Справа № 357/330/19
Провадження № 2/375/342/19
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.05.2019 Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Литвина О.В.,
за участю секретаря - Юрченко Л.В.,
розглянувши у приміщенні суду в смт. Рокитне за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору цивільну справу за позовом Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1
про стягнення допомоги по безробіттю, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач був зареєстрований у Фастівському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний з 19.12.2017 та на підставі поданих ним відомостей та документів йому була призначена та виплачена допомога по безробіттю в розмірі 2331.02 грн. Під час розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення було встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку як безробітний приховав факт працевлаштування у ТОВ "Сільпо-фуд" і що стало підставою для складання акту розслідування страхових випадків № 34 від 11.04.2018. Відповідачу був направлений лист-претензія з вимогою сплатити суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю, однак він добровільно кошів не повернув.
Просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно виплачену допомогу по безробіттю в сумі 2331.02 грн., а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 1762.00 грн.
В судове засідання представник позивача не прибула, натомість надіслала до суду заяву, якою позовні вимоги підтримала та просила розглянути справу у її відстуності, у разі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим, повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності та відзив на позов не надав. Натомість надіслав до суду оригінал квитанції про перерахування на рахунок позивача коштів у сумі 2331.02 грн.
За викладеного суд ухвалює рішення у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, що узгоджується з положеннями ст. 223 ЦПК України, в порядку заочного провадження, проти чого не заперечує позивач і що узгоджується з положеннями ст. 280 ЦПК України та за вимогами частини другої статті 247 цього Кодексу не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.12.2017 звернувся до Фастрівського міжрайонного центру зайнятості із заявами, якими просив зареєструвати його як такого, що шукає роботу, до вирішення питання про його працевлаштування надати (поновити) статус безробітного та призначити (поновити) виплату допомоги по безробіттю.
Наказом від 22.12.2017 року № НТ171222 ОСОБА_1 був наданий статус безробітного з 19.12.2017 року. Наказом від 26.12.2017 № НТ171226 йому, як застрахованій особі залежно від страхового стажу, відповідно до ч.1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до 2 років була призначена допомога по безробіттю в розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру з 26.12.2017 по 20.12.2018 та прийнято рішення розпочати її виплату з 26.12.2017. Наказом від 22.02.2018 № НТ180222 було припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з припиненням реєстрації безробітного відповідно до п. 1 ст.45 Закону України Про зайнятість населення , п.1 ст.31 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та пп. 1, 2 п. 37 Порядку від 20.03.2013 року № 198; у зв`язку з початком зайнятості особи відповідно до пп 1 п.1 ст. 45 Закону України Про зайнятість населення , пп.1 п. 1 ст. 31 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та пп.2 п.1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності з 21.02.2018 року. Наказом № НТ180222 від 22.02.2018 року припинено реєстрацію безробітного з 21.02.2018 року у звязку з працевлаштуванням за наймом на умовах трудового договору (контракту); відповідно до абзацу 3 абзацу 2 пп. 1 п. 37 Порядку від 20.03.2013 року № 198.
Як вбачається з акту № 34 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття Фастівського міськрайонного центру зайнятості від 11.04.2018 року, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Сільпо-Фуд з 12.01.2018 (наказ № 6/МЦ252 к від 11.01.2018) по 30.01.2018 (наказ № 11МЦ252 к від 30.01.2018). За вказаний період роботи отримав дохід в сумі 780.66 грн., який є скритим доходом. Про вказаний факт працевлаштування ОСОБА_1 Фастівський міськрайонний центр зайнятості не повідомив.
Відповідно до наказу №50 від 18.04.2018 року про повернення допомоги по безробіттю, вирішено запропонувати гр. ОСОБА_1 добровільно повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 2331.02 грн.
Згідно розрахунку повернення коштів Фастівського міськрайонного центру зайнятості від 18.04.2018 дохід ОСОБА_1 за період з 12.01.2018 року по 20.02.2018 рік становить 2331.02 грн.
З метою досудового врегулювання питання про добровільну сплату незаконно отриманих коштів, на адресу відповідача було направлено претензію № 05-10/495 від 17.05.2018 року про необхідність добровільного повернення коштів, сплачених як допомога по безробіттю на рахунок центру зайнятості, проте вимога була проігнорована відповідачем.
На час розгляду справи судом відповідач з метою повернення відповідачу надмірно отриманої ним грошової допомоги по безробіттю 02.05.2019 сплатив вказану суму допомоги на рахунок № НОМЕР_1 в ГУДКУ у Київській області, МФО банку 821018, код ЄДРПОУ 24884943. На разі, цих коштів позивач не отримав, оскільки на час перерахування вказаний банківський рахунок позивачу не належав і що підтверджується даними позовної заяви.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, в тім, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та випадок безробіття одним з принципів страхування на випадок безробіття є обов`язковість страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками. Частиною 1 статті 4 передбачено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.
Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є допомога по безробіттю.
Частиною 2 статті 22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та випадок безробіття застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Частиною 1 ст. 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та випадок безробіття передбачено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття далі - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України № 60/62 від 13 лютого 2009 року, Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації. Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України як центральними органами виконавчої влади.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 відповідно до наказу № 6/МЦ252 к від 11.01.2018 був прийнятий на роботу до ТОВ Сільпо-Фуд" з 12.01.2018 року, та 30.01.2018 року наказом № 11/МЦ252 к про припинення трудового договору звільнений за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).
Згідно з пп.2 п. 1 розділу V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015 № 613, Виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості).
Згідно статті 37 Порядку реєстрації ,перереєстрації безробітнихта веденняобліку осіб, які шукаютьроботу, затверджено постановоюКабінету МіністрівУкраїни від 20 березня 2013р.№ 198, Центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня: початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, пов`язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) - забезпечення роботою самостійно.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що позивачем вчинено дії щодо встановлення обставин, які впливають на порядок виплати матеріальної допомоги по безробіттю, прийнято рішення в межах повноважень та відповідно до встановленого порядку та з визначених законом підстав про повернення допомоги по безробіттю. Відповідач належними та допустимими доказами не довів протилежного. На момент розгляду справи сума допомоги залишається бути не повернутою.
На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача коштів у сумі 2331.02 грн., є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1762.00 грн.
Керуючись Законом України Про зайнятість населення , Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-83, 141, 263, 280 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Київського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491085, місцезнаходження: пров.Будівельників,5-А, м.Київ, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 в Головному управлінні ДКСУ в Київській області, МФО 821018, код 03491085) 2331 (дві тисячі триста тридцять одну) гривню 02 копійки в рахунок відшкодування надмірно виплаченої допомоги по безробіттю, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору, а всього 4093 (чотири тисячі девяносто три) гривні 02 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному поряду, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Литвин
Рішення набрало законної сили "___"
Суд | Рокитнянський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 28.05.2019 |
Оприлюднено | 30.05.2019 |
Номер документу | 82042751 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Рокитнянський районний суд Київської області
Литвин О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні