Постанова

від 24.05.2019 по справі 485/1432/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.05.19

22-ц/812/911/19

Провадження № 22-ц/812/911/19

Категорія43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Бондаренко Т.З.,

суддів - Темнікової В.І., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

за участю: представника позивача Мілюченка А.Г., представника відповідача ПСП Агрофірма Роднічок Сухорукової І.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 485/1432/18 за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області, ухваленого 28 лютого 2019 року під головуванням судді -Квєтки І.А.,, в приміщенні того ж суду по справі за позовом

ОСОБА_2

до

Комунального підприємства Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації , ОСОБА_5 , Приватного сількогосподарського підприємстваАгрофірма Роднічок про

визнання права на оренду земельної ділянки та визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Снігурівської районної державної адміністрації, ОСОБА_5, Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Роднічок про визнання права на оренду земельної ділянки, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позивач зазначав, що 07 жовтня 2011 року та 02 лютого 2012 року між відповідачем ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 було укладено договори, строком на 49 років, оренди земельних ділянок, які розташовані в межах території Баратівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, площами 5,23 га та 8,6400 га, зареєстровані у встановленому порядку у Відділі Держкомзему у Снігурівському районі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, спадкоємцем після її смерті є позивач, який в порядку спадкування на підставі вказаного вище договору оренди продовжує користуватися земельною ділянкою.

Проте, 28 серпня 2017 року та 20 січня 2018 року відповідач ОСОБА_5 уклала з ПСП Агрофірма Роднічок договори оренди землі, яка перебуває в оренді у позивача, про що 13 жовтня 2017 року та 23 лютого 2018 року відповідно державним реєстратором Комунального підприємства Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію вчинено записи у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Посилаючись на те, що договори оренди землі від 28 вересня 2017 року та від 20 січня 2018 року, оформлені без розірвання попереднього договору оренди за яким він є орендарем, його реєстрація відбулась із порушенням чинного законодавства, він є спадкоємцем після смерті дружини права оренди, просив визнати за ним право на оренду земельних ділянок, визнати протиправними, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди за ПСП Роднічок та скасувати записи про державну реєстрацію у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 13 грудня 2018 року замінено неналежного відповідача Державного реєстратора Снігурівської районної державної адміністрації на належного Комунальне підприємство Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації .

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 28 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що договорами оренди, які укладені 7 жовтня 2011 року та 02 лютого 2012 року з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 не передбачено переходу права на оренду в порядку спадкування та, в разі наявності, особам, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями, а також те, що право на спадщину позивач не оформив та не зареєстрував право оренди в установленому порядку, а тому суд дійшов висновку, що договори з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 припинили свою дію у зв`язку з її смертю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного рішення, яке ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити повністю його позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 , в установленому законом порядку прийняв спадщину, а тому за законом має право на спадкування її прав та обов`язків, які існували на час її смерті, в тому числі і права на оренду спірних земельних ділянок. Заборони такого спадкування у договорах оренди з ОСОБА_6 відсутні.

Також апелянт зазначав, що державним реєстратором в порушення вимог ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , без перевірки наявності вже зареєстрованого речового права на нерухоме майно, зареєстровані наступні договори оренди на спірні земельні ділянки з ПСП Агрофірма Роднічок .

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, що ОСОБА_5 є власником земельних ділянок площами 5,2272га та 8,6397га , розташованих в межах Баратівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровими номерами НОМЕР_1 та , НОМЕР_2 , згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 та НОМЕР_5, виданих Відділом Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області 03 березня 2009 року та 01 грудня 2011 року. (а.с.12,14).

Між ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 на вказані земельні ділянки відповідно 07 жовтня 2011 року та 02 лютого 2012 року, укладені договори оренди строком на 49 років, які відповідно 29 листопада 2011 року та 02 лютого 2012 року зареєстровано у відділі Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області за № 482578004002505 та № 482578004003553 (а.с.8-9, 10-11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, актовий запис про смерть № 9 від 08 травня 2015 року, вчинений Виконавчим комітетом Баратівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.16).

Відповідно до копії спадкової справи наданої до суду Снігурівською державною нотаріальною конторою, спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є її чоловік ОСОБА_2 - позивач у справі, та син ОСОБА_8 , які в установленому законом порядку прийняли спадщину (а.с.39-54).

Після смерті орендаря ОСОБА_6 спірні земельні ділянки перебувають в користуванні її спадкоємця позивача у справі ОСОБА_2

28 вересня 2017 року між ОСОБА_5 та ПСП Агрофірма Роднічок укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 8,6397га, на строк 10 років, про що 13 жовтня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію вчинено запис №22917909 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно (а.с.60-63).

Аналогічний договір оренди іншої земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 5,2272га, на строк 10 років, про що 23 лютого 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію вчинено запис №25065243 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, укладено між тими ж сторонами ОСОБА_5 . та ПСП Агрофірма Роднічок (а.с.56-59).

Вирішуючи позовні вимоги про визнання права позивача, як спадкоємця, на оренду земельних ділянок на підставі договорів оренди із спадкодавцем ОСОБА_6 , та визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію наступних договорів оренди на ті ж самі земельні ділянки з іншим орендарем, відповідачем у справі ПСП Агрофірма Роднічок по суті, суд виходив з того, що позивач не має права оренди спірних земельних ділянок, оскільки договори оренди із спадкодавцем ОСОБА_6 припинили свою дію, так як позивач не оформив право на спадщину та не зареєстрував своє право оренди.

В той же час з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на правових нормах та не відповідає характеру спірних правовідносин.

За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Так, вимагаючи визнати за собою право оренди земельних ділянок та оскаржуючи проведення реєстраційних дій та прийняття рішень про державну реєстрацію права оренди на ті ж самі земельні ділянки за відповідачем ПСП Агрофірма Роднічок , позивач фактично оспорює набуте відповідачами право оренди на ці земельні ділянки, оскільки зазначає, що реєстрація права оренди земельних ділянок на підставі укладених договорів оренди з ПСП Агрофірма Роднічок відбулася незаконно так як фактично на час проведення реєстрації не втратили чинність попередні договори оренди цих самих земельних ділянок, за якими право оренди перейшло позивачу. Тому вимоги щодо неправомірності державної реєстрації є похідними від вирішення судом питання щодо правомірності набуття ПСП Агрофірма Роднічок права оренди на спірні земельні ділянки на підставі укладених договорів оренди.

Таким чином позивач фактично звернувся до суду на захист свого, як він зазначає, отриманого в порядку спадкування права оренди земельних ділянок, яке порушено внаслідок укладання наступних договорів оренди з іншим орендарем на ці ж земельні ділянки та, як наслідок, реєстрацією права оренди за цими договорами.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до рішення Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30 січня 2003 року правосуддя за своєю суттю визначається таким лише за умов, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає обов`язкову ефективність процедурно-процесуальних засобів для оскарження порушення прав людини на національному рівні.

Згідно ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню судом при розгляді справ.

Таким чином, під ефективним способом захисту слід розуміти такий засіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

За змістом ефективний засіб захисту повинен відповідати природі порушеного права, характеру допущеного порушення та наслідкам, які спричинило порушення право особи.

В той же час, реєстрація права оренди за відповідачем, яку оспорює позивач, є лише наслідком, укладених з відповідачем договорів оренди. Тому, визнання незаконними (протиправними) таких рішень щодо реєстрації в даному спорі, є способом захисту саме цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права та інтереси позивача, на захист яких він звернувся до суду, пов`язані з правом оренди земельних ділянок, які виникли з договорів оренди із спадкодавцем та з його спадкових прав, і можуть бути захищенні шляхом пред`явлення позовної вимоги щодо недійсності самих договорів оренди спірних земельних ділянок з відповідачем, і в межах цього спору, як наслідок, підлягає вирішенню і вимога щодо неправомірності реєстрації права оренди.

За такого, пред`явлення позовної вимоги лише щодо неправомірності реєстрації права оренди - не є ефективним способом захисту порушеного права оренди спірних земельних ділянок позивача, оскільки не призведе до його відновлення.

Суд розглядає справи згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Судом, в порушення наведених процесуальних норм, не вжито заходи щодо сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав передбачених цим Кодексом, а саме щодо роз`яснення права обрання способу захисту відповідно до вимог закону.

Враховуючи наведене, а також, що судом не вірно встановлено характер спірних правовідносин, не встановлено належний ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, висновки суду в оскаржуваному рішенні стосовно того, що позивачем не оформлено право на спадщину, не зареєстровано право оренди в установленому законом порядку, що договір оренди земельних ділянок з ОСОБА_6 є припиненим в зв`язку із смертю орендаря, а також щодо відсутності підстав для захисту порушеного права позивача - є передчасними.

Саме з вказаних підстав, тобто не вірного обрання способу захисту порушеного права, позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог п.п. 1, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що в оскаржуваному рішенні районним судом через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, наведена неправильна мотивація та правова підстава відмови в задоволенні позову, як то відсутність порушеного права у позивача, то оскаржуване рішення в частині мотивації та правового обґрунтування відмови в задоволенні позову підлягає зміні, а в іншій частині, а саме власне в частині відмови в задоволенні позову, дане рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 28 лютого 2019 року в частині правового обґрунтування змінити.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 29 травня 2019 року.

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Т.В.Крамаренко