Постанова

від 29.05.2019 по справі 482/1634/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.05.19

22-ц/812/826/19

Справа №482/1634/18

Провадження №22-ц/812/826/19

№22-ц/812/926/19 Головуючий суду першої інстанції - Демінська О.І.

Категорія 39 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

29 травня 2019 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_2.,

представника відповідача - Ошовського С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданою через її представника ОСОБА_2 , та приватного нотаріуса Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенка Дениса Вадимовича, поданою через його представника Ошовського Сергія Валерійовича , на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 березня 2019 року, ухвалене о 13 год.40 хв. під головуванням судді Демінської О.І. в приміщенні суду в м.Нова Одеса Миколаївської області, за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенка Дениса Вадимовича (далі - приватний нотаріус Філіпенко Д.В.), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової Ірини Олександрівни, Новоодеський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про скасування постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання приватного нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року позивач через свого представника ОСОБА_2 подала до суду позов про скасування постанови приватного нотаріуса Філіпенка Д.В. від 24 липня 2018 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та зобов`язання приватного нотаріуса видати вказане свідоцтво.

Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , після чого відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_1 та розташованого на ній житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

24 липня 2018 року вона звернулася до відповідача з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, приватний нотаріус Філіпенко Д.В. відмовив їй у видачі такого свідоцтва на підставі п. 4.17 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у зв`язку з тим, що постановами державного виконавця від 09 серпня 2010 року та 02 квітня 2012 року на все майно ОСОБА_4 накладено арешт, а приватним нотаріусом Філіпенком Д.В. накладено обтяження на підставі договору іпотеки від 20 квітня 2007 року.

Посилаючись на те, що видачі свідоцтва про право на спадщину у відповідності до положень вищезазначеного Порядку може перешкоджати виключно арешт, накладений слідчими або судовими органами, ОСОБА_1 вказувала на незаконність відмови нотаріуса у видачі їй відповідного свідоцтва.

З огляду на зазначені обставини, позивач просила задовольнити її позовні вимоги.

Також ОСОБА_1 просила розподілити судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України, на підтвердження яких нею під час розгляду справи надано квитанції про сплату судового збору на суму 1409,60 грн., договір про надання правничої допомоги, ордер, акт про надання правничої допомоги на загальну суму 5500 грн., платіжні доручення, квитанції про оплату витрат за професійну правничу допомогу на вказану суму.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову приватного нотаріуса Філіпенка Д.В. від 24 липня 2018 року про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Зобов`язано приватного нотаріуса Філіпенка Д.В. видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З приватного нотаріуса Філіпенка Д.В. на користь ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду в частині розподілу судових витрат, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила частково скасувати рішення суду в частині розподілу судових витрат та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на її користь судових витрат в сумі 6 909,60 грн. (5500 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, 1409,60 грн. - судовий збір).

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вказувала на те, що суд першої інстанції невмотивовано ухилився від стягнення з відповідача витрат за професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджено нею належними доказами.

Приватний нотаріус Філіпенко Д.В. через свого представника Ошовського С.В. також подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Сьоренсен відмовити.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач вказував на те, що відмовляючи ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом він діяв у відповідності до норм Закону України Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Посилання позивача на те, що органи державної виконавчої служби не відносяться до судових є безпідставним та таким, що не відповідає положенням Закону України Про виконавче провадження . Виконавча служба наклала арешт на майно ОСОБА_4 на підставі рішення суду про стягнення боргу, а тому підстав стверджувати про те, що арешт, накладений не судовим органом, немає.

Обома сторонами подано відзиви на апеляційні скарги, де вони зазначають про безпідставність доводів протилежної сторони.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга приватного нотаріуса Філіпенка Д.В. підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга Сьоренсен А.Ю . - задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з статтями 49, 50 Закону України Про нотаріат нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Підпункти 4.9-4.11, 4.16, 4.17 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5, передбачають, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.

У разі наявності заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 (а.с.3-6).

23 січня 2018 року приватним нотаріусом Філіпенком Д.В. здійснено реєстрацію спадкової справи в Спадковому реєстрі (а.с.7).

24 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до вказаного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька на спадкове майно: житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку площею 0,1 га.

Постановою приватного нотаріуса Філіпенка Д.В. у цей же день позивачу відмовлено у вчинені нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі п.4.17 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5, у зв`язку з наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей про накладення арешту на нерухоме майно, належне померлому (а.с.8).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.07.2018 р. постановами державного виконавця Новоодеського ВДВС від 09 серпня 2010 року та 02 квітня 2012 року накладено арешт на все майно, належне ОСОБА_4 Житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці з 20 квітня 2007 року (а.с.9-10).

Встановивши зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Оскільки з вищезазначених реєстрів не вбачається накладення арешту на спадкове майно судовими чи слідчими органами, у відповідача були відсутні підстави для відмови у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Суд ретельно дослідив обставини справи і дав вірну оцінку доказам.

Доводи відповідача про те, що державну виконавчу службу можна прирівняти до судових органів в контексті п.4.17 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки вона виконує рішення судів і виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, колегія суддів вважає помилковими.

Виходячи з вимог Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , органи державної виконавчої служби України не є судовими органами.

За такого, рішення районного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання приватного нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Таким же воно є в частині розподілу судового збору. Оскільки судом було задоволено дві немайнові вимоги у повному обсязі, за розгляд яких, виходячи з норм Закону України Про судовий збір повинно бути сплачено 1409,60 грн. (704,80 х 2), то суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача вказану суму, сплачену нею при поданні позовної заяви.

Що ж стосується рішення суду про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то воно є хибним.

За правилами ст.141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Стаття 59 Конституції України проголошує, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 р. №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи свідчать, що позивачу при розгляді справи надавав професійну правничу допомогу адвокат Кобзаренко М.Ю. Його повноваження підтверджені належними доказами. За здійснену ним допомогу позивач сплатила 5500 грн., що підтверджується квитанціями та актом про отриману допомогу.

Вказана сума є співмірною зі складністю справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Відповідачем жодного аргументу щодо неспівмірності таких витрат не наведено, хоча законом саме на нього покладено обов`язок доведення цього.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат за професійну правничу допомогу у сумі 5500 грн. при розгляді справи в суді першої інстанції підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено клопотання про стягнення з відповідача вказаних витрат у сумі 500 грн. за надання такої допомоги у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає його обґрунтованим. Вищевказані норми права передбачають таке право позивача. Зазначена нею сума є співмірною зі складністю справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст.ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенка Дениса Вадимовича, подану його представником Ошовським Сергієм Валерійовичем , залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 березня 2019 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з приватного нотаріуса Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенка Дениса Вадимовича на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 5500 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з приватного нотаріуса Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенка Дениса Вадимовича на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 500 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О.В. Локтіонова

Судді С.Ю. Колосовський

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 29 травня 2019 року.