Рішення

від 18.04.2019 по справі 160/2707/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року Справа № 160/2707/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняВербному Д.С. за участі: представника позивача представника відповідача Баранник М.Ю., Атрошенко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Пастера, будинок 4, офіс 3А, код ЄДРПОУ 32876405) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003561402 від 11.02.2019 року, №0003571402 від 11.02.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що доводи відповідача базуються на припущеннях щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ "АКЦЕПТ" та його контрагентами, відсутності факту (джерела) законного введення в обіг товарів у попередніх ланках постачання та/або реального задекларованого виробництва. Разом з тим, відповідачем не було проведено повного аналізу господарських операцій на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку, усіх первинних документів, які належать складати залежно від певного виду господарських операцій. Позивач наголошує, що реальність господарських операцій при виконанні зазначених в акті договорів підтверджується належно оформленими первинними документами. Також позивач зазначив про хибність висновку відповідача про необхідність нарахування податкових зобов`язань на суми списаних товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідачем не були досліджені обставини придбання цих товарів і включення сум податку до складу податкового кредиту. Крім того, позивач зазначає, що сума кредиторської заборгованості безпідставно віднесена відповідачем до безповоротної фінансової допомоги, оскільки строк позовної давності за такими вимогами не сплив на момент здійснення перевірки.

Ухвалою суду від 27.03.2019 року провадження у даній справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, посилаючись на пояснення, викладені у позові.

Представником Відповідача до суду було надано відзив на адміністративний позов, яким останній проти задоволення позову заперечував, зазначав, що згідно аналізу баз даних ДФС та податкової звітності контрагентів позивача встановлено відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, відсутність складських та офісних приміщень, основних фондів, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині продажу товарів, недостатня кількість трудових ресурсів, а також, невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) контрагентами позивача, тобто, товар реалізований ТОВ "АКЦЕПТ" підприємствами не придбавався. Крім того, відповідач стверджує, що сума заборгованості одного платника податків перед іншим, не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою, внаслідок чого підлягає оподаткуванню. Також відповідач зазначив, що списані позивачем товарно-матеріальні цінності починають використовуватися в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку, і є базою для оподаткування ПДВ.

Дослідивши матеріали, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ" (код ЄДРПОУ 32876405) зареєстровано 23.02.2004 році у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Центральній Державній податковій інспекції Правобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Основним видом економічної діяльності ТОВ "АКЦЕПТ" є оптова торгівля зерном необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Судом встановлено, що в період з 25.10.2018 року по 14.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "АКЦЕПТ" (код ЄДРПОУ 32876405), податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, валютного за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.11.2018 року №66794/04-36-14-02/32876405.

Вказаним актом зафіксовані наступні порушення:

1) п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 575 892,00 грн., у тому числі:

- за 2015 рік у сумі 221 858 грн.

- за 2016 рік у сум 222 176 грн.

- за півріччя 2018 року у сумі 131 858 грн.

2) п.188.1, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 843 158,00 грн., у т.ч.:

- за квітень 2015 року у сумі 158 998 грн.

- за грудень 2016 року у сумі 211 670 грн.

- за червень 2017 року у сумі 99 155 грн.

- за липень 2017 року у сумі 36 175 грн.

- за серпень 2017 року у сумі 337 160 грн.

3) п.п. б п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, порушено порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф.1ДФ у 1 кв. 2016 року, 1 кв. 2017 року та 1 кв. 2018 року.

На підставі акту від 21.11.2018 року №66794/04-36-14-02/32876405 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області складено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0003561402 від 11.02.2019 року, відповідно до якого ТОВ Акцепт було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 664 400,50 грн., з яких за основним платежем - 575 892,00 грн. та за штрафними санкціями - 88 508,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0003571402 від 11.02.2019 року, відповідно до якого ТОВ Акцепт було збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 855 200,00 грн., з яких за основним платежем - 684 160,00 грн. та за штрафними санкціями - 171 040,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0003971306 від 06.02.2019 року, відповідно до якого до ТОВ Акцепт застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. внаслідок порушення п.п. б п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (дане податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржується).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88(далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73 (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій позивачем), витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318.

Згідно п. 4 П(С)БУ 16 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 П(С)БУ 16).

Згідно з п. 7 П(С)БУ, 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73 (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій позивачем), фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 вказаного Закону).

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Досліджуючи матеріали справи та надаючи оцінку правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, аналізуючи взаємовідносини ТОВ "АКЦЕПТ", перевіряючи наявність у позивача необхідних первинних документів за господарськими операціями з метою визначення витрат та формування податку на прибуток підприємств та податкового кредиту, а також вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Перевірці підлягали взаємовідносини позивача з ТОВ "ПРІМА КОНСАЛТ" (код ЄДРПОУ 39319538) і ТОВ "Де-Конс" (код ЄДРПОУ 40507545).

З аналізу первинної документації по взаємовідносинам позивача з ТОВ "ПРІМА КОНСАЛТ" (код ЄДРПОУ 39319538) вбачається наступне.

Судом встановлено, що у перевіряємий період між ТОВ "АКЦЕПТ" (Покупець) та ТОВ "ПРІМА КОНСАЛТ" (Постачальник) було укладено договір поставки № 11/02 від 11.02.2015 року, у відповідності до умов якого постачальник зобов`язаний передати у власність покупця кукурудзу 3 класу, що відповідає по якості ДСТУ 4525:2006, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору. Пунктом 5.1 зазначеного договору встановлено, що загальну вартість відповідної партії товару покупець сплачує протягом 5 банківських днів за дати останньої з подій, зазначених нижче:

- поставка товару;

- пред`явлення рахунку-фактури;

- передача покупцю документів, зазначених в п.6.1. даного договору (товарно-транспортна накладна на товар, видаткова накладна на товар, податкова накладна на товар).

12 лютого 2015 року між ТОВ "ПРІМА КОНСАЛТ" і ТОВ "АКЦЕПТ" було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 11/02 від 11 лютого 2015 року, якою пункт 5.1. договору викладено в наступній редакції:

"Загальну вартість відповідної партії товару покупець сплачує протягом 5 банківських днів з дати пред`явлення постачальником письмової заявки на оплату товару, але не раніше, ніж через 1 календарний рік з моменту отримання товару від постачальника".

На виконання зазначеного договору ТОВ "ПРІМА КОНСАЛТ" поставило, а ТОВ "АКЦЕПТ" прийняло та частково оплатило товар, що підтверджується видатковою накладною № 12/02 від 12 лютого 2015 року на загальну суму 1232541,90 грн. без ПДВ; податковою накладною № 212003 від 12.02.2015р. на загальну суму 1232541,90 грн. без ПДВ; Актом прийому-передачі товару № 120215 від 12.02.2015р.; товарно-транспортними накладними від 12.02.2015 року: № 0000079, № 0000080, № 0000082, № 0000083, № 0000084 , № 0000085 , № 0000086 , № 0000087, № 0000088, № 0000089, № 0000090, № 0000091, платіжним дорученням № 1356 від 16.03.2015 року на суму 500 000,00 грн.

Транспортування товару за вказаними товарно-транспортними накладними здійснювалось на замовлення ТОВ Акцепт автомобільним перевізником СТОВ АФ Агросвіт на підставі договору на надання послуг з перевезення вантажів № 13001 від 30.01.2015 року. На підтвердження факту реальності співпраці позивача з даним автомобільним перевізником ТОВ Акцепт додало до матеріалів справи копію Акту наданих послуг № 8-28-02 від 28.02.2015 року, підписаного позивачем та автоперевізником СТОВ АФ Агросвіт .

На підтвердження свого права користуватись складським приміщенням, зазначеним в товарно-транспортних накладних в якості пункту розвантаження, за адресою: с. Павлопілля, Нікопольський район, Дніпропетровська обл. позивач надав суду договір складського зберігання № 2 від 18.06.2014 року, укладений між позивачем і зерновим складом ДП Хлібна база № 73 , а також Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 60 від 28.02.2015 року за лютий 2015 року.

В обґрунтування висновків про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ "ПРІМА КОНСАЛТ" відповідач посилається на відсутність придбання ТОВ "ПРІМА КОНСАЛТ" послуг з оренди складських приміщень, відсутність власних виробничих, складських та будь-яких інших приміщень, де ТОВ "ПРІМА КОНСАЛТ" здійснював господарську діяльність, непідтвердження походження товару по ланцюгу постачання згідно аналізу баз даних ДФС та податкової звітності, анулювання свідоцтва платника ПДВ 08.09.2015р., відсутність податкової звітності з серпня 2015 року. Також відповідач посилається на дані інформаційної бази "Суб`єкти фіктивного підприємництва" згідно яких по ТОВ "ПРІМА КОНСАЛТ" складено висновок експерта від 22.06.2015р. № 403, згідно якого підписи у реєстраційних документах виконані різними особами.

На підтвердження заниження суми доходу за півріччя 2018 року відповідач посилається на наявність кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ "ПРІМА КОНСАЛТ" станом на 30.06.2018р., строк позовної давності за якою сплив станом на час здійснення перевірки, внаслідок чого його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Позивач посилається на укладену додаткову угоду № 1 до договору поставки № 11/02 від 11 лютого 2015 року, якою встановлено, що оплата поставленого товару здійснюється протягом 5 банківських днів з дати пред`явлення постачальником письмової заявки на оплату товару. Оскільки такої заяви не поступало, то строк оплати не настав, і строк позовної давності за кредиторською заборгованістю позивача не сплив.

З аналізу первинної документації по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Де-Конс" (код ЄДРПОУ 40507545) вбачається наступне.

Судом встановлено, що у перевіряємий період між ТОВ "АКЦЕПТ" (Покупець) та ТОВ "Де-Конс" (Постачальник) було укладено договір поставки № 04/07 від 04.07.2016 року, у відповідності до умов якого постачальник передає, а покупець приймає і оплачує у встановлений термін товар (ячмінь).

На виконання зазначеного договору ТОВ "Де-Конс" поставило, а ТОВ "АКЦЕПТ" прийняло та частково оплатило товар, що підтверджується видатковою накладною № 704 від 07 липня 2016 року на загальну суму 1481172,00 грн., в т.ч. ПДВ; податковою накладною № 704 від 07.07.2016р. на загальну суму 1481172,00 грн., в т.ч. ПДВ; товарно-транспортними накладними від 07.07.2016 року: №№ 424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, 432, 433, 434, 435, 436, 437, 438, 439, 440, платіжними дорученнями № 2006 від 22.07.2016 року на суму 155 523,00 грн., № 2043 від 29.07.2016 року на суму 350 000,00 грн., № 2045 від 29.07.2016 року на суму 325 649,00 грн. Приймання товару здійснювалось директором ТОВ Акцепт Морозом М. Ю. , перевезення товару здійснювалось силами та засобами постачальника - ТОВ Де-Конс .

На підтвердження свого права користуватись складським приміщенням, зазначеним в товарно-транспортних накладних в якості пункту розвантаження, за адресою: с. Дмитрівка, Нікопольський район, Дніпропетровська обл. позивач надав суду договір оренди нежитлового приміщення № 4/01 від 04.01.2016 року, укладений між позивачем і ТОВ Агро-Дніпро-Нікополь , а також Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 8 від 29.07.2016 року за липень 2016 року.

Крім того, у зв`язку із скрутним фінансовим становищем ТОВ Акцепт письмово звернулось до ТОВ Де-Конс із гарантійним листом вих. № 29/12 від 29.12.2016 року з проханням відстрочити повний розрахунок за договором № 04/07 до 31.12.2019 року. Жодних заперечень, жодних претензій, жодних вимог від ТОВ Де-Конс Позивач не отримував.

В обґрунтування висновків про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ "Де-Конс" відповідач посилається на відсутність придбання ТОВ "Де-Конс" послуг з оренди складських приміщень, відсутність власних виробничих, складських та будь-яких інших приміщень згідно даних податкової звітності, відсутність будь-яких приміщень, де ТОВ "Де-Конс" здійснював господарську діяльність, непідтвердження походження товару по ланцюгу постачання згідно аналізу баз даних ДФС та податкової звітності, анулювання свідоцтва платника ПДВ 19.10.2017р., відсутність податкової звітності з серпня 2016 року. Крім того, відповідач посилається на дані Єдиного державного реєстру судових рішень, згідно якого ТОВ НВП "Де-Конс" є фігурантом кримінального провадження від 12.09.2016 № 42016220000000825 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205 КК України.

З аналізу первинної документації по придбанню і списанню сільськогосподарських культур вбачається наступне. До акту списання № АК-0000004 від 30 січня 2015 року позивач надав видаткові накладні, якими підтверджується факт і час придбання зазначених в акті списання сільськогосподарських культур, а саме: видаткова накладна № 01/07/1 від 01.07.2013р., видаткова накладна № 27/01 від 27.01.2013р., видаткова накладна № 03/07 від 03.07.2014 р., видаткова накладна № 04/07 від 04.07.2014р., видаткова накладна № 21/08 від 21.08.2014р., видаткова накладна № 08/08 від 08.08.2013р. До акту списання № АК-0000003 від 30 січня 2015 року позивач додав видаткову накладну № 15/08 від 15.08.2013р.. До акту списання № АК-0000005 від 30 січня 2015 року додано видаткові накладні № 01/12 від 01.12.2013р., № УК-27/01 від 27.01.2014р., № АГ-24/11 від 24.11.2014р. До акту списання № АК-0000001 від 29.02.2016р. додано видаткову накладну № 19/07 від 19.07.2013р. До акту списання № АК-0000002 від 31.03.2016р. додано видаткові накладні № АГ-09/07 від 09.07.2014р., № АГ-10/07 від 10.07.2014р., № АГ-12/07 від 12.07.2014р. До акту списання № АК-0000003 від 31.05.2016р. додано видаткові накладні № УК-22/08 від 22.08.2014р., № УК-27/08 від 27.08.2014р., № УК-27/08-1 від 27.08.2014р., № УК-29/08 від 29.08.2014р., № УК-16/09 від 16.09.2014р. До акту списання № АК-0000004 від 30.06.2016р. додано видаткові накладні № 10/07 від 10.07.2014р., № 11/07 від 11.07.2014р., № 08/07 від 08.07.2014р., № 10/07/1 від 10.07.2014р., № 11/07/1 від 11.07.2014р., № 24/07 від 24.07.2014р. До акту списання № АК-0000005 від 31 липня 2016р. додано видаткові накладні № АГ-15/07 від 15.07.2014р., № АГ-16/07 від 16.07.2014р., № АГ-24/07 від 24.07.2014р., № АГ-26/07 від 26.07.2014р., № АГ-02/08 від 02.08.2014р., № АГ-06/08 від 06.08.2014р., № УК-29/09 від 02.09.2014р., № УК-04/09 від 04.09. 2014р., № УК-07/10 від 07.10.2014р., № УК-18/12 від 18.12. 2014р., № 01/07 від 01.07.2013р. Також позивачем надано картки рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на підтвердження факту придбання сільськогосподарських культур, які в подальшому були списані позивачем.

Відповідач вважає, що на суму списаних товарно-матеріальних цінностей позивач зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, оскільки внаслідок списання такі товарно-матеріальні цінності починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків, і посилається на п.198.5 ст.198 ПК України.

Позивач стверджує, що зазначені товарно-матеріальні цінності були придбані ним до 01 липня 2015 року і під час такого придбання суми податку не були включені до складу податкового кредиту, отже, вимоги п.198.5 ст.198 ПК України до цих операцій не застосовуються, податкові зобов`язання не нараховуються.

Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу, суд виходить із того, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо платник податку мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді донарахування податку на прибуток, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. № К/9901/2923/18.

За змістом частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявне у контрагентів матеріально - технічне забезпечення було недостатнім для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Фактично, висновки відповідача ґрунтуються лише на зібраній інформації з баз даних ДФС щодо контрагентів позивача, а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Крім того, жодних дій на виконання свого обов`язку, встановленого п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПКУ щодо проведення податкових перевірок безпосередньо підприємств-контрагентів позивача ГУ ДФС у Дніпропетровській області під час проведення документальної планової виїзної перевірки не здійснило.

Так, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що предметом документальної перевірки, яка проводиться контролюючим органом, є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, отримання документального підтвердження щодо наявності трудових ресурсів, власних чи орендованих приміщень у контрагентів-постачальників ТОВ Акцепт в періоди їхніх господарських взаємовідносин відноситься до прямої компетенції та обов`язків податкового органу.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні адміністративного процесуального законодавства.

Неможливість відповідача підтвердити наявність основних засобів чи трудових ресурсів у контрагентів-постачальників ТОВ Акцепт лише за допомогою дослідження електронних інформаційних баз ДФС України, без повноцінного дослідження вказаних обставин шляхом проведення перевірок даних підприємств, не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій між позивачем і його контрагентами за договорами поставки.

Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок товарів (надання послуг, робіт).

Відповідно до висновків Верховного Суду в постанові від 27.02.2018 року у справі №К/9901/4256/17, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до об`єкту оподаткування з податку на прибуток та до складу витрат, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі відповідних договорів товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем витрат з податку на прибуток на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій із вказаними контрагентами.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на висновок експерта від 22.06.2015р. № 403, відповідно до якого підписи у реєстраційних документах ТОВ "ПРІМА КОНСАЛТ" виконані різними особами, оскільки при посиланні на такий висновок експерта ГУ ДФС у Дніпропетровській області не наводить жодної інформації щодо того, в рамках якого провадження проводилась експертиза, який саме законодавчо визначений вид експертизи проводився; чи дійсно вона стосувалась ТОВ ПРІМА КОНСАЛТ , яке питання було поставлено на її вирішення, чи було враховано висновки цієї експертизи при винесенні будь-якого судового рішення. Таким чином, зазначений висновок не є належним доказом у розумінні ст. 73 КАС України.

З приводу посилання відповідача на інформацію, що інший контрагент-постачальник позивача - ТОВ Де-Конс згідно даних ЄРДР є фігурантом кримінального провадження від 12.09.2016 року № 42016220000000825 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 205 КК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту від 21.11.2018р., вказане кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування з 2016 року. Оцінку зібраної у справі доказової бази відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства має надати суд. Відповідно з ч.6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок. Таким чином, сам факт наявності кримінального провадження не є обставиною, що підтверджує нереальність господарської операції між позивачем і ТОВ "Де-Конс".

Відповідач не надав доказів наявності вироку у кримінальному провадженні № 4201622000000082.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.09.2018 року у справі № 826/18952/14, наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку, в силу приписів частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними .

В постанові від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17 Верховний Суд також зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи … не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами… Під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства .

Вищенаведена правова позиція Верховного Суду підтверджується, в тому числі, аналогічною правовою позицією Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) в рішенні від 22 січня 2009 року ЄСПЛ зазначив, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Зважаючи на наведену сталу правову позицію і Верховного Суду і ЄСПЛ, беручи до уваги фактичні обставини справи, а саме відсутність вироку по кримінальному провадженню у відношенні контрагента-постачальника позивача ТОВ Де-Конс , вбачається, що висновок контролюючого органу стосовно відсутності реального характеру господарських операцій позивача з даним контрагентом є суб`єктивним припущенням відповідача, що не базується на жодному належному доказі.

При цьому суд дійшов висновку, що доводи відповідача про відсутність належної обачності позивача при виборі контрагентів не знайшли свого підтвердження, оскільки свідоцтва платника ПДВ у контрагентів позивача були анульовані вже після здійснення господарських операцій; і на момент укладення договорів зазначені свідоцтва були чинними. Також на момент укладення господарських договорів ТОВ "ПРІМА КОНСАЛТ" і ТОВ "Де-Конс" своєчасно здавали податкову звітність до податкових органів. Крім того, зазначені контрагенти позивача належним чином зареєстровані як юридичні особи, відомості про них внесені Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаної позивачем продукції у його контрагентів, суд вказує, що позивач надав належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій із зазначеним контрагентом, в результаті яких відбулися зміни в структурі активів та у власному капіталі позивача, натомість доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З приводу нарахування податкових зобов`язань на суму заборгованості ТОВ "Акцепт" перед ТОВ "Пріма Консалт" суд виходить за наступного. З доданої до матеріалів справи додаткової угоди № 1 від 12.02.2015р. до договору поставки № 11/02 від 11.02.2015р. вбачається, що строк оплати отриманого від ТОВ Пріма Консалт товару сторони погодились продовжити мінімум на 1 календарний рік, що автоматично спростовує висновки контролюючого органу про те, що сума заборгованості позивача перед постачальником ТОВ Пріма Консалт в розмірі 732 542,00 грн. має статус такої, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, оскільки такий строк на момент проведення податкової перевірки ще не сплив. Крім того, позивачем надано довідку ТОВ "ПРІМА КОНСАЛТ" від 17.04.2019р., якою підтверджується, що заборгованість ТОВ "АКЦЕПТ" перед ТОВ "ПРІМА КОНСАЛТ" останнім не обліковується як безнадійна заборгованість та планується бути пред`явленою до виконання в узгоджені сторонами строки і порядку. Таким чином, висновок контролюючого органу те, що така сума має статус безповоротної фінансової допомоги і мала бути включена до складу доходу звітного періоду не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.

Щодо ненарахування ТОВ Акцепт податкових зобов`язань на суми списаних товарно-матеріальних цінностей, а саме на суми Актів списання, на підставі яких позивач списав у зв`язку з псуванням певні види раніше придбаних сільськогосподарських культур, суд зазначає наступне.

В п.198.5 ст. 198 ПКУ зазначено, що вимоги даного пункту не мають обов`язкового характеру для тих ситуацій, коли товари/послуги починають використовуватись платником податків в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника, і коли при цьому ці товари/послуги були придбані цим платником до 1 липня 2015 року, і коли під час такого придбання суми податку не були включені до складу податкового кредиту.

Із наданих позивачем видаткових накладних і картки рахунку 631 вбачається, що придбання списаних товарно-матеріальних цінностей в проміжок часу з січня 2013 року по грудень 2014 року, тобто, до 1 липня 2015 року.

Крім того, жодна з господарських операцій по придбанню цих сільськогосподарських культур, які в подальшому були списані позивачем, не була об`єктом оподаткування податком на додану вартість, отже, за результатом придбання цих товарно-матеріальних цінностей ТОВ Акцепт жодних сум до складу податкового кредиту не включав.

Підставою для ненарахування ПДВ на вказані господарські операції по придбанню с/г культур став пункт 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ (в редакції 2013-2014 років), яким встановлено, що тимчасово, до 31 грудня 2014 року включно, від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Отже, операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД, технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД (до яких відноситься і пшениця, і кукурудза, і ріпак, що придбавались Позивачем в 2013-2014 роках) були звільнені від оподаткування ПДВ на момент їх придбання.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації від 27.06.2018 №2877/5/99-99-15-03-02-16/ІПК Щодо порядку застосування пункту 198.5 статті 198 ПКУ надала наступне роз`яснення: Для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, які починають використовуватися у неоподатковуваних операціях після 01.07.2015, податкові зобов`язання згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу нараховуються у випадку, якщо суми податку, нараховані (сплачені) під час їх придбання або виготовлення, були включені до складу податкового кредиту, та не нараховуються, якщо суми податку до складу податкового кредиту не включалися. .

Таким чином, висновок відповідача про застосування до ТОВ Акцепт п.198.5 ст.198 ПК України та покладення на позивача відповідальності за його невиконання суперечить вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з вимогами ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, в той же час відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.

Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ" підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 000351402 від 11.02.2019 року і податкове повідомлення-рішення № 0003571402 від 11.02.2019 року підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 19210,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 5296 від 27.03.2019 року.

З огляду задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 19210,00 грн. підлягає стягненню з ГУ ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 241 - 246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Пастера, будинок 4, офіс 3А, код ЄДРПОУ 32876405) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2019 року № 0003561402 і № 0003571402 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003561402 від 11.02.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003571402 від 11.02.2019 року.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ" (код ЄДРПОУ 32876405) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 19210,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 5296 від 27.03.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 19 квітня 2019 року.

Суддя Р.З. Голобутовський