Рішення

від 29.05.2019 по справі 922/1135/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1135/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.", 03110, м. Київ, вул. М. Амосова, 10, код 21633086 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм", 62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, к. 6-9, код 37948751 про стягнення 9 953,66 грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм" (відповідач) 9 953,66 грн. заборогованості за договором поставки № 144/18 від 19.01.2018.

Судові витрати в сумі 1 921,00 грн. сплаченого судового збору просить також стягнути з відповідача.

В обґрунтування своїх вимог, Позивач вказує на те, що 19 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний.центр «М.Т.К.»» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Родон Фарм»укладено Договір № 144/18 - ХК. Станом на 10.04.2019 р. заборгованість на користь Позивача за Договором поставки №144/18 - ХК від 19.01.2018 р. за поставлений, але неоплачений товар становить 9 953,66 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.04.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Правом на подання відзиву, відповідач, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та поштові повідомлення, які повернулися на адресу суду.

Ухвалою суду від 17.04.2019 було роз`яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.

Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Медичний.центр М.Т.К. (код ЄДРПОУ 21633086) (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Родон Фарм (код ЄДРПОУ 37948751) (Відповідач) укладено Договір № 144/18 - ХК (далі Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Позивач зобов`язується поставити та передати у власність Відповідача лікарські засоби, медичні вироби, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, косметичні засоби (далі - Товар) у кількості, асортименті за цінами і в строки згідно видаткових накладних, а Відповідач зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даною Договору.

Згідно п.п. 3.1.,3.2. Договору Товар за даним Договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними на основі замовлень Відповідача. Позивач формує партії товару виходячи із замовленої номенклатури, кількості, узгоджених цін та умов оплати. Товар повинен бути наданий Відповідачеві протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надходження замовлення Відповідача.

Відповідно до п.п.4.1 .,4.3.,4.3.1. Договору ціна даного Договору відповідає загальній вартості Товару, поставленого за цим Договором на протязі його дії, та відповідає сукупній вартості партій Товару згідно видаткових накладних Позивача. Оплата здійснюється шляхом відтермінування платежу в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту отримання Товару Відповідачем на підставі відвантажувальних документів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Позивач в період з 21.05.2018 р. по 19.06.2018 р. здійснював на користь Відповідача поставки Товару згідно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних.

Зі сторони Позивача зобов`язання щодо поставки та передачі у власність Відповідача Товару були виконані в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, однак зі сторони Відповідача, в порушення вимог п.п. 1.1., 4.2., 4.З., 4.3.1. Договору зобов`язання не виконані в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Факт поставки Товару на зазначену суму боргу підтверджується наступними видатковими накладними:

№ МТК220254 від 21 травня 2018 р. на суму 2 909,58 грн.;

№ МТК220256 від 21 травня 2018 р. на суму 308,16 грн.;

№ МТК222022 від 22 травня 2018 р. на суму 154,08 грн.;

№ МТК222024 від 22 травня 2018 р. на суму 2 525,71 грн.;

№ МТК224937 від 23 травня 2018 р. на суму 1 842,75 грн.;

№ МТК244755 від 06 червня 2018 р. на суму 1 117,79 грн.;

№ МТК245186 від 07 червня 2018 р. на суму 222,17 грн.;

№ МТК247881 від 08 червня 2018 р. на суму 704,72 грн.;

№ МТК251696 від 12 червня 2018 р. на суму 61,63 грн.;

№ МТК260801 від 18 червня 2018 р. на суму 97,07 грн.;

№ МТК262110 від 19 червня 2018 р. на суму 686,36 грн.

Станом на 10.04.2019 р. заборгованість на користь Позивача за Договором поставки №144/18 - ХК від 19.01.2018 р. за поставлений, але неоплачений товар становить 9 953,66 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три гривні шістдесят шість копійок), що підтверджується Витягом з оборотно- сальдової відомості по рахунку 361 на 19.01.2018 р. - 10.04.2019 р.

Позивач зазначає, що на дату подання позовної заяви заборгованість за поставлений Товар Відповідачем не погашено та про причини несплати коштів за отриманий товар не повідомлено.

Відповідно до п.3.4. Договору видаткові накладні, які являються доказом передачі Товару у власність Відповідача оформлені належним чином, підписані сторонами та завірені печатками сторін у двох екземплярах, по одному для кожної із сторін.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, згідно з приписами статей 173, 174 ЦК України, між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов`язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку.

У відповідності до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що, за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідачем не оспорено вказану заборгованість, відзиву на позовну заяву не надано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 9 953,66 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Інших судових витрат позивачем заявлено не було.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, п. 2, ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм" (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, к. 6-9, код 37948751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (03110, м. Київ, вул. М. Амосова, 10, код 21633086) 9 953,66 грн. заборгованості за договором поставки № 144/18 від 19.01.2018 та 1 921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.", 03110, м. Київ, вул. М. Амосова, 10, код 21633086.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм", 62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, к. 6-9, код 37948751.

Повне рішення складено "29" травня 2019 р.

Суддя С.А. Прохоров