Рішення

від 30.05.2019 по справі 921/61/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/63/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2019 Справа № 921/61/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод-Транс» , 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» , 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11

про стягнення коштів

За участю представників: не викликались

Суть спору:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.03.2019 справу № 921/61/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод-Транс» , м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» , м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки № 4175 від 12.09.2014 в розмірі 8045,05 грн, з яких: основна заборгованість в розмір 7013,16 грн, пеня у розмір 703,37 грн, 3% річних в розмірі 58,00 грн, інфляційні витрати в розмірі 274,52 грн, направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

28.03.2019 за супровідним листом від 22.03.2019 № 921/61/19 матеріали справи № 921/61/19 у одному томі на 72 аркушах надійшли до Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2019 справу № 921/61/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 01.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/61/19, присвоєно справі номер провадження 15/63/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 610-612, 623, 625, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст. 224, 225, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 247 Господарського процесуального кодексу України та укладеного Договору поставки товару № 4175 від 12.09.2014. При цьому вказує, що поставлений позивачем на виконання умов договору поставки товар, відповідачем в повному обсязі не оплачений, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем на суму 7013,16 грн. Зазначає, що невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені в розмірі 703,37 грн, інфляційних втрат в розмірі 274,52 грн та 3% річних в розмірі 58,00 грн.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.04.2019 у справі № 921/61/19 відповідачу запропоновано у строк до 02.05.2019 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі не надав, про поважність причин ненадання витребуваних документів не заявив.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвала суду від 01.04.2019 про відкриття провадження у справі № 921/61/19, направлялася на юридичну адресу відповідача зазначену у Витягу, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання» .

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.03.2019, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал 5»є пр. Маяковського буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

02.05.2019 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 30.05.2019.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

12.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод-Транс» , (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» , (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 4175 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та в порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 Договору, сторони застосовують до даного договору умови DDP - доставка постачальником товару в пункт, вказаний покупцем (редакція «Інкотермс» 2010 року).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору викладеного з урахування протоколу розбіжностей, сторони погодили, що асортимент, найменування, штрих код, одиниці обліку, кількість, ціна та загальна вартість товарів визначається у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору. Разом із партією товару постачальник зобов`язаний надати належним чином заповнені видаткову накладну, податкову накладну та ТТН.

У розділі 3 договору сторони врегулювали ціну договору та порядок здійснення розрахунків.

Ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів постачальника, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Фактом погодження покупцем ціни та вартості товару вважається підписана сторонами накладна (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору, загальна сума цього Договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору, Покупець зобов`язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом (але не пізніше) 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту передачі такої партії товару. В разі порушення покупцем строку оплати товару вказаного в цьому пункті, постачальник вправі зупинити послідуючі поставки, аж до моменту повного погашення покупцем заборгованості за поставлений товар.

Згідно із п. 8.5 Договору в редакції викладені у Додатковій угоді від 21.12.2016, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019, а у фінансовій частині - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Сторони не надали суду доказів припинення дії договору. Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання договору № 4175 від 12.09.2014 згідно видаткових накладних № РОВ-034323 від 16.08.2018 на суму 1364,04 грн, № РОВ-034100 від 15.08.2018 на суму 561,24 грн, № РОВ-034118 від 15.08.2018 на суму 766,44 грн, № РОВ-033555 від 13.08.2018 на суму 1289,16 грн, № РОВ-032816 від 08.08.2018 на суму 1476,72 грн, № РОВ-032882 від 08.08.2018 на суму 1555,56 грн поставлено відповідачеві товар на загальну суму 7013,16 грн, копії яких залучено до матеріалів справи. Отримання товару підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача та печаткою підприємства на видаткових накладних.

Відповідач претензій щодо поставленого товару позивачу не пред`являв.

Доказів щодо не поставки або неповної поставки постачальником товару згідно Договору поставки № 4175 від 12.09.2014 відповідач суду не подав.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки № 4175 від 12.09.2014 є доведеним та відповідачем не заперечується.

На момент розгляду справи в суді доказів сплати заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 4175 від 12.09.2014 на суму 7013,16 грн сторонами до матеріалів справи не надано.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За умовами п 3.3 договору відповідач мав здійснити оплату товару протягом (але не пізніше) 21 дня з моменту передачі такої партії товару. Пунктом 1.3 Договору сторони погодили, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Передача товару відповідачу була здійснена за видатковими накладними № РОВ-032816 від 08.08.2018, № РОВ-032882 від 08.08.2018, № РОВ-033555 від 13.08.2018, № РОВ-034100 від 15.08.2018, № РОВ-034118 від 15.08.2018,. № РОВ-034323 від 16.08.2018.

Суд враховує, що у наданих позивачем у справу видаткових накладних в графі отримав містяться підписи та відбиток печатки юридичної особи - відповідача.

У встановлені строки відповідач не здійснив оплату поставленого товару.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Статтею 666 ЦК України встановлено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З матеріалів справи слідує, що між сторонами існували господарські відносини по виконанню умов договору поставки № 4175 від 12.09.2014, що підтверджується матеріалами справи. Доказів відмови відповідача від приймання товару за договором або укладення будь-якого іншого договору між сторонами не надано.

З огляду на вищезазначене, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором поставки № 4175 від 12.09.2014 у сумі 7013,16 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення строків виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 703,37 грн за загальний період з 17.08.2018 по 10.12.2018, три відсотка річних в сумі 58,00 грн та суму інфляційних втрат за серпень - грудень 2018 року в розмірі 274,52 грн.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.3 Договору, викладеного з урахування протоколу розбіжностей, сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товар, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення 703,37 грн пені (період з 17.08.2018 по 10.12.2018 окремо по кожній накладній) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що три відсотки річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначену позовну вимогу обгрунтованою.

З урахуванням наведеного, вимога про стягнення 3 % річних у розмірі 58,00 грн (період з 17.08.2018 по 10.12.2018 окремо по кожній накладній) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр» . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

У стягненні інфляційних втрат в частині 50,57 грн суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідачем не спростовано доводів позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» , 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 38926278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод-Транс» , 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код юридичної особи 36282322) основний борг за договором поставки № 4175 від 12.09.2014 у розмірі 7013,16 грн (сім тисяч тринадцять гривень 16 коп), пеню у розмірі 703,37 грн (сімсот три гривні 37 коп), три відсотки річних у розмірі 58,00 грн (п`ятдесят вісім гривень 00 коп), інфляційні втрати в розмірі 223,95 грн (двісті двадцять три гривень 95 коп) та судовий збір у розмірі 1908,93 грн (одна тисяча дев`ятсот вісім гривень 93 коп) Видати наказ.

У задоволені позову в частині стягнення - 50,57 грн інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 30 травня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов