12.2018 р.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи положення п. 1.1 договору, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем по договору згідно вищевказаної накладної, що повністю узгоджується з умовами укладеного сторонами договору.

Більш того, слід зазначити, що у випадку поставки позивачем неналежної якості відповідач був наділений правом на відмову в отриманні такого товару, натомість товар було прийнято без зауважень, про що свідчить наявні підписи уповноваженої особи відповідача на вказаних видаткових накладних.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем поставленого позивачем товару по вказаній накладній № 500 від 05.12.2018 р. згідно умов договору поставки № 040118-07, в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за договором № 040118-07, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 43539,94 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення нарахованої пені в розмірі 2666,49 грн. суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов`язання, або якщо він не виконав зобов`язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов`язання за договором № 040118-07 щодо оплати поставленого 05.12.2018 р. товару у встановлений строк, відповідно відповідачем було допущено прострочення виконання зобов`язань з оплати поставлених товарів за спірним договором № 040118-07.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 4.3 договору зазначено, що за затримку проведення розрахунку за отриманий товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день про термінування. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості, а саме з дня виникнення заборгованості і до моменту, коли така заборгованість буде повністю погашена.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань? та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений 05.12.2018 р. товар позивачем заявлена до стягнення пеня, нарахована відповідачу за період з 06.12.2018 р. по 06.02.2019 р., з урахуванням діючої у вказаному періоді прострочення ставки НБУ, розрахунок якої наведено в позовній заяві (а.с. 4).

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені на суму 2662,49 грн., суд вважає вказаний розрахунок обґрунтованим та арифметично правильним. Наразі слід зазначити, що вказаний розрахунок пені відповідачем не оспорено. Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви, в прохальній її частині позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2666,49 грн., при цьому в розрахунку пені (а.с. 38) позивач вказує, що сума нарахованої пені становить 2662,49 грн. Відтак, з огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 2666,49 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договорами поставки товарів від 04.01.2018 р. за отриманий товар згідно видаткової накладної № 500 від 05.12.2018 р. підлягають частковому задоволенню саме в сумі 2662,49 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого 05.12.2018 р. на суму 43539,94 грн. товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений 05.12.2018 р. товар позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 222,00 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або не знецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань в сумі 348,32 грн. за період з 06.12.2018 р. по 06.02.2019 р. за несвоєчасну оплату вартості поставленого 05.12.2018 р. товару та встановлено, що інфляційні втрати розраховано не вірно. За розрахунком суду інфляційні нарахування за несплату поставленого 05.12.2018 р. товару складають 787,20 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 06.12.2018 - 06.02.2019 43539.94 1.018 787.20 Тому розмір інфляційних збитків у зв`язку з несплатою відповідачем за договором № 040118-07 по зобов`язанням за обраний позивачем період складає 787,20 грн. Той факт, що за проведеним судом розрахунком інфляційних втрат встановлено більший розмір, слід зазначити, що суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, як це передбачено в ч. 2 ст. 237 ГПК України. В свою чергу оскільки заявлена до стягнення сума інфляції є меншою, ніж вище розрахована судом, відповідно з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 348,32 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Принт Маркет» частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 1920,84 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт Маркет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбоне Еколюкс» про стягнення заборгованості в загальній сумі 46776,75 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбоне Еколюкс» (68003, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, буд. 16; код ЄДРПОУ 41820122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт Маркет» (33016, м. Рівне, вул. Фабрична, 6, код ЄДРПОУ 32625639) заборгованість в розмірі 43539/сорок три тисячі п`ятсот тридцять дев`ять/грн. 94 коп., пеню в сумі 2662/дві тисячі шістсот шістдесят дві/грн. 49 коп., 3% річних в сумі 222/двісті двадцять дві/грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 348/триста сорок вісім/грн. 32 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1920/одна тисяча дев`ятсот двадцять/грн. 84 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт Маркет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбоне Еколюкс» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 травня 2019 р.

Суддя В.С. Петров