Рішення

від 27.05.2019 по справі 922/1118/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1118/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАО 777" (61038, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82) про стягнення 161062,45 грн. за участю представників:

від позивача - Чикаліна Г.В., довіреність №Др-42-1218 від 28.12.2018

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

Судові процедури.

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАО 777" про стягнення 161715,16 грн., що складається з: суми основного боргу у розмірі 155270,54 грн., пені у розмірі 4515,61 грн., 3 % річних у розмірі 376,30 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1552,71 грн. До стягнення заявлені також судові витрати зі сплати судового збору за подання даного позову до господарського суду. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань як споживача за Договором № 1141131QLAGP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та суб`єкти господарювання) від 01.01.2016 в частині здійснення повної та своєчасної оплати газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2019 відкрито провадження у справі № 922/1118/19, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.05.2019 о 10:30.

17.05.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив (вх. № 12121), в якому відповідач заперечив проти позову в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних. Також, у своєму відзиві відповідач зазначив про тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача, у зв`язку із відсутністю на підприємстві джерел доходу, що позбавило можливості оплатити наявну заборгованість перед кредиторами.

Відзив (вх. № 12121 від 17.05.2019) з доданими до нього документами досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2019 на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України розгляд справи відкладено на 27.05.2019 о 12:30.

24.05.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 12740), в якій позивач просить прийняти вказану заяву та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАО 777" 161062,45 грн., з яких: 155270,54 грн. сума основного боргу; 4515,61 грн. пені; 376,30 грн. 3 % річних та 900,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2019 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 12740 від 27.05.2019).

24.05.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 12741) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання 27.05.2019 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача 161062,45 грн., з яких: 155270,54 грн. сума основного боргу; 4515,61 грн. пені; 376,30 грн. 3 % річних та 900,00 грн. інфляційних втрат. Судові витрати зі сплати судового збору за подання даного позову до суду просить покласти на відповідача, з вини якого вини даний спір, який доведено до суду.

Також, позивачем в судовому засіданні представлені для огляду оригінали документів, копії яких було подано разом із позовною заявою.

Відповідач в судове засідання 27.05.2019 свого повноважного представника не направив, про розгляд даної справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Судом оглянуто та досліджено оригінали документів, копії яких було подано разом із позовною заявою.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до редакції п. 2.2.2 статті 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" однією з основних функцій товариства є надання послуг по забезпеченню газом підприємств усіх форм власності і населення шляхом постачання природного газу.

01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РАО 777" (споживач) було укладено Договір № 1141131QLAGP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та суб`єкти господарювання) (далі-Договір), відповідно до положень п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно з п. 11.1. вищевказаного Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення їх підписи печатками (за наявності) сторін, і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до Додаткових угод термін дії Договору було пролонговано до 31.12.2019 р.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості:

- грудень 2018 р. : обсяг - 7,722 тис.куб.м. на загальну суму 110087,33 грн.;

- січень 2019 р. : обсяг - 4,999 тис.куб.м. на загальну суму 65 270,54 грн.

Згідно умов Договору, послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актами приймання - передачі природного газу.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору оплата газу шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що за час дії Договору позивач належним чином виконував свої зобов`язання, надаючи послуги з постачання природного газу відповідачу. Натомість відповідач розрахунки здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив суттєві умови Договору.

З урахуванням чого, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, яка склала 155270,54 грн.

Враховуючи несвоєчасне погашення заборгованості відповідачем, позивачем заявлено також до стягнення: 4515,61 грн. пені; 376,30 грн. 3 % річних та 900,00 грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, Суд керується наступним.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з вимогами статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір № 1141131QLAGP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та суб`єкти господарювання) від 01.01.2016 (т.с. І а.с. 12 - 19).

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, позивач подав суду належні докази, які об`єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію щодо позовних вимог про стягнення основної заборгованості, тому вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАО 777" суми основного боргу у розмірі 155270,54 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Окрім того, враховуючи несвоєчасне погашення заборгованості відповідачем, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 4515,61 грн., про що суд вирішив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до умов п. 6.2.1. Договору, сторони передбачили та встановили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши надані позивачем нарахування пені у розмірі 4515,61 грн., суд встановив, що дані нарахування здійснені арифметично вірно, не суперечать вимогам чинного законодавства та здійснені з урахуванням умов Договору, у зв`язку з чим, заявлену до стягнення суму пені у розмірі 4515,61 підлягає до задоволення.

Також, позивачем заявлені до стягнення 3 % річних у розмірі 376,30 грн. та інфляційних витрат у розмірі 900,00 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем нарахування 3 % річних у розмірі 376,30 грн. та 900,00 грн. інфляційних втрат., суд приходить до висновку, що даний розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований арифметично не вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню інфляційні в сумі 450,00 грн., в частині стягнення 450,00 грн. інфляційних суд відмовляє у зв`язку із безпідставним нарахуванням.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність.

За таких обставин, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки господарського суду щодо часткового задоволення позову, судовий збір зі сплати судового збору у даному разі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАО 777" (61038, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, код ЄДРПОУ 39062766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) - 155270,54 грн. основного боргу; 4515,61 грн. пені; 376,30 грн. 3 % річних; 450,00 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2409,19 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "30" травня 2019 р.

Суддя Г.І. Сальнікова