Рішення

від 24.05.2019 по справі 910/3324/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2019Справа № 910/3324/19 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом доПриватного підприємства "Баварія транс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауріс-М" про стягнення 69 859,26 грн. Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Баварія Транс" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауріс-М" (надалі - відповідач) про стягнення 69 859,26 грн. заборгованості за надані позивачем відповідно до умов договору на транспортно-експлуатаційне обслуговування №47 від 30.10.2018 послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/3324/19 та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2018 між Приватним підприємством "Баварія Транс" (за договором - Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ауріс-М" (за договором - Експедитор) було укладено договір на транспортно-експлуатаційне обслуговування №47 (надалі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору Експедитор замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів Експедитора (послуги) автомобільним транспортом у міських, міжміських та міжнародних сполученнях.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що об`єм та кількість перевезень, терміни виконання, маршрути, вартість послуг визначаються за угодою сторін окремо для кожного перевезення в додатках, або замовленнях на перевезення, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.1.10 Договору одним із обов`язків Експедитора є своєчасна оплата послуг Перевізника.

Разом із тим, пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленні на перевезення і вказуються у рахунка-фактурах Перевізника на підставі діючих у експедитора тарифів, узгоджених Сторонами.

Згідно п. 4.1 Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку експедитора на розрахунковий рахунок перевізника протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання передачі наданих послуг на підставі рахунку-фактур перевізника, CMR накладної тощо, якщо в замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Відтак, виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору, він за своєю правовою природою є договором про надання послуг з елементами договору перевезення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 63 та 64 ЦК України.

За вимогами 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 901, 902, 903, 905, 908, 909 ЦК України та ст. ст. 179, 180 ГК України, він вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст.173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України і є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із заявки на міжнародне перевезення вантажу №301018/2 від 30.10.2018, копія якої міститься в матеріалах справи (надалі - Заявка), відповідачем здійснено замовлення міжнародного транспортного перевезення за маршрутом ORTENBURG 94496 (Німеччина) - Красноїльськ (Україна). Вартість послуг перевезення визначено в сумі 2175 євро по курсу НБУ на день розвантаження. Термін оплати по перерахунку грошових коштів за перевезення - протягом 7 днів з моменту отримання оригіналів документів.

Відповідно до частин 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Так, на підтвердження факту здійснення перевезення позивач надав рахунок № 291 від 08.11.2018 на оплату наданих відповідачеві на виконання умов Договору послуг на суму 69 859,26 грн., акт надання послуг №291 від 08.11.2018 на суму 69 859,26 грн., завірений лише зі свого боку, а також міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) складену на виконання перевезення обумовленого Заявкою.

При цьому позивач зазначив про те, що направив вказані вище документи відповідачеві згідно поштового відправлення № 7903406031476, надавши відповідне повідомлення про вручення за вказаним відправленням разом із відміткою про вручення даного відправлення особисто представникові відповідача 20.11.2018.

Між тим, суд приймає до уваги, приписи статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок", за якими оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку (270-2009-п), що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку. Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.

Так, відповідно за змістом п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача

Згідно п. 8 Правил, оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою (пункт 19 Правил).

При цьому згідно п. 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Відтак повідомлення про вручення поштового відправлення є інформаційним документом, що засвідчує прийняття отримувачем зареєстрованого поштового відправлення та при цьому тільки поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення підтверджують які саме документи пересилались стороною. Отже, належним доказом відправлення одержувачеві (в даному випадку - відповідачеві) претензії є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг - касовий чек, розрахункова квитанція тощо.

За приписом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що посилання позивача на те, що ним було надіслано рахунок № 291 від 08.11.2018 та акт надання послуг №291 від 08.11.2018 на суму 69 859,26 грн., а також міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) рекомендованим листом № 7903406031476 та те, що ці документи отримано представником відповідача особисто 20.11.2018 є необґрунтованими, з огляду на те, що позивачем не надано відповідного опису вкладення у цінний лист, який засвідчує зміст вкладення у поштове відправлення № 7903406031476 та натомість - позивачем надане лише повідомлення про вручення поштового відправлення, яке не дозволяє достовірно встановити те, які саме документи були вручені адресатові за поштовим відправленням.

Разом із тим, в матеріалах справи міститься опис вкладення в цінний лист, яким засвідчено направлення 07.02.2019 договору, заявки, акту виконаних робіт, рахунку на оплату та CMR накладної на адресу відповідача: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, а також експрес накладна № 7903406134194 та при цьому, вказане поштове відправлення було повернуто позивачеві 06.03.2019, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Таким чином, слід дійти висновку, що позивач надіслав на адресу відповідача документи (рахунок та акт № 291 від 08.11.2018 на суму 69 859,26 грн., а також міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR)), що підтверджує факт здійснення перевезення відповідно до умов заявки на міжнародне перевезення вантажу №301018/2 від 30.10.2018, що укладена Сторонами на виконання умов Договору та оскільки відповідач не отримав поштове відправлення з даними документами протягом терміну встановленого для їх зберігання у відділенні поштового зв`язку, слід дійти висновку, що документи могли бути вручені відповідачеві до 06.03.2019 - останнього дня перебування поштового відправлення у відділенні поштового зв`язку за адресою місцезнаходження відповідача, а відтак, відповідач мав сплатити вартість наданих позивачем послуг перевезення не пізніше ніж протягом 7 (семи) днів, починаючи з 06.03.2019 - останнього можливого дня вручення відповідачеві документів відповідно до умов Заявки та Договору.

При цьому, доказів сплати вартості перевезення відповідно до Заявки на суму 69 859,26 грн. у вказаний вище термін відповідачем суду не надано, чим порушено права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду із даним позовом.

Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 69 859,26 грн. є обґрунтованими, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 901, 902, 903, 905, 908, 909 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Баварія транс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауріс-М" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 32207938) на користь Приватного підприємства "Баварія Транс" (79034, Львівська область, м. Львів, вул. Мішуги, буд. 3-А, кв.3; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 33419450 ) заборгованість в сумі 69 859,26 грн. та судовий збір в сумі 1 921,00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29.05.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко