Рішення

від 30.05.2019 по справі 910/4080/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2019Справа № 910/4080/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосолар Інвест" (м. Вінниця)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Буд Юа" (м. Київ)

Про стягнення 59.300,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосолар Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Буд Юа" про стягнення 59.300,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем за здійсненою позивачем передплатою не виготовлено та не поставлено замовлений товар, з огляду на що позивач вимагає повернення йому суми сплаченої попередньої оплати за такий товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.19. відкрито провадження у справі № 910/4080/19 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

02.05.19. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

11.05.19. позивачем подано заперечення на відзив відповідача.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

22.01.19. між позивачем (Замовник) та відповідачем (Постачальник) було укладено Договір поставки № 22-01-19-1 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність Замовника товар, відповідно до замовлення Замовника. Замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених Договором. Ціна, кількість, асортимент, терміни виготовлення товару обумовлюються в додатку № 1 до Договору (специфікація), які погоджуються сторонами, додаються до Договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 13.1 з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.19., але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Договору кількість товару, що поставляється за Договором зазначається в додатку № 1 до Договору (специфікація).

Між сторонами підписано та скріплено печатками Специфікацію (додаток № 1 до Договору, умовами якої визначено ціну, кількість, асортимент товар, який підлягає поставці за Договором.

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата проводиться Замовником згідно рахунку. Передплата становить 69.300,00 грн., залишок сум 29.700,00 грн. сплачується після доставки та підписання видаткової накладної.

Платіжним дорученням № 820 від 23.01.19. (наступний день після підписання Договору) позивач сплатив відповідачу передплату в сумі 69.300,00 грн. в порядку п. 6.1 Договору з відповідним призначенням платежу.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлене позивачем платіжне доручення та лист банку є належним доказом сплати грошових коштів відповідачу в порядку встановленої сторонами розміру та строку передплати, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з оплати товару за Договором на суму 69.300,00 грн. здійснено належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що Постачальник виконує роботи з виготовлення товару протягом двадцяти (20) календарних днів після отримання передплати.

Таким чином, враховуючи умови Договору відповідач зобов`язаний був виготовити товар за Договором у строк до 12.02.19. включно.

Постачальник поставляє товар на умовах DDP у відповідності до Правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року. Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної на приймання товару обома сторонами (пункти 4.1, 4.2 Договору).

Відповідач доказів виготовлення товару та його поставки позивачу за Договором не подав.

З підстав не виготовлення та не поставки товару за Договором та неповернення суми невикористаної попередньої оплати за такий товар позивач претензією № 36 від 28.02.19. (направлена відповідачу 01.03.19.) вимагав від відповідача повернення сплаченої попередньої оплати в сумі 69.300,00 грн.

15.03.19. відповідач перерахував позивачу 10.000,00 грн.

З підстав неповернення суми невикористаної попередньої оплати за товар позивач претензією № 42 від 15.03.19. (направлена відповідачу 19.03.19.) вимагав від відповідача повернення сплаченої попередньої оплати в сумі 59.300,00 грн.

Отже, оскільки в порушення умов Договору відповідач не поставив позивачу оплачений Замовником товар та не повернув сплачені Замовником грошові кошти за товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приписами ст. 13 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

За змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено виготовлення та поставку обумовленого Договором товару у визначені строки, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, умовою застосування наведеної статті є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А, у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

В даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги у встановленому законом порядку.

Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару.

Вказану правову позицію викладено в постанові від 13.09.18. Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/22116/16 та постанові від 25.05.18. Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/125/14.

Означене спростовує доводи відповідача про те, що станом на день розгляду справи Договір є чинним та підлягає виконанню сторонами, оскільки позивач в односторонньому порядку відмовився від Договору.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виготовлення та поставки ним товару згідно з умовами укладеного Договору, Специфікації до нього, та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов`язальні відносини.

Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов`язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого таке зобов`язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати за товар за Договором в розмірі 59.300,00 грн. (69.300,00 - 10.000,00).

Спростовуються текстом позовної заяви твердження відповідача про те, що позивач просить суд стягнути з відповідача надлишкові кошти по ст. 1212 ЦК України, юридично неспроможними є посилання відповідача на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті та його посилання на невідкликання позивачем платіжного доручення, виправлення в ньому помилки, помилковості здійсненого переказу коштів.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1.921,00 грн. покладаються на відповідача.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 15.000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає наступне.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

До матеріалів справи позивачем не подано жодного доказу понесення ним витрат на правничу допомогу адвоката, при прийнятті рішення в даній справі у суду відсутні правові підстави вважати, що позивач був позбавлений права до початку розгляду справи по суті подати докази понесення ним витрат на правничу допомогу адвоката, при цьому, позивачем не подавалась заява про наявність причин неможливості до певної дати подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.

З огляду на вказане заявлені 15.000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Буд Юа" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літера "Б", офіс 2; ідентифікаційний код 40777066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосолар Інвест" (21022, м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 21-А; ідентифікаційний код 38135211) 59.300 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста) грн. 00 коп. попередньої оплати за товар, 1.921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко