Рішення

від 29.05.2019 по справі 904/1288/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2019м. ДніпроСправа № 904/1288/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенерую

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВМ ГРУП ЛТД", м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 182 463,52 грн. за договором поставки

Без виклику (повідомлення) учасників.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВМ ГРУП ЛТД" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 182 463,52 грн. за Договором поставки від 14.03.2017 № 53-129-01-17-00983.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки від 14.03.2017 № 53-129-01-17-00983, в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2019, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про прийняття позовної заяви від 02.04.2019 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача та за адресою власника підприємства відповідача Білого Ю.С.

Направлення відповідачу ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду від 02.04.2019 підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Дніпропетровській області з повідомленнями №61.

Станом на дату винесення рішення ні конверт, ні поштове повідомлення, адресоване на юридичну адресу відповідача, до суду не повернулося, згідно витягу з сайту "Укрпошта" інформація щодо вручення, чи невручення цього поштового відправлення відсутня.

Проте, конверт, адресований власнику Товариству з обмеженою відповідальністю "МВМ ГРУП ЛТД" Білому Ю.С., повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд звертає увагу на те, що строк розгляду справи закінчується 31.05.2019.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2017 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МВМ ГРУП ЛТД" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 53-129-01-17-00983.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі поставити лічильники іонізуючого випромінювання (далі-продукція) виробництва ФГУП Комбінат Електрохімприбор, ВНІІТФА, СФ ВНІІТФА, НПП Консенсус (РФ), Vacu Тес (Німеччина), Centronic LLC (США) для ВП Рівненська АЕС , ВП Запорізька АЕС , ВП Хмельницька АЕС ДП НАЕК Енергоатом , а пПокупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни і строки поставки зазначені в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.3. договору, обсяги закупівлі продукції можуть бути зменшені залежно від реально виділеного фінансування видатків.

Відповідно до п. 3.1 договору, сума договору становить 1 254 000,00 гривень, у тому числі ПДВ 20% - 209 000,00 грн.

Згідно з п. 3.2. договору, ціна на кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікаціях.

Пунктом 4.1. договору визначено, що покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в специфікаціях, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника

Оплата продукції проводиться покупцем протягом 30-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції (п. 4.2. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що строк поставки продукції зазначений в Специфікаціях. За погодженням з покупцем, допускається дострокова поставка та поставка продукції партіями.

Відповідно до п. 5.2. договору, поставка продукції згідно специфікаціям здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP згідно з термінами Інкотермс 2010: склад вантажоодержувача:

- Рівненське відділення ВП Складське господарство : 34400, Україна, Рівненська обл., м. Вараш, Промислова зона 35/2, Будівельна база № 1;

- Запорізьке відділення ВП Складське господарство : 71504, Україна, Запорізька обл., м. Енергодар, а/с №301;

- Хмельницьке відділення ВП Складське господарство : 30100, Україна, Хмельницька обл., м. Нетішин, а/с №292.

Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження Продукції, письмово повідомляє Покупця про заплановану дату поставки Продукції із зазначенням номенклатури, вартості та кількістю одиниць партії Продукції, що поставляється.

Відповідно до п. 5.3. договору, постачальник поставляє продукцію в тарі, яка забезпечує її збереження при транспортуванні на великі відстані (не менше ніж 4000 км), завантажені/розвантаженні, складському зберіганні, в порядку та в межах строків визначених відповідними технічними умовами на даний вид продукції.

Згідно з п. 5.4. договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Приймання Продукції здійснюється безпосередньо Вантажоодержувачем на його складі, у відповідності до супровідних документів (п.5.7. договору).

Пунктом 5.10. договору визначено, що право власності на продукцію набувається покупцем з моменту успішного проходження вхідних контролів першого та другого етапів (ВК 1, ВК 2), що підтверджується відповідними актами та ярликом на придатну продукцію. Належне виконання постачальником свого зобов`язання щодо поставки продукції підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі продукції.

Відповідно до п. 5.12.3. договору, постачальник зобов`язаний надавати покупцю первинні документи оформлені українською мовою.

Згідно з п. 6.3.1. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Між сторонами було укладено специфікації №1, №2 та №3, відповідно до яких:

- за позиціями №1,2 Специфікації №1 термін поставки продукції - з 01.05.2017 по 31.05.2017;

- за позицією №1 Специфікації №2 термін поставки продукції - з 01.03.2017 по 31.03.2017;

- за позицією №2 Специфікації №2 термін поставки продукції - з 01.04.2017 по 30.04.2017;

- за позицією №6 Специфікації №2 термін поставки продукції - з 01.03.2017 по 31.03.2017;

- за позицією №7 Специфікації №2 термін поставки продукції - з 01.04.2017 по 30.04.2017;

- за позицією №8 Специфікації №2 термін поставки продукції - з 01.06.2017 по 30.06.2017

- за позицією №9 Специфікації №2 термін поставки продукції - з 01.05.2017 по 31.05.2017;

- згідно Специфікації №3 термін поставки продукції - з 01.04.2017 по 30.04.2017.

Позивач зазначає, що відповідачем порушено строки поставки продукції, а саме:

- за позиціями №1,2 Специфікації №1 - товар поставлено 01.09.2017, відповідно до видаткової накладної від 01.09.2017 №МД-0000019;

- за позицією 1 Специфікації №2 - товар поставлено 05.04.2017, відповідно до видаткової накладної від 05.04.2017 №МЛ-АУ00001;

- за позицією 2 Специфікації №2 - товар поставлено 10.05.2017, відповідно до видаткової накладної від 10.05.2017 №МД-0000005;

- за позиціями №6-9 Специфікації №2 - товар поставлено 01.09.2017, відповідно до видаткової накладної від 01.09.2017 №МД-0000020;

- за позиціями №3,7 Специфікації №3 - товар поставлено 11.07.2017, відповідно до видаткової накладної від 11.07.2017 №МД-0000016;

- за позиціями №2,4,6 Специфікації №3 - товар поставлено 01.09.2017, відповідно до видаткової накладної від 01.09.2017 №МД-0000021.

- за позиціями №1,5 Специфікації №3 - товар поставлено 10.05.2017, відповідно до видаткової накладної від 10.05.2017 №МД-0000007.

Відповідно до 7.2. договору, за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, позивач направив відповідачу претензії №7142/51 від 15.08.2017 та №12689/51 від 28.12.2017, в яких просив відповідача сплатити штрафні санкції за порушення умов договору.

Відповідач на вимоги позивача не відреагував, штрафні санкції не сплатив.

Звертаючись до господарського суду із цим позовом позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 110 461,66 грн., штраф у розмірі 72 001,86 грн. за порушення строків поставки товару за договором поставки від 14.03.2017 № 53-129-01-17-00983, що і є причиною виникнення цього спору.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач проти того, що поставка товару відбулась із порушенням встановлених договором строків не заперечував.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов`язання, встановлені його статтями 546-548. Проте, норми Цивільного кодексу України не повністю поширюються на господарсько-правові штрафні санкції.

За правилами Цивільного кодексу України пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 110 461,66 грн. за період з 01.04.2017 по 01.09.2017 та 72 001,86 грн. - штрафу.

Судом встановлено, що зі змісту п. 7.2 договору вбачається, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Так, Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за неналежне виконання не грошового зобов`язання, та що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов`язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв`язку з порушенням зобов`язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Як вже зазначено вище, підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів поставки товару, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 7.2 договору пені та штрафу.

Також слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.11р. N42/252, від 09.04.12р. N20/246-08 та в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.15р. по справі № 904/9926/14.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу суд приходить до висновку про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 110 461,66 грн. та штрафу в сумі 72 001,86 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань, щодо своєчасної поставки товару встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВМ ГРУП ЛТД" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 182 463,52 грн. за Договором поставки від 14.03.2017 № 53-129-01-17-00983 - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВМ ГРУП ЛТД" (49000, м. Дніпро, вул. Базова, б. 4, код ЄДРПОУ 39470596) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А, код ЄДРПОУ 26251923) пеню у розмірі 110 461,66 грн. (сто десять тисяч чотириста шістдесят одна грн. 66 коп.) та штрафу в сумі 72 001,86 грн. (сімдесят дві тисячі одна грн. 86 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 736,95 грн. (дві тисячі сімсот тридцять шість грн. 95 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.05.2019

Суддя Н.Г. Назаренко