Ухвала

від 28.05.2019 по справі 240/6157/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

28 травня 2019 року

м. Київ

справа №240/6157/18

провадження №К/9901/14865/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кравчука В.М., суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду 08.05.2019 у справі №240/6157/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 позов задоволено частково.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області оскаржило це рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишено без руху, оскільки в порушення п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України заявником до скарги не було додано документ про сплату судового збору. Надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою від 08.05.2019 Сьомий апеляційний адміністративний суд повернув скаржнику апеляційну скаргу з мотивів не усунення недоліків апеляційної скарги, залишеної без руху.

Вважаючи таку ухвалу постановленою з порушенням вимог процесуального закону, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області оскаржило її в касаційному порядку.

Оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Пункт 1 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачає, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення п. 1 ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст. 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги в частині незгоди з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання щодо вирішення питання сплати судового збору під час постановлення рішення суду, Верховний Суд зазначає таке.

За приписами ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовано законом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги надав оцінку клопотанню, доводи касаційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про наявність порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права. Суд в даному випадку не сприймає посилань особи, що подала касаційну скаргу, на відсутність коштів за відповідним напрямком їх використання як на обмеження доступу до правосуддя для суб`єкта владних повноважень. Національне законодавство і практика Європейського суду з прав людини в контексті забезпечення права на справедливий суд спрямовані на захист прав саме людини. Натомість суб`єкти владних повноважень здійснюють оскарження судових рішень в порядку, передбаченому законом, та, з урахуванням обставин цієї касаційної скарги, не можуть розраховувати та звільнення від сплати судового збору.

Твердження скаржника, що принцип верховенства права не діє, якщо відсутня реальна можливість захистити законні інтереси держави, спростовуються тим, що метою верховенства права є обмеження сваволі державної влади та ефективний захист прав і свобод людини, а не забезпечення можливості оскарження судових рішень державними органами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом п. 2 ч. 2 цієї ж статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у ч. 3 ст. 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 328, 333 КАС України,

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду 08.05.2019 у справі №240/6157/18.

2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб