Рішення

від 22.05.2019 по справі 200/5441/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 р. Справа№200/5441/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2019 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання відновити виплату пенсії.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є пенсіонером за віком, має статус внутрішньо переміщеної особи та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області. Відповідач з 01.03.2016 припинив виплату пенсії з підстав не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» . Позивач вважає, що відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та законами України права позивача на отримання пенсії, тим самим позбавив останнього єдиного джерела для існування.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, надав відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що відповідно до Протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №63 від 23.11.2016, відмовлено у відновленні соціальних виплат, оскільки позивач фактично не проживає за адресою зазначеною у заяві. Пенсійний орган зазначив, що жодного рішення про відмову в поновленні виплати пенсії позивачу управлінням не приймалось. Крім того відповідач зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Стосовно вимоги позивача сплатити заборгованість за весь період, відповідач зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України №365, передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Проте, окремий порядок Кабінетом Міністрів України не визначено. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 22.05.2019.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області, що сторонами не заперечується.

Відповідно до довідки від 12.09.2016 № 1426078263 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Протоколом Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №16 від 05.09.2016, відмовлено у відновленні соціальних виплат ОСОБА_1

В матеріалах справи наявна копія Розпорядження управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області від 17.02.2016 про призупинення виплати пенсі ОСОБА_1 з 01.03.2016 року.

З довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 від 26.04.2019 №791 встановлено, що з березня 2016 року пенсійні виплати не нараховувалися, та не виплачувалися.

Із встановлених обставин убачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Положеннями статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено підстави припинення виплати пенсії та визначено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд звертає увагу, що воєнний та надзвичайний стан в Україні не запроваджено.

Відповідно до части другої статті 14 Закону України від 20.03.2003 «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 р. № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Макіївка.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Слід зазначити, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та будь-яким іншим Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Положеннями статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Преамбулою та положеннями частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV передбачено, що призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, регулюються зазначеним Законом. За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно частини першої статті 47 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення та поновлення виплати пенсії передбачені у статті 49 цього Закону. Зокрема, частиною першою цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 49 цього Закону передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених Законом № 1058.

З огляду на наведене, суд вказує на те, що відповідачем рішення про припинення виплати пенсії позивачу з березня 2016 року не приймалось.

Суд вважає за необхідне відмітити, що припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України, без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення, не входить до вказаного вище переліку випадків, відповідно до яких, припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину України.

Суд звертає увагу, що постанова КМУ № 509 від 01.10.2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб» , постанова КМУ № 595 від 07.11.2014 року «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей» , постанова КМУ № 509 від 01.10.2014 року «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ» , постанова КМУ № 365 від 08.06.2016 року «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» , постанова КМУ від 18.02.2016 року № 136 «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації…» не є законами, а тому зазначені підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Право приймати закони, вносити до них зміни належить виключно Верховній Раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі: Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Право на обмеження конституційних прав громадян Кабінету Міністрів України Верховною Радою України не надано.

Припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не входить до вказаного вище переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину Конституцією України.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд звертається до положень Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи, створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв`язку з інвалідністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення.

За приписами положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Суд застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України» , яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням викладеного, суд вважає позов в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання поновити виплату пенсії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Оскільки судом встановлено припинення виплати пенсії позивачу з березня 2016 року, поновленню виплата пенсії підлягає саме з березня 2016 року.

Стосовно тверджень відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Дійсно, цим кодексом, зокрема частиною 2 статті 122 встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.

В той час, частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв`язку із тим, що попередньо призначені йому суми пенсії, починаючи з березня 2016 року, не отримані ним з вини відповідача, який призначає і виплачує пенсію, і ці вимоги безпосередньо спрямовані на виплату йому призначеної пенсії, з березня 2016 року, тобто за минулий час. Та такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу про призупинення виплати пенсії позивачу суд зазначає, що оскільки рішення про припинення виплати пенсії органом Пенсійного фонду України не приймалося, тому позовні вимоги в частині, що стосуються такого рішення, задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про утримання відповідача від подальшого призупинення виплати пенсії, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні, зважаючи на наступне.

Згідно з вимогами статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Таким чином, неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилам статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що сплата судового збору була відстрочена до вирішення цієї справи по суті, з відповідача необхідно стягнути його суму, а саме 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області яка полягає у невиплаті пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з березня 2016 року.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787; 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 ) та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з березня 2016 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , Донецька обл., АДРЕСА_1 ) пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787; 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Галатіна О.О.