Рішення

від 20.05.2019 по справі 160/1863/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року Справа № 160/1863/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. за участі секретаря судового засіданняКлочек Д.Я. за участі: представника позивача представника відповідача Донченка О.С. Радіновського Р.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вима до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вима (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0018001422 від 13.07.2018 року, винесене Головним управління ДФС у Дніпропетровській області;

- визнати неправомірним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0018021422 від 13.07.2018 року, винесене Головним управління ДФС у Дніпропетровській області.

28.02.2019 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

06.05.2019 року усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті о 11:00 год. 20.05.2019 року (а.с. 85-87).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №2681-п від 15.05.2018 року та направлення №1074 від 15.05.2018 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Вима з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. За результатами перевірки було складено акт перевірки №29576/04-36-14-22/36042019 від 08.06.2018 року із висновків якого вбачається порушення платником податків п. 134.1.1 ст. 134, ст. 135, п.п а п. 198.1, абз. 1, 2 п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у спосіб заниження грошових зобов`язань з податку на прибуток та заниження грошових зобов`язань з ПДВ у взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя за рахунок віднесення до обліку з податку на прибуток та ПДВ показників первинних документів, складених у межах нікчемних правочинів за нереальними господарськими операціями. На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0018001422 від 13.07.2018 року про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток та №0018021422 від 13.07.2018 року про збільшення суми грошового зобов`язання по ПДВ. Проте, позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки докази, на які посилається в акті перевірки відповідач, зокрема вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2017 року по справі №335/14/17 (1-кп/335/166/2017) відносно ОСОБА_1 , дані інформаційних баз ДФС України, дані Єдиного реєстру податкових накладних, не підтверджують, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям за завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави. При цьому, позивач зазначає про наявність усіх належних документів, необхідних для виникнення права на формування податкового кредиту, зокрема договору купівлі-продажу №250416 від 25.04.2016 року, специфікації №1, 2, 3 від 25.04.2016 року, акту звірки станом на 18.04.2017 року, рахунків-фактури №1, 2, 3 від 25.04.2016 року, видаткових накладних №1, 2, 3 від 25.04.2016 року, платіжних доручень №262, 263, 267, 269, 280, 296, 312. Таким чином, позивачем було дотримано вимог щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами у відповідності до ст. 44 Податкового кодексу України та ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Представник позивача в судовому засіданні позовні обставини, викладені у позові, підтвердив, просив суд позов задовольнити повністю.

14.03.2019 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову представник просив відмовити повністю, посилаючись на те, що відповідно до підсистеми Перегляд результатів співставлення АІС Податковий блок за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року встановлено факт поставки на адресу ТОВ Вима товару від ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя . При цьому, результати дослідження діяльності ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя свідчать про те, що його створено для оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншими підприємствами. Так, відповідно до інформаційних баз ДФС України свідоцтво платника ПДВ №200088219 від 10.12.2012 року має статус анульовано з 26.10.2017 року (відсутність поставок та ненадання звітності), згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ІІ квартал 2016 року на підприємстві рахувалась 1 особа, баланс та декларація з податку на прибуток за 2016 рік не подавались. Крім того, згідно аналізу ЄРПН було встановлено, що асортимент придбаної ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя номенклатури не відповідає реалізованій. Також, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2017 року по справі №335/14/17 (1-кп/335/166/2017) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 КК України. Таким чином, встановлено відсутність належної обачності у позивача при виборі контрагента під час укладення договорів, що свідчить про штучний характер оформленого договору , мета якого формування документообігу по нереальній господарській операції.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримав, проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вима зареєстровано Виконавчим комітетом Криворізької міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію від 07.10.2008 року за №12271020000010614) за адресою: 50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Українська, буд. 29, офіс 207.

Так, на підставі повідомлення від 15.05.2018 року №1074 та відповідно до наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.05.2018 року №2681-п, згідно із пп. 19.1.1.1 п. 19.1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок окремих платників управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Кинчевою І.М. у період з 25.05.2018 року по 01.06.2018 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ Вима з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя за період січень-грудень 2016 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №29576/04-36-14-22/36042019 від 08.06.2018 року, за висновками якого встановлено порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, П(С)БО 16 Витрати , в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у загальній сумі 136 800,00 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 136 800,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього на суму 152 000,00 грн., в тому числі за квітень 2016 року у сумі 152 000,00 грн (а.с. 11-17).

На підставі акту перевірки №29576/04-36-14-22/36042019 від 08.06.2018 року та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0018001422 від 13.07.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 171 000,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 136 800,00 грн. та за штрафними санкціями - 34 200,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0018021422 від 13.07.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 190 000,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 152 000,00 грн. та за штрафними санкціями - 38 000,00 грн. (а.с. 20,21).

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень №0018001422 від 13.07.2018 року та №0018021422 від 13.07.2018 року.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змісту статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування по податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

В ході розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ Вима мало взаємовідносини з ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя .

Так, 25.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Промисловий альянс Запоріжжя (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вима (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №250416, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та сплатити запасні частини - товар згідно специфікації (а.с. 24-25).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем у якості первинних бухгалтерських документів надано копії:

- специфікацій №1, 2, 3 від 25.04.2016 року;

- акту звірки станом на 18.04.2017 року;

- рахунків-фактури №1, 2, 3 від 25.04.2016 року;

- видаткових накладних №1, 2, 3 від 25.04.2016 року;

- платіжних доручень №312 від 18.07.2016 на суму 31 500,00 грн., втому числі ПДВ - 5250,00 грн., №269 від 01.06.2016 на суму 30 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 5000,00 грн., №296 від 01.07.2016 на суму 28 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 750,00 грн., №280 від 03.06.2016 на суму 15 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 500,00 грн., №267 від 31.05.2016 на суму 22 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 666,67 грн., №262 від 26.05.2016 на суму 55 560,00 грн., в тому числі ПДВ - 11 112,00 грн., №263 від 26.05.2016 на суму 26 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 333,33 грн. (а.с. 26-40).

Таким чином, факт реальності господарських операцій позивача з ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даної господарської операції.

Разом з тим, висновок податкового органу про нереальність господарських операцій з даним контрагентом, ґрунтується на тому, що відсутня інформація про власні чи орендовані контрагентом-постачальником основні фонди (в т.ч. відсутня достатня кількість трудових ресурсів), транспортні засоби, необхідні для перевезення товару, наявні власні чи орендовані складські приміщення, необхідні для зберігання товарно-матеріальних цінностей. Також, не підтверджено придбання товару, реалізованого контрагентами на адресу позивача по ланцюгу його постачання.

Крім того, податковий орган посилається на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2017 року по справі №355/14/17, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 20.12.2016 року, укладену між прокурором та ОСОБА_1 , та визнано останнього винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 КК України, що свідчить про фіктивність Товариства з обмеженою відповідальністю Промисловий альянс Запоріжжя і неможливість підтвердження правомірності віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу витрат за 2016 рік по взаємовідносинам з даним контрагентгом.

Проте, в ході судового розгляду справи встановлено, що на момент здійснення договору постачання позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Як вбачається із акту перевірки, під час здійснення останньої, податковим органом таких обставин не встановлено.

Судовим оглядом встановлено, що первинні бухгалтерські документи ТОВ Вима в повній мірі відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, щодо отриманої податкової інформації необхідно зазначити, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Суд зазначає, що у позивача на час розгляду справи наявні всі первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагент - ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя на час здійснення операції перебував на обліку в податкових органах та не припинений, мають усі необхідні реквізити відповідно до ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств . Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договору постачання, укладеного між позивачем та його контрагентом, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та витрат.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагента позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагентів, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Щодо посилань податкового органу на те, що у контрагента позивача відсутні основні засоби, суд зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також, суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому, підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

Є безпідставними посилання представника відповідача на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2017 року по справі №355/14/17, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 20.12.2016 року, укладену між прокурором та ОСОБА_1 , оскільки згідно з ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Так, зазначений вирок було ухвалено у відношенні ОСОБА_1 , в той час як первинні документи від імені ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя складені ОСОБА_2

Також, є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження доводи представника відповідача про те, що зазначеним вироком з ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя визнано фіктивним, оскільки суперечить змісту вироку і встановлених у ньому обставин.

Крім того, обставини, встановлені вироком, не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Вима та Товариства з обмеженою відповідальністю Промисловий альянс Запоріжжя , а отже, не мають преюдиційного значення для цієї справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №809/1139/17.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена і в інших Постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/1 та від 26 червня 2018 року у справі №826/24815/15.

При цьому, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку сформовані за наслідками господарських відносин з вказаним контрагентом відповідають вимогам закону щодо своєї форми та змісту, та підтверджують право позивача на формування витрат за рахунок господарських операцій та їх врахування при визначенні об`єкта оподаткування.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкові повідомлення-рішення №0018001422 від 13.07.2018 року та №0018021422 від 13.07.2018 року прийняті відповідачем не обґрунтовано, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 5 415,00 грн., понесені позивачем згідно платіжного доручення №1005 від 25.02.2019 року (а.с. 4).

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих контролюючим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вима" (50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Українська, будинок 29, кімната, 27, код ЄДРПОУ 36042019) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 13.07.2018 року №0018001422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 171000,00 грн. (за основним платежем - 136800,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34200,00 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 13.07.2018 року №0018021422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 190000,00 грн. (за основним платежем - 152000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 38000,00 грн.)

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вима" сплачений судовий збір у сумі 5415,00 (п`ять тисяч чотириста п`ятнадцять гривень) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 травня 2019 року.

Суддя Н.Є. Сліпець