Рішення

від 22.05.2019 по справі 755/3460/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/3460/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарі Сіренко Д.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 755/3460/19 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва про визнання права власності в порядку набувальної давності,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач, починаючи з 20 січня 1997 року по даний час добросовісно, відкрито та безперервно володіє і користується квартирою АДРЕСА_1 , утримує житло в належному стані, постійно в ньому проживає та сплачує за комунальні послуги.

03.12.1996 року позивачу на сім`ю 4 особи протоколом № 4 загальних зборів акціонерів ЗАТ Будінвест-5 , як працівнику товариства, надано право на дольову участь в будівництві трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з роботою на підприємстві з 1971 року.

На підставі вказаного протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ Будінвест-5 між позивачем та ЗАТ Будінвест-5 16 грудня 1996 року було укладеного Договір № 6 про на дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 , на виконання умов якого позивач сплатив на розрахунковий рахунок компанії Київспецтранс 10 000 грн. за дольову участь у будівництві квартири.

За актом приймання-передачі житлової площі, ЗАТ Будінвест-5 передав, а позивач прийняв квартиру АДРЕСА_1, куди вселився з членами своєї родини.

Позивач зазначає, що на неодноразові звернення до ЗАТ Будінвест-5 він не зміг отримати документи на квартиру, у зв`язку з тим, що постановою Арбітражного суду м. Києва від 11.01.2000 року ЗАТ Будінвест-5 визнано банкрутом.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.07.2005 року, ухваленим за скаргою позивача, зобов`язано Відділ у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві надати дозвіл на реєстрацію ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Позивач зареєстрований у спірній квартирі 15.09.2005 року.

Житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва , обслуговується ЖЕД-404. Реєстрація права власності на спірну квартиру відсутня.

Позивач зазначає, що він добросовісно і відкрито користується квартирою АДРЕСА_1 з 20 січня 1997 року, у зв`язку з чим набув право власності на вказану квартиру за набувальною давністю.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.03.2019 року відкрите провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання на 03.04.2019 року (а.с. 72, 73).

Ухвалою суду від 03.04.2019 року підготовче провадження було закрите, справа призначена до розгляду по суті в судовому засіданні на 22.05.2019 року (а.с. 82).

15.04.2019 року до суду надійшов відзив на позов поданий представником Київської міської ради Хрущ А. з проханням відмовити у задоволенні позову та розглянути справу у відсутності представника КМР. Представник відповідача зазначає, що підстави для визнання за позивачем права власності на квартиру за набувальною давністю відсутні, оскільки ОСОБА_1 набув право власності на спірне нерухоме майно, але не зареєстрував його, тому позивачем вибрано невірний спосіб захисту.

21.05.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив подана представником позивача ОСОБА_2 , у якій серед іншого зазначено про те, що відповідачем не спростовано наведені позивачем обставини та правові підстави позову щодо правомірного та законного і відкритого протягом понад 20 років користування квартирою, добросовісного набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру.

В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_2 підтримали позов та викладені у ньому обставини. Позивач додатково пояснив, що по даний час він користується спірною квартирою, постійно сплачує кошти за користування житлово-комунальними послугами, жодних претензій до нього та членів його сім`ї з часу заселення в квартиру стосовно житла з боку третіх осіб не заявлялось.

Представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Протоколом № 4 загальних зборів акціонерів ЗАТ Будінвест-5 від 03.12.1996 року прийнято рішення про надання права дольової участі в будівництві власної квартири працівникам підприємства, у тому числі ОСОБА_1 на сім`ю 4 особи трикімнатної АДРЕСА_1 загальною площею 86,2 кв.м. , як такому, що працює на підприємстві з 1971 року. (а.с. 9, 10). Вказаним протоколом загальних зборів акціонерів встановлено перший внесок за квартиру у розмірі 30 відсотків від собівартості житла та зобов`язано дольовиків внести кошти до 19.12.1996 року на рахунок замовника - компанії Київспецтранс , на решту 70 % вартості квартири, згідно п. 3.6.16 колективного договору, надати працівникам безвідсоткову ссуду строком на 20 років з коштів прибутку підприємства в зв`язку з чим не нараховувати девиденти за 1996 рік.

16 грудня 1996 року між ЗАТ Будінвест-5 (код ЄДРПОУ 012696655) та ОСОБА_1 був укладений договір № 6 на дольову участь в будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого по закінченню будівництва вказаного житлового будинку і здачі його в експлуатацію ЗАТ Будінвест-5 зобов`язується надати ОСОБА_1 одну трикімнатну АДРЕСА_1 , поверх 12 загальною площею 86,2 кв .м. протягом 30 днів, а ОСОБА_1 зобов`язується виплатити ЗАТ Будінвест-5 повну вартість квартири, з якої 30 % при укладенні договору, решту суми погашати рівномірним шляхом щомісячного відрахування або внесення в касу 50 % заробітної плати, але не менше 120 грн. в місяць (а.с. 12, 13).

Відповідно довідки інвесторів ЗАТ Будінвест-5 при будівництві 63-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . оплата проведена за № 961 від 19.12.1996 року в сумі 10 000 грн. (а.с. 11).

На підтвердження сплати позивачем коштів у розмірі 10 000 грн. з призначенням платежу: дольова участь за квартиру згідно договору № 6 від 16.12.1996 року ЗАТ БІ-5 для зарахування на рахунок Київспецтранс також суду надана квитанція від 18.12.1996 року Ощадбанку 5397 (а.с. 14).

За актом приймання-передачі житлової площі від 20.01.1997 року, ЗАТ Будінвест-5 передав, а позивач прийняв трикімнатну АДРЕСА_1 , поверх 12 , загальна площа 86,2 м.кв . по АДРЕСА_1 у відповідності з договором про дольову участь в будівництві від 16.12.1996 року (а.с. 15).

Згідно довідки Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва від 16.03.2018 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , був прийнятий комунальним підприємством безоплатно від КП Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва , згідно розпорядження від 13.02.2015 року за № 61 та обслуговується ЖЕД-404 (а.с. 33).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 25.01.2007 року Закрите акціонерне товариство Будінвест-5 , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01269655, припинило свою діяльність у зв`язку з визнанням юридичної особи банкрутом (а.с. 21).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.07.2005 року, ухваленим по справі № 2-2101/1/2005 р. за скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на дії ЖРЕО № 414 ТОВ України житло-сервіс та Відділу у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, скаргу задоволено, визнано дії суб`єктів оскарження неправомірними, зобов`язано ЖРЕО № 414 ТОВ України житло-сервіс та Відділ у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві надати дозвіл на реєстрацію ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Нормою статті 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно положень ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно вказаної норми закону володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву в правомірності такого правочину). В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України).

Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов`язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю.

Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна - 5 років).

Згідно акту посвідченого начальником ЖЕД - 404 від 28.11.2018 року з підписами мешканців будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 з членами своєї родини фактично проживає з 1997 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34).

Відповідно відмітки в паспорті, позивач зареєстрований у спірній квартирі з 15 вересня 2005 року (а.с. 24-27).

За повідомленням Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації від 27.11.2018 року № 062/14-14597 (И-2018), квартира АДРЕСА_1 на праві власності не реєструвалася (а.с. 35).

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 15.12.2018 року, відомості по квартирі АДРЕСА_1 щодо реєстрації права власності, інших речових прав, іпотеки, обтяження відсутні (а.с. 37).

Доводи представника відповідача викладені у запереченнях на позов з посиланням на те, що ОСОБА_1 невірно обрав спосіб захисту, що є підставою для відмови в позові, оскільки позивач набув право власності на спірну квартиру, проте не зареєстрував його, суд до уваги прийняти не може, так як умови укладеного між позивачем та ЗАТ Будінвест-5 договору на дольову участь в будівництві будинку не були виконані обома сторонами правочину через припинення діяльності ЗАТ Будінвест-5 , яке не надало позивачу всіх необхідних документів для реєстрації права власності на квартиру, що було визначено п. 3 договору, а позивач не мав змоги сплатити повну вартість квартири.

Як роз`яснено у п. п. 9, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 року № 5, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема таке:

-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

-володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст. 344 ЦК України).

Враховуючи положення ст.ст. 335 та 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (ст. 214 ЦПК).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Також, відповідно до роз`яснень, викладених у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 року № 24-150/0/4-13 Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння. Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто, на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, судом встановлено, що позивач добросовісно заволодів майном, за яке не мав можливість сплатити залишок коштів, відповідно укладеного із ЗАТ Будінвест-5 договору на дольову участь в будівництві житлового будинку через припинення 25.01.2007 року діяльності останнього та відсутністю правонаступників юридичної особи, при цьому позивач продовжує відкрито та безперервно володіти нерухомим майном протягом більш ніж десять років підряд, утримує житло, сплачує житлово-комунальні послуги, спорів щодо спірного майна протягом всього періоду володіння не виникало, що підтверджується матеріалами справи, тому суд приходить до висновку, що позивач правомірно набув право власності за набувальною давністю на АДРЕСА_1 , яка на праві власності за будь якими фізичними та/або юридичними особами зареєстрована не була, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню, так як знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Судові витрати по сплаті позивачем судового збору в дохід держави суд вважає покласти на рахунок позивача та з відповідача не стягувати, оскільки в межах даного спору останнім права позивача порушені не були.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 328, 344, 397 ЦК України, п. п. 9, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 року № 5, ст. ст. 2, 4, 10, 12, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 142, 197, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва про визнання права власності в порядку набувальної давності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 за набувальною давністю право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - Київська міська рада, місце знаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22883141.

Третя особа - Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва , місце знаходження: 02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-г, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39606435.

Повне судове рішення складено 29 травня 2019 року.

Суддя Л.М.Виниченко