Рішення

від 29.05.2019 по справі 414/1106/19

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року м. Кремінна

Справа № 414/1106/19

Провадження № 2/414/331/2019

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Варварівської сільської Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до Варварівської сільської Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в обґрунтування якого посилається на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку (пай), що знаходиться на території Варварівської сільської ради Кремінського району Луганської області у колективному сільськогосподарському підприємстві Більшовик , що належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі рішення Кремінської районної державної адміністрації № 1019 від 27.12.1996.

Спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_2 відсутні, оскільки його батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . За життя ОСОБА_2 був одружений, але згодом шлюб було розірвано, дітей він не мав.

Таким чином, позивач вважає, що має право на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , як спадкоємець другої черги.

Позивач своєчасно не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , оскільки КУ Кремінський обласний будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів , де проживав останні роки свого життя ОСОБА_2 , не відразу повідомила її про його смерть, оскільки з початком проведення антитерористичної операції на території м. Рубіжне Луганської області позивач була вимушена виїхати із зазначеного населеного пункту до врегулювання конфлікту.

Так, з травня 2014 року по лютий 2016 року позивач тимчасово проживала у свого онука ОСОБА_5 , який працював у м. Вінниця та винаймав там житло. В цей період позивач не відвідувала свого брата. Після повернення до м. Рубіжне Луганської області позивач мала незадовільний стан свого здоров`я, у зв`язку з чим також не мала можливості відвідувати брата.

У березні 2016 року позивач перебувала у лікарні м. Рубіжне Луганської області. У період з 26.11.2016 по 31.12.2017 року позивач хворіла та зверталася до Рубіжанської міської лікарні за медичною допомогою з приводу болю у суглобах ніг. На даний час позивач також має незадовільний стан, у зв`язку з чим тривалий час не могла самостійно пересуватися та користувалася милицями.

ОСОБА_2 з 10.08.2013 знаходився та проживав у КУ Кремінський обласний будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів за адресою: АДРЕСА_2 і був відрахований зі списків підопічних та знятий з державного забезпечення з 22.12.2016 у зв`язку зі смертю.

Про смерть рідного брата позивачу стало відомо лише на початку 2018 року, що негативно відобразилося на її стані здоров`я, і що також призвело до порушення строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Згодом, коли поліпшився стан здоров`я позивача, вона усно звернулася до приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Тіщенка О.М. щодо подання заяви про прийняття спадщини після смерті її брата, на що отримала письмову відповідь, в якій зазначалося про те, що позивачем порушено передбачений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини та позивачу було роз`яснено про необхідність звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а також вирішити питання родинних відносин позивача з її рідним братом.

Так, 26.04.2018 Рубіжанським міським судом Луганської області було винесено рішення, яким було встановлено факт того, що померлий ОСОБА_2 та позивач є рідними братом і сестрою.

19.09.2018 позивач повторно звернулася до Рубіжанської державної нотаріальної контори Луганської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , однак постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у вчиненні відповідної нотаріальної дії, оскільки позивачем у встановлений шестимісячний строк не було прийнято спадщину, а також через те, що на момент смерті ОСОБА_2 позивач з ним не проживала за однією адресою. У постанові також зазначалося, що за життя ОСОБА_2 було складено заповіт на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак у спадковій справі відсутні будь-які заяви про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину, крім заяви позивача, а так само відсутні заяви про відмову від прийняття спадщини.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач просила суд визнати поважними причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, а також визначити їй додатковий строк тривалістю у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її рідного брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання позивач не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, в якій також зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, голова Варварівської сільської ради Кремінського району Луганської області ОСОБА_12 . надала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, повно всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Чабанівка Новоайдарського району Луганської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 21 вересня 1956 року уклала шлюб із ОСОБА_10 , після реєстрації якого взяла собі прізвище чоловіка. Зазначені обставини підтверджуються паспортом позивача, а також свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 (а.с. 10-11, 13).

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.04.2018 (яке набрало законної сили 04.06.2018) було встановлено факт родинних відносин і визнано, що позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у смт Стара Краснянка Кремінського району Луганської області, що також підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 22.12.2016 Кремінським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області (а.с. 16, 20-21).

З довідки КУ Кремінський обласний будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів № 25 від 05.03.2018 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дійсно проживав та був зареєстрований у зазначеному закладі за адресою: АДРЕСА_2 , та знаходився на державному забезпеченні з 10.08.2013. ОСОБА_2 був відрахований зі списків підопічних та знятий з державного забезпечення з 22.12.2016 у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).

Після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки загальною площею 7,5889 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Варварівської сільської ради Кремінського району Луганської області, яка належала останньому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , виданого 26.03.2002 Варварівською сільською Радою народних депутатів, а також земельної частки (паю) у КСП Більшовик розміром 10,73 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що належала померлому ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 , виданого 20.01.1997 головою Кремінської районної державної адміністрації (а.с. 18, 19).

Після смерті ОСОБА_2 позивач звернулася до приватного нотаріуса Кремінського районного округу Луганської області Тіщенка О.М. з усним зверненням щодо подання заяви про прийняття спадщини після смерті її рідного брата ОСОБА_2 , у відповідь на які у своєму письмовому листі від 13.03.2018 нотаріусом було роз`яснено позивачу, що вона пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини, у зв`язку з чим їй необхідно звернутися до суду з позовом для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Також у цьому листі нотаріусом було наголошено на необхідності вирішення питання про отримання документів, що підтверджують родинні відносини позивача з померлим (а.с. 17).

Так, після встановлення у судовому порядку факту родинних відносин зі своїм померлим братом ОСОБА_2 , позивач 19.09.2018 разом із ОСОБА_11 повторно звернулися до нотаріуса із спільною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак постановою державного нотаріуса Рубіжанської державної нотаріальної контори Коваленко Г.П. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 262/02-31 від 03.10.2018, який діє в порядку заміщення державного нотаріуса Кремінської нотаріальної державної контори їм було відмовлено, оскільки під час розгляду заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 7,5889 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Варварівської сільської ради Кремінського району Луганської області, та право на земельну частку (пай) у КСП Більшовик с. Варварівка Кремінського району Луганської області, що залишилися після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , нотаріусом було встановлено, що: 1) ОСОБА_1 та ОСОБА_11 спадщину у встановлений законом спосіб не прийняли, тобто заяву про прийняття спадщини протягом протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не подали і разом зі спадкоємцем на час відкриття спадщини постійно не проживали. У спадковій справі відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт прийняття спадщини з боку заявників; 2) до заяви не додані документи, що підтверджують право власності померлого на вказане майно. Також у постанові нотаріуса зазначається, що 19.09.2018 було відкрите провадження за спадковою справою № 25/2018 Кремінською державною нотаріальною конторою щодо майна померлого ОСОБА_2 Під час заведення зазначеної спадкової справи було перевірено наявність іншої заведеної спадкової справи та заповіту від імені спадкодавця та згідно з довідкою зі Спадкового реєстру № 53359014 станом на 19.09.2018 від імені спадкодавця було залишено заповіт на все майно померлого на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зазначеній спадковій справі відсутні будь-які заяви про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину, крім заяв позивача та ОСОБА_11 , який також пропустив строк подання заяви про прийняття спадщини. Також відсутні заяви про відмову від прийняття спадщини (а.с. 26-27).

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 зазначається, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23.08.2017 у справі № 1320цс17 та постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі 592/9058/17-ц, які суд враховує під час розгляду цієї цивільної справи з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

При цьому коло причин, що можуть свідчити про поважність пропуску спадкоємцем строку подання заяви про прийняття спадщини, законом не визначено, а отже суд у кожному конкретному випадку з урахуванням наданих доказів та обставин справи визначає, чи є достатні підстави для надання додаткового строку для подання такої заяви.

Як зазначається у позові, причиною пропуску позивачем шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини є те, що вона з травня 2014 року по лютий 2016 року позивач тимчасово проживала у свого онука ОСОБА_5 у м. Вінниця та орендувала там собі житло. У цей період позивач не відвідувала свого брата, однак після повернення до м. Рубіжне Луганської області позивач мала незадовільний стан свого здоров`я, у зв`язку з чим також не мала можливості відвідувати свого брата.

Так, з 06 березня 2016 року по 18 березня 2016 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у Рубіжанській міській лікарні, а також проходила лікування у цьому закладі у період з 26 листопада 2016 року по 31 грудня 2017 року стосовно болю у суглобах ніг. Також з 23 травня 2017 року по червень 2017 року позивач користувалася милицями, які отримала у Рубіжанській організації Товариства Червоного Хреста. Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем документами: виписками з медичної карти та історії хвороби ОСОБА_1 , довідкою № 56 від 06.06.2018 (а.с. 22, 23, 24, 25).

Таким чином, суд бере до уваги, що поважність причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини позивачем обумовлюється у сукупності похилим віком та потребою у постійному лікуванні, що суттєво обмежувало можливості позивача у пересуванні, яка була вимушена користуватися милицями.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.10.1979 у справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства (пункт 32). Законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

В той же час, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Більше того, згідно зі стандартом, розробленим у практиці ЄСПЛ на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до третього критерію, уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення від 23.09.1982 року справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції ). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі Трегубенко проти України ).

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише за умови, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки вона втратить право на спадкування майна, яке залишилося після смерті її рідного брата. І спочатку смерть близької людини, а потім і втрата спадкового майна будуть для неї занадто надмірним тягарем, і при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.

За таких обставин, оскільки судом було встановлено, що позивач пропустила встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті брата з поважної причини, а також з огляду на відсутність заперечень проти позову з боку відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю у три місяці, якого, на думку суду, буде достатньо для подання позивачем відповідної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 89, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Варварівської сільської ради Кремінського району Луганської області (ідентифікаційний код 04336116; місцезнаходження: Луганська область, Кремінський район, с. Варварівка, вул. Слобожанська, 17) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її рідного брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , тривалістю у три місяці з дня набрання цим рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Безкровний