Постанова

від 22.05.2019 по справі 904/3558/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/3558/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-М" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019 (Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П., Кузнецова І.Л.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 (Мельниченко І.Ф.) у справі № 904/3558/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжхарчоторг", треті особи 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 про зобов`язання звільнити самостійно зайняті земельні ділянки

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос-М" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжхарчоторг" (далі - Відповідач), треті особи ОСОБА_1 (далі - Третя особа-1), ОСОБА_2 (далі - Третя особа-2) про зобов`язання повернути самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 13, 6793 га (6, 8334 га та 6, 8459 га) з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які розташовані на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що Відповідач самовільно займає спірні земельні ділянки без будь-якої правової підстави.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що Відповідач користується спірними земельними ділянками на підставі укладених з Третіми особами договорів оренди землі від 05.01.2011, які є діючими і між Позивачем та Відповідачем будь-яких зобов`язальних відносин не існує, а тому посилання Позивача, що спірні земельні ділянки зайняті самовільно Відповідачем, є необґрунтованими.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що норми Закону України "Про оренду землі" не передбачають переважного права на переукладення договору оренди землі орендаря земельної частки (паю) після встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

8. Судами не враховано, що після отримання та реєстрації в 2016 році права власності на нерухоме майно Треті особи за власним волевиявленням уклали договори оренди належних їм земельних ділянок з Позивачем, що підтверджено відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для використання спірних земельних ділянок Відповідачем, в той час, як право їх використовувати наявне саме у Позивача.

9. Судами першої та апеляційної інстанцій не прийнято до уваги позицію Третіх осіб, які є власниками спірних земельних ділянок та виступають на стороні Позивача.

Позиція інших учасників справи на касаційну скаргу

10. Відповідач та Треті особи відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Третіми особами (Орендодавці) та Відповідачем (Орендар) 05.01.2011 укладено два договори оренди землі, за умовами яких Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування дві земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Михайлівської сільської ради КСП "Широчанське", Апостолівського району, Дніпропетровської області площею по 6,83 га кожна строком на 10 років.

12. Право Орендодавців на земельні частки (паї) підтверджується сертифікатами на право власності на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 від 09.08.1999 та серії НОМЕР_4 від 09.08.1999.

13. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

Пунктом 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Розділом ІХ Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" передбачено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону . Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі " визначено умови, за яких договір оренди землі припиняється.

14. Надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що на момент звернення з позовом до суду договори оренди земельних часток (паїв), укладені 05.01.2011 Третіми особами з Відповідачем, чинні, строк їх дії не закінчився, визначені діючим законодавством підстави для припинення дії цих договорів відсутні, а виділення земельних ділянок на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) не припиняє зобов`язання сторін за такими договорами.

15. Отримання ж Третіми особами документів, що підтверджують право власності на землю автоматично не припиняє дію укладених з Відповідачем договорів від 05.01.2011 і непереукладення з Відповідачем цих договорів не свідчить про те, що Відповідач втратив право оренди земельних ділянок.

16. З огляду на вказане вище, посилання скаржника, зазначене в пункті 7 постанови, Судом відхиляється.

17. Доводи касаційної скарги, наведені в пункті 8 постанови, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та вимог про встановлення інших обставин справи, необхідність втручання у фактичну складову судових рішень, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, як суду права.

18. Що стосується твердження Позивача, зазначеного в пункті 9 постанови, то судами попередніх інстанцій повно і всебічно досліджено обставини справи, перевірено їх поданими учасниками справи доказами, яким дано необхідну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, статтею 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, а тому доводам учасників справи надається оцінка відповідно до вимог закону і колегія суддів не вбачає підстав вважати, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи було порушено основні засади (принципи) господарського судочинства.

19. Таким чином, колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги Позивача на предмет законності судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом на результат вирішення спору не впливають.

20. Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

21. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Позивача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Щодо розподілу судових витрат

23. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-М" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі №904/3558/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.